Поділитись:

Рукавичка з безкоштовним вай-фаєм

Вівторок, 12 листопада 2019, 19:40

Чи задоволені ви своєю повсякденною реальністю?

А давайте втечемо в казку. Хоч і банальну "Рукавичку". Затишну і теплу. І нехай там буде безкоштовний вай-фай.

Прийде Мишка, зайде в Інтернет – і з сірої мишки одразу стане популярним інста-блогером.

Прийде Жабка – і стане королевою соцмереж.

Прийде Зайчик – і ось він уже легендарний воїн 99 рівня, могутній і сильний.

Прийде Вовчик – і піде в мережу боротися із драконом, завоює світ, врятує принцесу, побудує власне царство (і усе це за півгодини).

Прийде Медвідь – і теж зануриться у віртуальність, викладатиме відео, де він реве оперні арії.

А коли рукавичка трісне – всі повернуться у буденну реальність.

В якій ми всі дуже зайняті, завжди поспішаємо, багато працюємо. В якій у нас нема часу на живе спілкування і на друзів.

Люди, які оточують нас, страждають, радіють, щохвилини знаходять і втрачають щось. І всі хочуть уваги, тепла. Нікуди не зникло бажання бути потрібними. Як це організувати в реальному житті? Самообманом!

Віртуальна реальність – ілюзія, яка здатна дати людині практично все – від свободи у власних діях до відчуття себе «гвинтиком», частиною надскладного організму. Вона може передати всю гаму почуттів, але в рамках своєї «машинної» логіки. І виходить, що в наш час, коли, здавалося б, наука розвіяла всі ілюзії людства, ми знову готові добровільно віддати себе у владу ще сильнішою ілюзії, яка, якщо стане реальністю, практично не залишить нам шансів позбутися від неї, адже з нею так зручно і добре.

Звучить безглуздо, але, схоже, що ми вже звикли до присутності Інтернету з усіма його можливостями і мовчазно готові прийняти їх, а багато хто щодня мріє якнайскоріше опинитися в цифровому вимірі. З кожним роком я помічаю, що кількість тих, хто живе віртуальними світом, більшає. Можливо, ми надто самовпевнено вважаємо, що тут «все під контролем» і можна безпечно шукати "справжнього" щастя.

Кому хочеться жити буденно, бути просто собі Василем чи Марусею, десятикласниками, коли можна бути… Та яку завгодно реальність собі можна вигадати. І витрачати час можна на все, що завгодно, маючи при цьому ілюзію повнокровного життя.

Інтернет-форуми мають відповіді на усі запитання (навіть на: «Календар показує, що сьогодні вівторок, сьогодні - вівторок?”), в мережі можна легко знайти собі групу за інтересами, підтримку, допомогу, втрапити в різноманітні халепи, що теж урізноманітнює життя, ну і почитати, що турбує батьків підлітків і чому підлітки – якісь не такі…

Список нескінченний, і це проблема. Віртуальна реальність активна та незвідана, чим і захоплює більшість, змушуючи повертатись туди надовго. Проте це не зменшує ризик того, що в один момент це трісне. Як рукавичка.

Віртуальна реальність заповнює «дірки» нашого сірого існування, але це не замінник справжнього спілкування, справжньої підтримки, любові, тепла і щастя.

Як не дивно, є лиш один світ, в якому ми живемо, і саме в цьому світі ми можемо стати кращими і сильнішими, потрібно лиш наважитися відчувати дивовижні пригоди і робити справжні подвиги. Навіть якщо зараз це звучить, наче казка…

Надрукувати
мітки:
коментарів