Поділитись:

Які фільми були найбільш очікуваними у 2019 році

Середа, 01 січня 2020, 09:05

Підбірку найочікуваніших фільмів у 2019 року підготувало інтернет-видання Moviegram.

Ефір

Ця історія надихалася міфом про Фауста, де йшлося про природу зла. 

Фільм мав міжнародну прем’єру на Римському кінофестивалі у жовтні 2018 року. Також був у програмах Camerimage, кінофестивалю у Трієсті, Бангалорі та Санта-Барбарі.

Поліна і таємниця кіностудії

«Поліна і таємниця кіностудії» — це пригодницьке фентезі. Дівчинка Поліна вирушає в магічну подорож по той бік кіноекрану на пошуки своєї родини. Їй доводиться розкрити багато таємниць, протистояти злій тітці та двоюрідному брату, які хочуть вбити дівчину і заволодіти її спадком. У фантастичній історії розкриваються теми боротьби добра і зла, відстоювання справедливості та подолання перешкод. 

У створенні фільму брали участь відомі українські та європейські кінематографісти: бельгійський режисер Оліас Барко, актори Жан Рено, Віржіні Ледуаєн, Едуард Бер, Василь Вірастюк, Яна Новікова й інші, оператором виступив відомий Тьєррі Арбогаст («Люсі», «П’ятий елемент»). 

«Поліна» — це не римейк, не адаптація літературного твору, а фільм, створений на основі повністю оригінального сценарію. Він знятий у популярному для широкої сімейної аудиторії жанрі пригодницького фентезі, який поки дуже несуттєво представлений українськими стрічками. 

Кіно увібрало в себе те, що так люблять прихильники жанру: яскравий сюжет, спецефекти, «живі» персонажі. Це повчальна історія про важливість виховування та розвитку в собі таких людських якостей, як сміливість, винахідливість, кмітливість, цілеспрямованість тощо.

Фокстер і Макс

«Фокстер і Макс» із упевненістю можна назвати першою українською сімейно-пригодницькою фантастикою. На тлі – захопливі трюки та графіка. На передньому плані – чітко простежується основна мораль фільму та його ключові цінності: сім’я, любов і довіра – найцінніше в нашому житті. А ще віра в себе та справжня дружба, які здатні перемогти зло та врятувати світ.

Головний герой Макс захоплюється коміксами, і в реальному житті йому випадає можливість зробити справжній супергеройський вчинок. Одного разу він намалював графіті, що перетворилося на пса-наноробота Фокстера. Хлопчик потоваришував з ним і вони вирушили у пригоди з перегонами на суперкарах та шпигунськими гаджетами.

У стрічці ми цікаво закрутили сюжет, і, головне, показали талановитих юних акторів. Також запросили польського виконавця Томаша Освічінскі, який зіграв харизматичного злодія. На додаток, одна з наших фішок – це якісна 3D-графіка, над якою ми зараз активно та старанно працюємо.

Захар Беркут

«Захар Беркут» – історичний екшн за мотивами однойменної повісті Івана Франка. Особисто для мене це оповідь про справжню свободу, силу єднання та перемогу. Це історія народження нового лідера, відповідальності громади за своє майбутнє, незалежність та ціну, яку кожен із нас готовий за неї заплатити, а також розповідь про взаємовідносини у родині та, звісно, історія кохання.

Я назву чотири причини, чому «Захар Беркут» вартий уваги глядача. По-перше, це сучасне переосмислення української класики. Теми та

Атлантида

«Атлантида» – це спроба проаналізувати можливість виживання людини на території, цілковито зруйнованій війною. На тлі знищеної економіки, інфраструктури, незворотної екологічної катастрофи. Маючи під ногами заміновану пустелю, на яку перетворилася колись процвітаюча земля, герой вперто шукає причини, аби тут залишитися.

Найскладнішим випробуванням для нього стає прийняття своєї травмованої особистості, яка зазнала суттєвих змін під час воєнних дій. Фільм фокусується на проблемах, що є актуальними вже сьогодні: професійна психологічна підтримка ветеранів, робота з населенням, проживаючим на території проведення військових дій, загроза екологічної катастрофи.

Котик з палаючими очима

«Котик з палаючими очима або як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з тимчасовими елементами військового стану» – це трагікомічна історія пригод трьох бійців АТО, що трапляються з ними під час бойового чергування на «найглухішій» з усіх можливих позицій фронту. Ми взяли за основу реальні розповіді бійців Добробатів та ЗСУ, а фільм зроблений поза традиціями соцреалізму, який останнім часом буйно розквітнув на пострадянському просторі.

Для здорового розвитку українського суспільства драматичні події сьогоднішньої реальності потребують художнього осмислення. А сміх є найефективнішою практикою подолання соціальних травм і дає можливість позбавитися стереотипів.

«Котик з палаючими очима або як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з тимчасовими елементами військового стану» – це неочікуваний і конче необхідний погляд на культурну та політичну складову Російсько-Української війни. До того ж він чітко позиціонує історичну роль соціально активних громадян у подіях, що відбулися в Україні у період 2014-15 років.

Заборонений

«Заборонений» – це історія формування постаті та загадкової смерті найпотужнішого поета-шістдесятника, правозахисника, героя України Василя Стуса. Події розгортаються під час останньої спроби КДБ спокусити поета химерною свободою. Ув’язнений, заборонений цензурою, без права на творчість, він залишається небезпечним для влади, а його висування на Нобелівську премію піднімає Українське питання на міжнародний рівень.

Стрічка показує причинно-наслідковий зв’язок формування постаті Стуса, його переконань і власної непримиренної позиції до Радянської влади. Боротьба Стуса за свободу слова, самовизначення, волю та право українців бути самими собою робить цю історію актуальною і донині.

Додому

«Додому» – це історія про кримського татарина Мустафу, два сини якого поїхали до Києва після анексії Криму. Фільм починається з того, що у головного героя помирає його первісток, Назім. Батько приїжджає до Києва, аби повернути молодшого сина Аліма додому, а старшого поховати на батьківщині у Криму згідно з мусульманськими традиціями.

Стрічка побудована на класичному конфлікті батьків і дітей. Старше, більш консервативне покоління протиставляється молодшому. Авторитарний прояв любові батька тисне на особистість сина, що перебуває у становленні. Спільне горе та перешкоди, які їм доведеться долати разом, залишають відбиток на кожному з них.

Це драма, просякнута побутом, менталітетом і цінностями кримських татар, але при цьому історія залишається універсальною та зрозумілою глядачам.

Мої думки тихі

Офіційна анотація: звукорежисер і композитор Вадим, зазнавши безліч невдач у роботі та особистому житті, отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання – записати голоси закарпатських тварин – може стати його шансом назавжди залишити «незручну Україну» і відправитися у «привабливу Канаду». Якомога далі від проблем. Туди, де все таке ж високе, як і він сам, включаючи дівчат. Однак все виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі виявляється найменш підходяща для цього людина – мама Вадима.

Якщо від мене особисто, то фільм цікавий тим, що це спроба створити багатошаровий сюжет: про впізнавані взаємини дітей із батьками загалом і матері з сином зокрема; про пошуки внутрішнього голосу; про втрату зв’язку з чимось справжнім у гонитві за чимось короткочасним і незначним; про болючу спробу подорослішати; про природу дива, фоном до якого є наше буденне; про хиткі мости між нашим внутрішнім і тим, що його оточує зовні; про те, що значить жити нормальне життя.

Ми запрошуємо глядачів у невеличку емоційну подорож разом із нашими героями. Але це подорож не на круїзному лайнері вражень, це скоріше понура поїздочка з мамою на басейн.

Номери

Фільм «Номери» розповідає про фундаментальні речі, на яких базується життя людини. Це – Гідність, Свобода, Боягузтво, Дружба, Любов і пошук себе у цьому непростому світі. Дія «Номерів» відбувається в антиутопічному, гротесковому світі. Часом мелодраматична за формою історія запрошує до серйозної розмови про людину та її прагнення до свободи.

Створення цього фільму – унікальна для України ситуація. Вперше митець отримав можливість працювати над стрічкою, перебуваючи в ув’язненні. Сенцов зміг зняти новий український фільм попри незаконне утримання у російській колонії. Безумовно, цього не відбулося би без допомоги небайдужих. Співрежисером «Номерів» став Ахтем Сеітаблаєв. Він чітко дотримувався інструкцій і побажань Сенцова, які бранець Кремля висловив у листуванні.

Наразі робота над фільмом триває. Та ми не хочемо поки розголошувати подробиці, аби увага до проекту не завадила робочому процесу.

Людина з табуретом

Це фільм про подорож довжиною у життя, про невгамовного мрійника Леоніда Кантера та його велику гру. Гасло Леоніда: «Мрії здійснюються, якщо їх здійснювати». Але у стосунках зі своїми мріями, як виявилося, треба бути обережними. Бо той вогонь, який веде людину до перемоги, може її спопелити.

Знайомство з Леонідом змінило життя багатьох людей. Він дав їм сили позбутися соціальних умовностей і почати жити за власним, а не чужим сценарієм. Ця історія також про любов. Адже все, що ти робиш, має йти від серця. Любити весь світ і свою країну, сім’ю, друзів, колег і побратимів на війні. Любити життя та довіряти йому. Як це робив головний герой стрічки «Людина з табуретом». В серці кожного, хто любив чи полюбить на екрані Леоніда, залишиться любов і світло. Для нас це найвища ціль.

«Людина з табуретом» піднімає непересічні теми для документального кіно. На екрані неповторні кадри з різних куточків світу, головний герой, що має безліч ідей для наслідування, взірець і кумир, який водночас переживає дуже близькі кожному сумніви та біль.

Леонід пішов, але лишив по собі неймовірну історію, яка вартує того, щоб її почули. Вона надихає мріяти та не витрачати марно жодну хвилину свого життя. Цей фільм для всіх, перед ким постає щоденний вибір між бажаннями та обов’язками. Він для кожного, хто має мрію.

Зарваниця

«Зарваниця» – фільм про християнський паломницький похід на Західній Україні. Наприкінці серпня десятки тисяч паломників, передусім греко-католиків із Галичини та Карпат, відправляються в пішу мандрівку до святого місця на Тернопільщині.

Ми намагалися представити Західну Україну не у звичному фольклорному й етнографічному контексті, а у соціальному. Як жителі цього регіону, ми втомилися від тієї репрезентації Галичини, яка побутує в Україні.

Щоб придивитися до її справжнього обличчя, ми вирушили в паломництво разом із десятками тисяч галичан і спостерігали за ними сім днів. Для паломників важливо відчути блаженну тілесну втому. У подорожі вони намагаються стерти різницю між ідеєю та реальністю, перестають вірити і бачать дива.

Панорама

«Панорама» отримала нагороду за найкращий проект документального кіно на фестивалі у Карлових Варах. Формулювання звучало так: «Фільмові, який забирає нас у подорож із дуже особливим та харизматичним протагоністом. Цей фільм нагадує нам про те, що є самою суттю документального кіно – люди».

Абсурдна трагікомічна історія про Валентина та його оточення. Валентин пропрацював понад сорок років у одному з найстаріших кінотеатрів Києва. На його зміні виникла пожежа, і він був змушений піти на пенсію.

Ми побачимо колообіг подій навколо людини до та після цієї події. Кіно, танці, піклування за мамою, хвороби. Це історія про старіння, прийняття себе на так званому останньому етапі життя. В Україні чоловіки у середньому живуть до 64. Валентину на момент зйомки 63 роки.

Тато – мамин брат

«Тато – мамин брат» – це портрет родини, яка балансує між глибинами богемного життя та соціальним дном. Художник і співак стає батьком для своєї племінниці, коли здоров’я його сестри погіршується. Життя героїв сповнене любові, пошуків себе, самотності та хвороби.

Є образи, які ми створюємо і за якими хочемо, щоб нас знали, а є обставини, які розкривають нас по-справжньому, показують, на що ми здатні. Герої фільму перебувають саме в таких обставинах.

Кіно вже було презентовано на кінофестивалях у Європі, США, Канаді й Австралії. Отримало приз журі на фестивалі Visions du reel за «найінноваційніший фільм» та приз на фестивалі у Камдені. 

Залізна сотня

«Залізна сотня» (робоча назва) – фільм про хлопців, які повернулися з війни та те, як вони намагаються знайти і усвідомити себе у мирному житті.

Це люди, які добровільно пішли на війну. Вони багато принесли у жертву: хтось освіту, хтось дитинство, а хтось здоров’я – фізичне та психологічне. Через певний час вони повертаються додому.

Сьогоднішні ветерани – це ніби дзеркало, яке відображає те, що відбулося з нами останніми роками. Для мене було важливо прослідкувати шлях героїв та зміни, що з ними трапилися. ПТСР у тому чи іншому вигляді є у кожного українця. Тому мій фільм не стільки про війну. Він більше про те, як жити після неї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів