Поділитись:

Любов минула: 15 пласких питань до адвоката про розлучення

Неділя, 19 січня 2020, 20:00

Коли двоє вирішили розлучитися, це не означає, що вони не розуміють одне одного. Навпаки: це означає, що вони врешті одне одного зрозуміли. Так говорила про цю болючу серцю та нелегку юридичну ситуацію американська журналістка та письменниця Хелен Роуленд. Саме про юридичний аспект розлучення ми вирішили розпитати керівника практики сімейного права партнера юридичної компанії EXPATPRO Платона Даниленка.

1. Про одруження часто кажуть: дурне діло не хитре. А чи можна так сказати про розлучення?

Про розлучення так сказати не можна. Якщо зареєструвати шлюб можна за 1 місяць, а у певних випадках і за 1 день (питання тільки у вартості та бажанні), то з його припиненням часто виникають складнощі.

Якщо у подружжя немає дітей, то вони можуть розірвати шлюб через органи реєстрації актів цивільного стану (РАЦСи). Для цього треба подати спільну заяву і у призначений день через місяць спільно з’явитися для підтвердження їх наміру. На таку процедуру припадає приблизно 30 % всіх розлучень. Складність, яка може виникнути на такому шляху припинення шлюбу, – якщо хтось один не з’являється у визначений день і час. Тоді заява вважається неподаною. Це не перешкоджає повторному зверненню, але місяць уже втрачений.

Дуже часто один з подружжя, якщо є конфлікт, займає позицію, при якій такий порядок припинення шлюбу неможливий. У такому випадку лишається лише порядок судовий. Тільки в судовому порядку можна розірвати шлюб особам, які мають дітей. У нинішніх реаліях розлучення через суд в позовному провадженні займає від 5 до 10 місяців, залежно від поведінки сторін (це якщо йдеться про найпростіший процес тільки з розірвання шлюбу, не обтяжений похідними вимогами про стягнення аліментів, поділ майна, визначення місця проживання дитини).

Також передбачена можливість розірвати шлюб у порядку окремого провадження (скорочена процедура). Але у цьому випадку має бути досягнута домовленість за всіма ключовим моментам. Наприклад, поділ майна, визначення місця проживання дитини з одним із батьків, порядок утримання та участі у вихованні дитини тим із батьків, хто проживатиме окремо. На підтвердження досягнення таких домовленостей мають бути подані до суду відповідні копії нотаріальних договорів, укладання яких, зазвичай, є досить дорогим задоволенням через відсоток державного мита, яке сплачують за їх нотаріальне посвідчення та високу вартість таких нотаріальних послуг, що часто стає перепоною для можливості обрання скороченої судової процедури.


2. Хто частіше, з вашої практики, подає на розлучення: чоловік чи жінка?

Конкретно в нашій практиці спостерігається приблизна кількісна рівність між жінками та чоловіками, які звертаються до нашої компанії для супроводу процесу розлучення. Але якщо звертати увагу на весь юридичний ринок, то все ж таки частіше ініціаторами розлучення (так само, як і інший категорій сімейних спорів) виступають жінки.


3. Чи траплялося вам кілька разів займатися розлученням одних і тих же людей?


Особисто в моїй практиці такого ще не траплялось, але зі спілкування з колегами про такі випадки (коли клієнт розлучався декілька разів, але з різними жінками, з періодичністю 1-1,5 року) чув.

4. А як з’ясувати, що наречений чи наречена вже були одружені, якщо вже немає штампів у паспорті, а вони не зізнаються? Чи це реально взагалі приховати?

Дійсно, вже декілька років у паспорт не проставляють відмітку про шлюб. А з переходом на ID-карти просто видається свідоцтво про шлюб. Але в законодавстві є певні вимоги до переліку документів, які має подати особа, що раніше перебувала у шлюбі, для реєстрації нового шлюбу. Одним із таких документів є підтвердження припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть тощо). Оскільки вони подаються разом зі спільною заявою наречених, то в той момент стає відомо про те, що особа раніше перебувала у шлюбі (якщо про це не було сказано раніше).

Більше того, часто виникають ситуації, коли суд не направив до відповідного РАЦСу рішення про розірвання шлюбу. Через незнання особа це рішення в суді не отримала. І коли вона звертається до РАЦСу для реєстрації нового шлюбу, то виявляється, що в розумінні РАЦСу ця особа ще перебуває в іншому шлюбі (оскільки відмітка в актовий запис не проставлена). І до того часу, поки це не буде виправлено, особа не зможе зареєструвати інший шлюб.


5. Через які найдивніші речі були спори у розлученців?

Найдивніше, з чим конкретно я стикався, це була принципова позиція іншої сторони спору – чоловіка моєї клієнтки – не компенсувати судовий збір (за загальним правилом відповідач його компенсує позивачу у випадку задоволення позову).

Коли доходить до сильного конфлікту чи один із подружжя відчуває особисту образу, то така особа починає шукати якомога більше способів погіршувати життя іншому. Так, чоловік моєї іншої клієнтки просто ініціював велику кількість зустрічних судових процесів (подавав на стягнення аліментів, хоча діти жили з матір’ю; намагався визнавати реально спільне майно його особистим, а її особисте – спільним майном для того, щоб його розділити) лише для того, щоб не відпустити її ось просто так.


6. Яким чином суд вирішує, з ким буде жити кіт, якщо обидва його дуже люблять? В кота ж не запитаєш!


У травні 2017 року дійсно курйозне судове рішення було винесено Соснівським районним судом м. Черкаси. У цій справі розглядалось питання поділу майна подружжя, до якого входило: 1/2 частини квартири та легкового автомобіля, собака, якого також було придбано у шлюбі.

Суд своїм рішенням визнав право власності на 1/4 частину квартири кожному із колишнього подружжя, визнав право власності на автомобіль за позивачем, стягнувши з нього компенсацію половини його вартості на користь відповідача, та визнав право власності кожної зі сторін на 1/2 ідеальну частину суки породи йоркширський тер'єр.

фото ілюстративне><span class=фото ілюстративне

При цьому, за законом, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою і можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

7. А як суд вирішує, з ким залишити дитину?

Сімейним кодексом України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. При досягненні 10 років місце проживання дитини визначається за спільною згодою батьків та дитини. А з 14 років дитина може самостійно визначати своє місце проживання.

На практиці, як рекомендує Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд повинен дізнатися думку дитини, щоб визначити її побажання щодо проживання і прихильності дитини до одного з батьків. Залежно від віку дитини, органи опіки та піклування, а також дитячий психолог залучаються до проведення бесід з дитиною у звичній для неї обстановці і подальшого повідомленням суду про їх результати.

У цій категорії справ (про визначення місця проживання дитини) найбільша увага приділяється наступним критеріям:

  • матеріальне становище батьків (наявність роботи, майна, рівень заробітної плати) та їх характеристика;
  • можливість забезпечення дитині належних житлових умов (за результатами огляду житла для проживання дитини складається акт огляду житлових умов);
  • відповідальне ставлення до своїх батьківських обов'язків (доказами служать свідчення родичів, сусідів, характеристики з місця навчання дитини, з лікарні, з яких можна встановити, хто з батьків і в якій мірі піклується про дитину, бере участь в житті школи, відвідує місце навчання дитини, батьківські збори, а також піклується про стан здоров'я дитини);
  • стан здоров'я батьків та дитини (суду необхідно надати медичні довідки, рекомендації лікарів, історії хвороб та інше).

Також важливим фактором є тісні дружні зв'язки дитини з іншими дітьми, встановлені в дитячому садку або школі, можливості батьків забезпечити дитині відвідування секцій, додаткових занять, гуртків, наявність у батьків вільного від роботи часу для проведення його з дитиною та інше.

При цьому дитина не може бути передана для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини.


8. Це правда, що все майно, яке куплене до шлюбу, після його розірвання залишається з тим, хто його купував до шлюбу?

Особистою приватною власністю особи вважається:

  • майно, набуте до шлюбу;
  • за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  • або за особисті кошти, якими особа володіла до шлюбу;
  • житло та земельна ділянка, набуті особою внаслідок приватизації.

Варто звернути увагу на той момент, що інший з подружжя навіть у вище згаданих випадках може претендувати на поділ такого майна, якщо в судовому порядку встановить факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу (фактично шлюбні відносини) та визнає це майно спільним сумісним.


9. А що робити з коштовними подарунками? Наприклад, подарував коханий чоловік жінці діамантове намисто або автомобіль, а потім вирішив розлучитися. Цей подарунок залишається у неї чи вони його ділити мають?

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Що стосується дійсно коштовних речей (автомобіля, об’єктів нерухомого майна), то, як вже було зазначено раніше, отримане на підставі договору дарування є особистою власністю.

Проте цей дарунок має бути правильно оформленим – саме як нотаріально оформлений договір дарування. Якщо машина буде придбана як за гроші дружини, так і за гроші чоловіка, але оформлена на ім’я дружини і подарунок фактично буде тільки зафіксований на словах чоловіка (без нотаріального договору дарування), то в майбутньому суд таке майно вважатиме спільним сумісним, а не особистим, а тому воно підлягатиме поділу між ними в рівних частках.

Відійти від режиму права спільної сумісної власності подружжя і встановити інший режим можливо, уклавши шлюбний договір, який також має бути нотаріально посвідченим. У цьому договорі можливо передбачити всі нюанси і встановити так звані «правила гри» на випадок розлучення: яке майно кому належатиме і яким чином буде ділитись між подружжям.


10. Французький письменник Фредерік Бегбеде писав, що любов живе три роки, а далі – розлучення. Це справді критичний для подружжя період?

Фредерік надав навіть більший проміжок часу. В нинішніх реаліях близько 60 % всіх розлучень, що відбуваються в країні, припадає саме на молоді сім’ї – від 3 місяців до 1,5 року.

Найчастіша причина розпаду сімей – у неготовності людей будувати стосунки. Протягом першого року подружнього життя подружжя
переживає першу сімейну кризу. З народженням дитини виникає друга криза, що виникає через перерозподiл ролей, зменшення сексуальної активностi, появи ще одного члена родини – не всі витримують.

Серед інших найбільш поширених причин розірвання шлюбу називають неможливість досягти компромісу, алкоголізм, матеріальні труднощі, зраду та ревнощі, незадоволення сексуальними стосунками, несприятливі житлові умови.


11. А ще цей письменник дивувався, чому люди не святкують розлучення так гучно, як весілля. Ви зустрічали таких клієнтів, які святкували розлучення?

Таких, щоб прямо святкували розлучення, не зустрічав. Але зустрічав осіб, які відверто казали, отримуючи на руки рішення суду про розірвання шлюбу, що відчувають себе в цей момент більш щасливими, аніж коли цей шлюб укладали. Але це залежить від ситуації.


12. Чи часто адвокатам з розлучення доводиться вислуховувати щемливі та відверті історії, наче вони психологи?

Такі історії доводиться вислуховувати не тільки адвокатам, а ще й суддям, оскільки для сторони, яка вважає себе ображеною, стадія запитань у судових слуханнях – це остання можливість підняти всі негативні моменти сімейного життя (чи які вона такими вважає) і спробувати звинуватити в них іншу сторону.

Особи говорять про те, що їм наболіло. Якщо б вони могли проговорити це між собою раніше та вирішити все самостійно, то вони б не приходили до адвокатів для розірвання шлюбу.


13. А до бійки діло доходило між сторонами?

Я був декілька разів представником у процесах, в яких колись рідні люди готові були зняти один з одного останню шкіру, навіть фізично.

фото ілюстративне><span class=фото ілюстративне

14. Вам доводилося вмовляти клієнтів таки зберегти сім’ю?

Ми завжди намагаємось дати клієнту можливість ухвалити самостійно остаточне для нього рішення починати процес чи спробувати щось виправити та зберегти сім’ю. Чимало з них беруть паузу різної тривалості для такої спроби, але всі повертаються.


15. Кажуть, що в деяких країнах, якщо ексчоловік чи жінка не мають роботи чи іншого забезпечення, то їхній колишній кілька років після розлучення їх утримує. Така практика може бути в Україні?


Щось схоже на таке забезпечення можна передбачити у шлюбному договорі.

Крім того, в сімейному законодавстві передбачені випадки, у яких один із подружжя має утримувати іншого.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним (досяг пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи), потребує матеріальної допомоги (заробітна плата, пенсія, інші доходи не забезпечують йому встановленого законом прожиткового мінімуму), за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.  А розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Крім того, вже після розірвання шлюбу особа має право на утримання:

  • якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу;
  • коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу;
  • якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови спільного проживання у шлюбі не менш як десять років;
  • якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу;
  • якщо з такою особою проживають спільні діти віком до 3 років (а якщо діти мають вади фізичного чи психічного характеру — до 6 років);
  • якщо така особа проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею;
  • дружина (колишня дружина) в період вагітності (незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу).

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів