Поділитись:

Пилипюк і Цибульський: «Принцип «свій до свого по своє» має запрацювати і в Україні» (інтерв’ю)

Автор: Андрій Лучик |
Середа, 22 січня 2020, 14:00

Напевно, кожен лучанин чув імена очільника «Modern-Eхро» Петра Пилипюка та багаторічного керманича Луцького підшипникового заводу (нині – «SKF Україна») Володимира Цибульського.

Поговорити одразу з двома керівниками великих промислових підприємств спонукала нещодавня подія. 18 грудня 2019 року відбулися зміни у керівному складі Волинського обласного об’єднання організацій роботодавців. Багаторічний керівник цієї організації Володимир Цибульський вирішив скласти повноваження. Новим очільником цієї організації став Петро Пилипюк.

Очевидно, що в медіа та й побуті більш популярною є тема профспілок. Але мало хто звертає увагу на другий бік медалі, представлений бізнесом. Тому «Конкурент» поспілкувався з відомими волинянами щодо проблем українського бізнесу, нових інвестицій та інтересів роботодавців на Волині.

– Нещодавно відбулася зміна керівництва Волинського обласного об’єднання роботодавців, яке входить до Федерації роботодавців України. Будь ласка, розкажіть, що це за об'єднання.

Володимир Цибульський: Відразу після становлення української державності підприємці, промисловці, роботодавці розуміли, що їм треба об'єднуватися і мати якусь організацію для відстоювання власних інтересів. Були різні галузеві об’єднання. Але в 2001 році була створена Федерація роботодавців України. За приклад брали діяльність схожих організацій у Франції, Данії, Швеції, Німеччині. І тоді ж з’явилося Волинське обласне об'єднання організацій роботодавців.

Петро Пилипюк: Хочу доповнити, що Федерація роботодавців – єдина серед всіх об'єднань і асоціацій, хто визначений на законодавчому рівні. Тому вона має законне право представляти перед урядом та іншими державними органами інтереси роботодавців України. Наприклад, представник федерації має право на постійну участь у засіданнях Кабінету Міністрів. Окрім того, ми визначені як один з партнерів в діалозі між владою, профспілками і бізнесом. І це значить, що сьогодні федерація має не тільки право, але й обов’язок представляти інтереси роботодавців і бізнесу України.

Володимир Цибульський: Першим головою Волинського обласного об'єднання організацій роботодавців був Малихін Олег Іванович, на жаль, нині покійний. У 2004 році цю організацію очолив я. На сьогодні Волинське об’єднання роботодавців налічує 420 компаній. Ці компанії виробляють 48 відсотків ВВП Волинської області. Це 70 % відсотків промислової продукції. Більшість провідних підприємств входять в об'єднання, але не всі. Є проблема з малим бізнесом, середнім бізнесом. Вони слабо представлені в організації.

– Які цілі ставить перед собою федерація загалом і на Волині зокрема?

Володимир Цибульський: Головна ціль – це захищати інтереси роботодавця. Ми багато чуємо про захист найманих працівників. Але мало хто каже, що і керівники, і власники бізнесу також потребують захисту.

Важливий пункт – це законотворча діяльність. Згідно із законом «Про організації роботодавців в Україні», всі проєкти законів, постанов Кабінету Міністрів, рішень колегії міністерств, які зачіпають економічні та бізнесові інтереси, повинні погоджуватися із Федерацією роботодавців України.

Наступне – це представляти інтереси роботодавців у громадських радах, при міністерствах, у національній тристоронній соціально-економічній раді при Президентові України; на рівні областей – в громадських радах, а також в соціально-економічних радах при обласних державних адміністраціях. Далі ми представлені в громадських радах державної податкової служби, митниці, взаємодіємо із силовими структурами і захищаємо бізнес від незаконних дій цих силових структур. Такі основні напрямки.

Петро Пилипюк: Доповню, що і Федерація роботодавців і Волинське об'єднання роботодавців мають ряд інших цілей, які допомагають розвивати бізнес і в регіоні, і в країні загалом. Просто активні члени організації комунікують між собою, а це, своєю чергою, допомагає налагодженню нових бізнесових зв’язків. Це позитивно впливає на розвиток економіки як на регіональному рівні, так і в межах всієї країни.

Володимир Цибульський: І, звичайно, ще одна дуже важлива функція – це ведення соціального діалогу. В усьому світі об'єднання роботодавців і профспілки є основою громадянського суспільства. Федерація роботодавців від імені бізнесу підписує галузеві угоди, а також генеральну угоду з профспілками та з урядом. На рівні області ми також маємо регіональну угоду, яку традиційно підписує голова обласної державної адміністрації, голова об'єднання роботодавців і голова Федерації профспілок Волині.

– Щойно говорили про те, що зараз Волинське об'єднання роботодавців налічує 420 членів. Скажіть, що потрібно для того, аби стати новим членом? І які вигоди підприємство отримує, ставши ще одним у цьому величезному списку?

Володимир Цибульський: Для того, щоб приєднатися, треба, щоб було бажання і згода вести чесний, білий, прозорий бізнес. Ми не хочемо дружити з тими, хто уникає сплати податків, хто практикує наймання робочої сили по-сірому, не виплачує білі заробітні плати, а, відповідно, не сплачує єдиний соціальний внесок. Тому компанії, які ми об'єднуємо, відповідають вимогам ведення чесного бізнесу.

– Ще повинні бути якісь членські внески, я так розумію?

Володимир Цибульський: Так, членські внески є. Фінансово слабкі компанії на певний період звільняються від їх сплати. Це невеликі внески. Взагалі, згідно із законом, про який я говорив, внески не повинні перевищувати 0,2 відсотка від фонду заробітної плати підприємства. Але всі платять менше, бо це була би дуже велика сума, якби всі платили максимально. На сьогодні ми збираємо мільйон гривень внесків на рік. Ці кошти витрачаємо на статутну діяльність. У нас є виконавча дирекція, а це – чотири штатні працівники. Крім того, ми проводимо експертизи різних документів, залучаємо юристів, економістів.

– Про вигоди, можливо, продовжить Петро Пилипюк?

Петро Пилипюк: Ми (група «Modern-Eхро», – Конкурент) долучилися до Волинського обласного об'єднання роботодавців у 2005 році, після Помаранчевої революції. Згадаймо, які були тоді часи. Навіть якщо ти працював чесно, сплачував всі податки, до тебе могли прийти різні силові чи контролюючі органи та навиписувати величезних штрафів. А потім все це в судах доводилося скасовувати. А Волинське об’єднання роботодавців як учасник Федерації роботодавців України має всі повноваження, щоб стати на захист.

Так ось, у 2005 році змінився президент, змінився уряд, експорт перевищував над імпортом, а тому питання відшкодування ПДВ стояло дуже гостро. На той період неофіційно всі розуміли, що повернення ПДВ просто так не буває. Потрібно було домовлятися, давати «відкати», а ми цього категорично не хотіли робити. У цій ситуації за безпосередньої участі Володимира Цибульського нам допомогло Волинське об’єднання роботодавців. В області була так поставлена робота, що ми жодного разу не йшли на будь-які корупційні домовленості. Нам відшкодовували ПДВ, а згодом ми отримали й автоматичне відшкодування.

Володимир Цибульський: Якщо говорити про автоматичне відшкодування ПДВ, то саме Федерація роботодавців була ініціатором зміни Податкового кодексу України в тій частині. І я як заступник голови федерації на той момент якраз відповідав за податкову політику і був одним із авторів цієї частини Податкового кодексу. Також Федерація роботодавців була автором інших прогресивних новацій в українському законодавстві. Наприклад, прискорена амортизація чи закон про «squeeze-out» (примусовий викуп акцій, – Конкурент).

Петро Пилипюк: Я щойно говорив про відшкодування ПДВ. Але, можливо, для більшості наших підприємств малого та середнього бізнесу це питання не завжди є актуальним, якщо вони працюють на внутрішньому ринку. Та й в країні, напевно, багато що змінилося з тих часів. Але залишаються питання роботи з правоохоронними та перевіряючими органами, коли чиновник хоче виписати якомога більший штраф. Власне авторитет Волинського обласного об’єднання роботодавців загалом та Володимира Цибульського зокрема зводив нанівець таке чиновницьке свавілля. Адже Володимир Іванович добивався, щоби було неупереджене ставлення до бізнесу в області. Інакше чиновники розуміли, якщо об’єднання роботодавців ставить якесь питання на контроль, то інформація може дійти навіть до прем'єр-міністра. І це теж певною мірою впливало і стримувало.

Є ще і непряма вигода від участі в об’єднанні роботодавців. Сплачуючи податки та лобіюючи нові закони, ми отримуємо кращі умови ведення бізнесу. Кращі умови – значить компанії заробляють більше коштів. А це вищі зарплати для працівників та більші відрахування в бюджет. Більше грошей в бюджеті – це нові школи, дороги, лікарні. Буде добре бізнесу – буде добре державі та кожній сім’ї.

– Ми вже декілька разів згадували про податковий кодекс, але чимало дискусій точиться стосовно іншого кодексу – трудового. З позиції роботодавця: які зміни потрібно внести в Трудовий кодекс України, який ухвалювався ще за часів Радянського Союзу?

Володимир Цибульський: Його треба адаптувати до норм ринкової економіки. Тому що старий кодекс базується на тому, що єдина можлива власність – державна.

У нас немає великих протиріч із профспілками щодо проєкту нового Трудового кодексу. Якби сьогодні питання вирішувалося лише між профспілками і роботодавцями, ми знайшли б консенсус.

До прикладу, за нинішнім Трудовим кодексом працівник може бути п’яницею, прогульником, але якщо профспілка не дає згоду на його звільнення, роботодавець не має право звільнити. Інакше суд завжди поновить його і нарахує відповідні виплати. Це лише один приклад.

Звичайно, не всі керівники профспілкових організацій безвідповідально захищатимуть будь-кого. Пропозиції роботодавців щодо нового проєкту Трудового кодексу схожі з тими, які є в країнах Європейського Союзу.

Проблеми є з тим, що в новому уряді немає порозуміння між Мінекономіки та Міністерством соціальної політики. І міністри Милованов і Соловська взагалі не знають Трудового кодексу. Вони не працювали в реальній економіці, як і прем'єр-міністр Гончарук.

Петро Пилипюк: Хочу навести ще один приклад хиб старого Трудового кодексу. Закон обмежує, скільки людина може працювати годин на рік. Це спонукає людей шукати заробіток на стороні. У тій же сусідній Польщі немає обмежень, і люди можуть заробити суттєво більше. У нас на підприємстві, якщо людина хоче працювати понаднормово, ми не можемо їй це дозволити. Адже є певні обмеження, які я як керівник не можу порушити.

Якщо хоче людина більше заробити, то потрібно цьому сприяти, а не спонукати до трудової міграції.

– Як у вас складається взаємодія із профспілками? Чи завжди вдається знаходити спільну мову?

Володимир Цибульський: Я 15 років очолював Волинське обласне об'єднання організацій роботодавців. Мінялися голови Федерації профспілок України, але завжди в нас були конструктивні відносини, ми знаходили консенсус. Нинішня голова профспілок – Іванка Дубинка-Філозоф – дуже конструктивна людина. У нас складається хороша співпраця.

– Які зараз існують проблеми на Волині з державними органами влади і місцевою владою? Можливо, є речі, які заважають бізнесу розвиватися?

Петро Пилипюк: Якщо брати кожну галузь, представлену на Волині, у кожного будуть свої побажання. Це залежить від специфіки роботи. Наприклад, в будівельній сфері на законодавчому рівні є свої недоліки. Як-от розрахунок середньої зарплати працівника будівельної галузі. Вона така низька, що ніхто не хоче брати участь у державних тендерах. Внаслідок цього Волинь не може освоїти частину виділеного бюджету.

Інша справа – це різні виконавчі органи, які на кожному кроці намагаються поставити такі умови, що ви або розвиваєтеся, або «домовляєтеся».

Ми маємо намір зробити опитування про комфорт ведення бізнесу в області, щоб з’ясувати, де саме є проблеми і з якими органами влади цих проблем найбільше. Це допоможе дізнатися, які представники влади допомагають, а які «ставлять палки в колеса».

– Сучасні тренди диктують нові умови на ринку праці. Ручна праця автоматизується і замінюється машинами. І з часом ми матимемо гру слів: Федерація роботодавців буде походити від слова «робот». Потрібно буде залучати дедалі менше робочої сили. Ви враховуєте ці тренди?

Володимир Цибульський: На сьогодні робочих рук бракує. Особливо гостро ця проблема відчувається в останні роки у зв’язку з відпливом за кордон робочої сили.

Звичайно, і федерація, і кожен з керівників усвідомлюють і бачать вже ті процеси, які відбуваються. Але принаймні найближчі десять років людина все одно буде залишатися головною фігурою виробничого процесу. Людина є найбільшою цінністю для свідомих керівників. Ми не боїмося тих процесів, які відбуваються.

Петро Пилипюк: З іншого боку, ми сьогодні відчуваємо великий тиск відкритих ринків Європейського Союзу. Щоб людина, яка до нас приходить, стала ефективною, нам потрібно вкласти кошти та витратити 3-6 місяців на її навчання новим спеціальностям. На таких навчених людей великий попит. І, незважаючи на підняття заробітної плати, люди покидають нашу країну. Ми розуміємо, що ситуація ще погіршуватиметься, якщо врахувати, що демографічна ситуація в країні не на нашу користь, адже нація старіє, багато молоді виїжджає і не повертається. Тому ми сьогодні змушені серйозно думати про автоматизацію і роботизацію певних процесів. Водночас наше завдання – забезпечити зарплати не гірші, ніж в Польщі. Для цього треба працювати над ефективністю компанії, а це знову ж таки нові технології, цифрові технології, правильна організація праці, виробничі лінії, які дозволяють підняти ефективність компанії загалом. Боремося за те, щоб не менше людей було, а боремося за те, щоб якось виживати при такій кількості робітників, які є, і далі розвиватися.

Володимир Цибульський: Але жоден робот без людського втручання не буде функціонувати. Просто змінюються функції, функціонал працівників. На «СКФ» зараз є хороший інвестиційний проєкт щодо заміни обладнання, де була ручна загрузка заготовок кілець підшипників на автоматичну. Але все одно потрібен працівник, який за цей процес буде відповідати.

Петро Пилипюк: На продовження теми зазначу, що «Modern-Eхро» вже почав випуск кас-терміналів, розрахованих на відсутність касира. Покупець сам пробиває і сплачує за товар. Не секрет, що сьогодні важко залучити касирів торгувати в торгових закладах навіть при доволі конкурентних зарплатах. Тому магазини масово починають застосовувати каси самообслуговування.

Ми сьогодні працюємо над продуктовими лінійками, які використовуватимуть штучний інтелект для оптимізації процесів у торговому залі. Це дасть змогу вивільнити працівників для виконання інших завдань.

– Яке у вас бачення подальшого розвитку об’єднання роботодавців Волинської області?

Петро Пилипюк: Володимир Цибульський 15 років очолював організацію і був, на мою думку, одним з найкращих керівників федерації в Україні. Мене нещодавно обрали на цю посаду.

Перша моя ціль – вдосконалитися до рівня Володимира Івановича в розумінні всіх аспектів роботи керівника організації. Тому ми переконали Володимира Цибульського залишитися ще у нас в правлінні на посаді першого заступника. Я сподіваюся, що це дозволить нам не втратити те, що уже було створено. Друга – це започаткувати щось нове крізь призму поколінь. Адже я заступаю на посаду у такому ж віці, як Володимир Іванович 15 років тому. Планую приділити особливу увагу інформуванню громадськості про організацію об'єднання роботодавців, її роль, можливості, місію. Для того, щоб в наші ряди долучилися ті, хто справді відповідає нашим критеріям. Ми прагнемо, аби до нас доєдналися представники бізнесу, які хочуть залишатися в країні, розвивати свої підприємства, чесно працювати, сплачувати податки. Щоб ми разом могли подолати корумповану систему влади.

Максимальна консолідація підприємств сприятиме ефекту синергії. Ми зможемо говорити не лише про законодавство, а й про виробничу кооперацію. До прикладу, в нас нещодавно були в гостях колеги з Данії, представники датських роботодавців Danish Industry, які розповідали про свої успіхи. Ця організація в невеликій країні змогла не тільки консолідувати, а й залучити великі кошти у вигляді внесків, які були спрямовані і на взаємодію з державою, і на просування бізнесу на всі ринки. Вона стала провайдером інтересів на зовнішні ринки і пошуку партнерів у світовому плані. І це надихає на майбутні звершення нашої федерації.

Принцип «свій до свого по своє» колись працював в Америці, і ми бачимо результати. Вважаю, що настав час і нам ним скористатися. А для цього ми маємо розуміти, хто чим займається, де ми можемо один одному запропонувати аутсорсинг, послуги або товари. Варто думати, яким чином зробити все, щоб наша валюта, якої так завжди бракує, не витікала за кордон на купівлю імпортного, а щоб тут вироблялося все необхідне.

Також ми об’єднали свої зусилля для виходу на інші ринки, щоби швидкими темпами розвивати експорт нашої країни. І це може дати результати як для області, так і для країни загалом.

– Ми знаємо, що притік валюти забезпечує, зокрема, прямі інвестиції. Нещодавно на громадських слуханнях щодо бюджету міста Луцька співзасновник громадянського руху Тарас Шкітер запропонував ідею створення в нашому місті агенції із залучення інвестицій. Як ви думаєте, чи правильний це крок, чи матиме це якісь позитивні наслідки, якщо таку агенцію буде створено?

Петро Пилипюк: Якщо ця агенція буде працювати над популяризацією Луцька за межами України і знайде правильні інструменти, щоб продемонструвати зацікавленість в іноземних інвесторах, то, звичайно, ідея хороша. Але має бути інвестиційний клімат, який навряд чи створюється в окремо взятому місті чи регіоні. Він має бути загалом в державі. Скажемо так, сьогодні Україна маєне дуже привабливий вигляд для іноземних інвесторів.

– Петре Павловичу, ви вкладали інвестиції не в один завод і не в одній країні. Назвіть ключові фактори, які впливають на рішення інвестора про те, чи вкладати гроші саме в це місто і в цей об'єкт?

Петро Пилипюк: Близько 85 відсотків наших інвестицій можуть бути використані в Україні, зокрема й в Луцьку. По-перше, ми вірили і продовжуємо вірити, що Україна й українці мають унікальні можливості бути багатою країною, і в нас є все необхідне для цього. Нам лише бракувало передбачуваної зрозумілої державної політики щодо інвесторів і роботодавців. Усі президенти й уряди приходять і декларують створення привабливого інвестиційного клімату, але далі слів справа не рухається. Ті реформи, які країна почала ще у 2015 році, хай би врешті завершилися, щоби бізнес таки був захищеним. Передусім ми говоримо про незалежні, непідкупні і справедливі суди. На жаль, сьогодні ми бачимо, що багато рішень ухвалюються політизовано і ми себе не відчуваємо захищеними.

Має значення безпековий фактор. Навіть в нашій області доволі часто стаються кримінальні ситуації нападу на бізнесменів. Це також відлякує сьогодні інвесторів вкладати в Україну.

Зрештою, інвестиційно привабливий клімат – це прогнозованість не на рік, не на пів року, а хоча б на період правління певної влади. Як приклад, нещодавня ситуація, коли уряд заборонив казначейству здійснювати проплати у грудні. Фактично це неоголошений дефолт. Тільки підприємства повірили, що держава сплачує за своїми рахунками, тільки почали брати участь в державних тендерах, як в один момент довіру до держави було підірвано. І на її відновлення потрібні роки.

Володимир Цибульський: Ідея Тараса Шкітера якраз у тому й хороша, що така агенція зможе створити довіру хоча б до влади міста і продемонструвати чи гарантувати якусь стабільність для потенційного інвестора. Тому загалом в мене позитивне ставлення.

Петро Пилипюк: Я ще хочу додати про агенцію. Хоча ми мали б говорити більше не про закордонного інвестора, який принесе мільйон, а про великий потенціал внутрішніх інвестицій. Ті бізнесмени, які сьогодні заробили значний капітал, вони дуже уважно спостерігають за тим, що далі буде, і думають, готові вони інвестувати чи не готові. Там, де є правильне і мудре правління на рівні міст та регіонів, починається конкуренція з регіонами. І якщо ми говоримо про Волинь, то в найближчі три роки цей регіон має стати найбільш привабливим для інвестицій в Україні. Це має бути спільна ціль і влади, і бізнесу, і роботодавців, і профспілки. Адже інвестор буде обирати на карті найбільш прогнозований регіон. Сьогодні великі очікування від нашого губернатора. Він представляє владу президента і від нього залежить, чи відновить він довіру до влади, чи дбатиме про інтереси нашої області і чи повірять йому інвестори.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів