Поділитись:

Сімейні драми і родинні конфлікти: 5 книг-новинок, які вас зацікавлять

Вівторок, 07 січня 2020, 03:28

Брати і сестри, діти, батьки ‒ найдорожчі люди, з якими буває важче, ніж з будь-ким. Чому? Як цього уникнути? Відповідь можуть дати книжки.

ВВС підібрала п'ять новинок, на які варто звернути увагу тим, хто полюбляє читати.

Селесте Інґ "Усюди жевріють пожежі"

Переклад з англ. А. Дубченко

Якщо хтось із батьків підлітка прочитає бодай один роман Селесте Інґ, зрозуміє складний вік своєї дитини набагато краще, ніж після праць високочолих психологів чи родинних коучів.

Письменниця увірвалася в американську літературу 2014 року зі своїм дебютним твором "Несказане", який став бестселером New York Times і книжкою року за версією Amazon. Надзвичайно прониклива, з емоційністю натягнутої струни, ця книжка, цілком справедливо, завоювала серця багатьох читачів.

2017 року вийшов другий роман Інґ ‒ "Усюди жевріють пожежі". Він переконав, що попередній успіх авторки не був випадковістю. Письменниця знову вражає природністю оповіді, цікавим сюжетом з таємницями й несподіваними ходами, яскравістю, аж до кінематографічності, персонажів.

Провінційне американське містечко Шейкер-гайтс має власний погляд на ідеальне життя. Тут панує своя ієрархія, загальний тон рішень і спілкування задає кілька родин. Наприклад, сім'я Річардсонів. Четверо дітей, затишний багатий будинок, авторитет ‒ вони це заслужили.

Та раптом в одній орендованій квартирі з'являться загадкові мати й донька ‒ Мія та Перлина. З їхнім приїздом Шейкер-гайтс дізнається, що таке боротьба за право бути зі своєю дитиною, за прагнення свободи й щирої любові.

Гузель Яхіна "Діти мої"

Переклад з рос. С. Андрющенко

Батько ‒ це той, хто турбується, любить, прощає. А як щодо того, хто називає себе "батьком народів"? Хто робить ворогами та знищує?

Російська письменниця Гузель Яхіна, дебютна книжка якої розповідала про розкуркулення та насильницьке переселення татар до Сибіру, звертається до ще однієї теми, що й нині є незручною для кремлівської пропаганди ‒ винищення поволзьких німців у 1920-х роках та подій 1933 року.

Дві лінії оповіді ‒ про скромного шкільного вчителя Якоба Івановича Баха та грізного вождя Йосипа Віссаріоновича Сталіна. Якщо життя першого авторка робить дуже реалістичним: з усіма сумнівами, мріями, коханням, стражданнями, то другий постає більш химерною персоною зі страхами та сумнівами. Виходить вдале протиставлення, охоплене сумом від усвідомлення того, що сила й влада не на боці достойних.

Щодо сімейної саги, то "Діти мої" ‒ книжка не про кризи у родині, а про абсолютну любов і відданість, вміння відпускати та прощати, йти, коли настає час. Якоб Бах, сам того не сподіваючись, став чоловіком Клари, доньки заможного землевласника, яка втекла від батька, щоб не виходити заміж за нелюба.

Дуже різні люди, вони наново відродили родинний хутір Клари, але не змогли захиститися від людської злості… Сумна, але по-своєму красива історія про маленьку людину, на долю якої так часто випадає забагато випробувань.

Хлоя Бенджамін "Шукачі безсмертя"

Переклад з англ. Є. Даскал

Ще одна американська авторка, яка підхопила модну тему стосунків у родині. Втім, у "Шукачах безсмертя" йдеться не лише про батьків і дітей, сестер та братів, а й про суто філософський аспект людського життя, а точніше про те, що його визначає.

Бенджамін пропонує несподівану зав'язку: 1969 рік, Нью-Йорк, четверо дітей з єврейської родини йдуть до ворожки, жінки з Естер-стрит, щоб дізнатися дати своєї смерті. Такий собі легковажний вчинок допитливих Варі, Сола, Деніела та Клер, який залишить по собі слід у мозку й серці кожного.

Чи дасть це знання сили змінити долю? Комусь з цих чотирьох ‒ так, а комусь ‒ навпаки… Цікаві сюжетні лінії, детективна складова, яскраві характери, несподівані сюжетні лінії ‒ все це робить роман Хлої Бенджамін захопливою книжкою, що вдало балансує між літературою масмаркету і глибшою прозою.

І головне ‒ "Шукачі безсмертя" дають зрозуміти, наскільки важливою у родині є повага, у тому числі до вибору, а також близькість, що дозволяє особисті кордони. Є тут і про здатність батьків відпускати своїх дітей, про стримані емоції там, де краще було б їх проявити, про реальну й вигадану провину та відповідальність.

Ненсі Стар "Сестри: одна, дві, три"

Переклад з англ. О. Щерба

Родинним сагам можна відвести окремий розділ у сучасній американській літературі. Різної складності та якості, вони залишаються популярними, адже порушують болючі теми, що відлунюють майже кожному.

Наприклад, дитинство. Яким ми його пам'ятаємо? Що хочемо забути? Що триматимемо у собі завжди? Чи застраховані ми від помилок власних батьків, коли самі матимемо дітей? Насправді, запитань у роману Ненсі Стар набагато більше, головне ‒ встигати формулювати їх та належні відповіді.

Оповідь має дві часові лінії: минуле родини Тенґлів, в якому матінка чотирьох дітей Глорі з усіх сил намагається не захлинутися у водоверті побуту, псуючи життя чоловікові й завдаючи невидимих травм донькам і сину; теперішнє, де дівчатка вже мають власні сім'ї, дорослі проблеми й неготовність стикатися з привидами тих років, коли їм понад усе хотілося простої маминої любові.

Джинджер, найстарша з Тенґлів, страждає через непорозуміння у стосунках з донькою. Понад усе вона прагне захистити вже дорослу дитину, допомогти їй обрати життєвий шлях. Надмірна увага й турбота призводять до родинної кризи, під час якої, від Джинджер йде чоловік. Ще згодом помирає Глорі…

А де ж інші сестри й брат? Щоб про це дізнатися, треба разом з персонажами пережити горе втрат, гіркоту брехні заради загального добра та радість прощення.

Жослін Сосьє "Шахтоємці"

Переклад з франц. І. Рябчій

Канадська письменниця Жослін Сосьє має авторський стиль, який імпонує не кожному. Доволі сувора, відверта, вона не шкодує своїх персонажів, занурюючи їх у найбурхливіші емоційні вири.

Після двох книжок Сосьє, перекладених українською, стає зрозуміло, що за її класичною північною стриманістю стоїть глибокий психологізм, бажання давати чисті, хоч і складні почуття, не ховаючи їх за багатослівністю чи художньо-стилістичними візерунками.

"Шахтоємці" ‒ історія канадської глибинки й родини Кардиналів, у якій двадцять одна дитина. Їх поєднує і водночас розділяє спільна багаторічна таємниця. Наслідки замовчування, провини, жертовності, гніву переслідують Кардиналів все життя, змінюючи їхні долі.

Письменниця оповідає відразу від кількох персонажів, нагадуючи читачеві, якими різними можуть бути інтерпретації навіть однієї й тієї ж події. Колись у Норковілі, або просто Норко, Кардинали були королями. Їхній батько відкрив поклади цинку. Місто будувалося навколо родовища, а сам голова родини мріяв знайти дещо більше й коштовніше.

Потім шахту викупили й закрили. Але старший Кардинал продовжував свої фанатичні пошуки, на результат яких чекали всі діти, щоб вирватися з бідності. Діяти, а не мріяти вирішила Анжела, за що й поплатилася…

Майстерно написана історія про те, що кожна людина має право на вибір, попри диктат родини чи суспільства.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів