Про жіноче і чоловіче щастя

Я не феміністка, ні. Але й не прихильниця того, що дівчатка – то обов’язково рожеве, а хлопчики – блакитне. Я за середину. І навіть не золоту, а просто. Мене не цікавлять конфлікти про роль жінки на кухні, макіяжі/спідниці чи татусів у декреті і не ображуся, якщо назвуть мене випусковим чи випусковицею. Проте дещо мене таки дивує: коли жінці бажають жіночого щастя, а чоловікові – чоловічого. Бо в обох випадках я не розумію, якого то. 

Про жіноче щастя, начитавшись всіляких статусів на кшталт "Жінка – це квітка, яка розпускається тільки в руках дбайливого й уважного чоловіка", я здогадуюся. Принаймні здогадуюся, що під ним найчастіше розуміють. А от стереотипне чоловіче щастя уявити мені складніше. Це те ж саме, але навпаки? Вперше роблю таку дурницю: гуглю "чоловіче щастя, що це?" Угу, "баби, пиво, рок-н-рол і щоби по тєлєку йшов бокс або футбол". Ясненько... 

Йдемо іншим шляхом – методом інтер’ювання.

Питаю в чоловіка: "А що для тебе чоловіче щастя?" 

"Audi RS6", – відповідає. Хм, та я б теж не проти. Стереотип не спрацював.

Бо щастя не має статі. Воно ж навіть як іменник має середній рід. Щастя або є, або його нема. Не обов’язково бути жінкою, аби хотіти уваги, поваги і любові. Так само, як і не обов’язково бути чоловіком, аби радіти автівці. Всі ми різні, і від різного тішимося. Тож нехай усі ми будемо щасливі не як чоловіки чи жінки, а як люди. 

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.