Поділитись:

"Ніде не буває легко", – бігун Данило Даниленко про досягнення і плани

П'ятниця, 31 січня 2020, 20:05

Бігун Данило Даниленко розповів відділу з питань фізичної культури та спорту ОДА про те, як з баскетболіста став бігуном, про тренувальні дні, спортивні здобутки та плани на Олімпіаду-2020. 

– У дитинстві ви займалися баскетболом. Чому обрали легку атлетику?

 Так, у дитинстві я займався баскетболом, футболом. Як і всі діти. Коли був відбір до міської баскетбольної команди, а я трошки запізно прийшов у гурток, то до основної команди міста не потрапив. Моя вчителька фізкультури запропонувала спробувати зайнятися легкою атлетикою, бо я успішно здавав нормативи, виступав за школу на різних змаганнях. Тому з її подачі почав займатися у цьому виді.

Олена Продан – перший тренер, вела групу в моїй школі. Саме вона розгледіла потенціал та запросила мене займатися. Спочатку було важко, але пані Олена переконувала, що я дитина пізнього розвитку і все прийде. Так і сталося

– Як змінилося ваше життя із переїздом з Донецька до Луцька?

– Родом я з Черкас. Коли за віком увійшов у юніорську групу, то захотів спробувати щось нове. Тут, власне, і з´явилася пропозиція переїхати. У 2013 році я змінив тренера та помандрував у Донецьк. Коли ж почалася війна, мої тренери переїхали сюди, в Луцьк, і я з ними.

– Яку зі своїх нагород вважаєте найголовнішою?

– Найбільшим своїм успіхом у індивідуальних змаганнях вважаю 4-те місце на всесвітній Універсіаді в Неаполі. Змагання відбувалися влітку минулого року. Це найвище моє місце на міжнародній арені. Важливою перемогою вважаю перше місце Європейських іграх у Мінську. Це командна перемога. Якщо ж  брати до уваги інші міжнародні змагання: ми були у фіналі естафети на чемпіонаті Європи в Амстердамі, фіналі чемпіонату світу у приміщенні, але, як я казав, це все естафети.

–  Розкажіть про підготовку до Універсіади

– Я змінив тренера у жовтні 2018 року. Вже тієї ж зими виконав свій перший особистий рекорд на дистанції 400 м у приміщенні. Потім ми готувалися до 400-ки з бар´єрами. Проте літній сезон почався трохи невдало. Моєю ініціативою стало залишити бар´єри і надалі займатися просто бігом. Зазначу, що перші спроби теж були не надто вдалими.

Додала сили та покращила форму підготовка в горах. Заняття у гірській місцевості специфічні: день легше займатися, день важче. Але вони ефективні, результат тримається місяць-два. Тому на Європейських іграх вдалося піднятися на високий рівень. Через пару тижнів була й Універсіада, я був добре підготовлений, мав чудове самопочуття.

– Розкажіть про свій звичайний тренувальний день. Чи відрізняється він від тренувань безпосередньо перед змаганнями?

− Звичайний тренувальний день − це два заняття.  Якщо ми на зборах, то перше о 9:30-10:00 ранку. Потім обід і відпочинок. Вечірнє тренування о 16:00-17:00.

Якщо ж вдома, інколи ми оптимізуємо заняття: займаємося раз на день: з 10:00 до обіду.

Коли підготовчий період, тренування довші, важчі. Безпосередньо перед змаганнями більше прислухаєшся до організму, щоб знати, коли треба перепочити, зробити розминку замість інтенсивних навантажень. В останній тиждень перед змаганнями підтримуємо форму. Натренувати вже навряд щось вийде, головне – не нашкодити.

− Яка із перемог далася найважче?

− Не можу виділити, що найважче. До різних змагань – різна підготовка. Бували травми, тоді важче готуватися, потім знов повертаєшся до форми. Минулий рік завершили без травм, але було дуже багато роботи. Взагалі ніде не буває легко, скрізь треба працювати.

− Які змагання запланували на поточний рік, щоб покращити свій результат і претендувати на Олімпіаду?

− На Олімпійські ігри вперше ввели рейтингову систему. Виходить, що на кожних змаганнях ми можемо заробляти очки в рейтинг. Їх кількість залежить від рівня змагань. 31 січня буде перший старт – командний чемпіонат України, потім – чемпіонат України. Обидва відбудуться в Сумах. А вже у березні поїдемо на збори.

− Від чого залежить ваша позиція в естафеті?

− Взагалі етап визначає тренерський штаб. Проте ми спілкуємося із тренером, старшим тренером. За день до змагань маємо збори і все обговорюємо, аргументуємо.

В принципі, це такі налаштування "за замовчуванням". Ми розуміємо, хто трішки сильніший, хто слабший, від кого очікуємо ривок, а від кого – хороший підсумок. Як правило, найсильніші учасники біжать першими або четвертими.  Але сказати, що якийсь етап більш важливий, не можна, просто команда знає, кого куди виставляти. Останні роки я бігав перший етап, а на початку був на четвертій позиці.

− Кого вважаєте основним суперником серед вітчизняних бігунів?

 Сьогодні, якщо говорити про 400-метрівку, – це Олексій Позняков, Іван Будзинський, Стас Сеник. Що стосується бігу з бар´єрами – Денис Нечипоренко.

Зізнаюся, що мені психологічно та фізично комфортніше бігати 400-метрівку. Маю велике бажання до тренувань саме на цій дистанції.

− У вас досить насичений графік. Як відпочиваєте?

– Вихідний – це неділя. Зазвичай я відпочиваю із сім´єю, друзями. Люблю сходити в кіно, інколи сам, щоби зібратися з думками. Якщо ми на зборах – намагаюся їздити на екскурсії, подивитися архітектуру, природу.

Довідково: 

Данило Володимирович Даниленко народився у м. Черкаси у 1994 р. Майстер спорту міжнародного класу. З 2014 року виступає за Волинську область.   

  • 25-26.01.2019 р. – командний чемпіонат України у приміщенні, м. Суми. Бронза, біг на дистанцію 400 м.
  • 07-09.02.2019 р. – чемпіонат України у приміщенні, м. Суми. Срібло, біг на дистанцію 400 м. Естафета 4×400 – 4-та позиція.
  • 21-30.06.2019 р. – ІІ Європейські ігри, м. Мінськ. Командне та особисте золото у змішаній естафеті 4×400 м.
  • 03.07-14.07 − XXX  літня Універсіада, м. Неаполь. 4-те місце, біг на дистанцію 400 м.
  • 25-26.07.2019 – командний чемпіонат України, м. Луцьк. Золото, біг на дистанцію 400м,
  • біг на 200 м – 8-ма сходинка.
  • 21-23.08.2019 р. – чемпіонат України, м. Луцьк. Золото, біг на дистанцію 400 м.

Тренери: Сергій Басенко, Олена та Олег Вегнери.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів