Поділитись:

Хліб ціною в життя

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 23 листопада 2019, 07:40

Мій дід цілком міг пам’ятати ті страшні роки голоду, бо народився у 1922 році, а в 1932 мав би цілих десять літ. Але, на щастя, не пам’ятав, бо жив на Заході України. Проте пам’ятали його однолітки, які так само, як він, мали поля і господарку. Тільки одномоментно все втратили. І крихта хліба їм була за розкіш. Ви можете собі це уявити? Я – ні. Нам з дитинства розказують про страшні голодні роки, про хліб, який гнив в коморах у той час, коли люди мерли, мов мухи; про те, як люди їли собак і … людей. А я й досі не можу уявити, що таке жорстоке винищування нас, українців, було в нашій історії.

Зараз для нас викинути рештки їжі – це так буденно. Зранку виносиш сміття – на смітниках акуратно лежить черствий хліб: викинути шкода, та й їсти ніхто вже не буде. Хліб – на смітник. Отакий дисонанс.

Сьогодні – день, в який треба задуматися над тим минулим і бути мудрими, аби та історія чи найменші її натяки більше не повторювалися ніколи. Запаліть свічку, не лінуйтеся. У тому вогнику на підвіконнях  – наш спільний біль.

Надрукувати
мітки:
коментарів
24 листопада 2019
23 листопада 2019
20 листопада 2019
19 листопада 2019
18 листопада 2019
25 вересня 2019
13 грудня 2018
20 листопада 2018
03 серпня 2018
26 листопада 2016
19:31