Історії з вулиць Луцька: гумористи-«лігосмішники» команда «Open Space» (фото)

Хлопці-гумористи із «Open Space» нещодавно повернулися із одеського фестивалю «Ліга сміху», де представляли Волинь. І зізналися, що де б не були, Луцьк для них  все одно залишається містом №1 за комфортністю та зручностями.

«Конкуренту» Владислав Літкович (на головному фото праворуч) та Василь Лотошинський (на головному фото ліворуч) розповіли про своє яскраве дитинство, улюблені місця, туристичні локації, які варто відвідати гостям міста. Також ексклюзивно зізналися, як минув цьогорічний фестиваль «Ліга сміху» та якою була «прожарка» Володимира Зеленського.

Місцем зустрічі гумористи обрали заклад Friends, що на 4-му поверсі РЦ «Промінь».

Обрали цю локацію тому, що ми друзі. Я думаю, що найкраще місце – це «Промінь», бо сюди всім зручно добиратися. До того ж тут є така кімната. Ось тут є кухня, а на кухні завжди душевні розмови, і ми сьогодні ж будемо говорити тільки душевно, – пояснив вибір Василь Лотошинський.

– Яким був Луцьк у часи вашого дитинства?

Владислав: Я жив на 33-му районі, район Молоді. У нас був гарно оздоблений дворик, мали футбольне поле, тенісний стіл, майданчик, щоб побігати, було, де покататися на велосипедах, бо гарна дорога. Для того, щоб дитинство пройшло класно, мали все.

Зараз діти балувані, їм потрібно все і відразу. А нас вчили поважати, ми бігали старшим хлопцям по воду (сміється, – К.). Але вони до нас ставилися добре.

Ми дуже любили грати у хованки, бігали у підвалах, лазили на дах і грали у футбол. Все було у форматі – зранку прокинувся, поснідав, пішов гуляти, а повернувся пізно ввечері, і було добре, якщо прибігав на обід або «дзьобнув» дорогою яблучко. На нас інколи кричали, тому що в сусіда росла малина, але вона ніколи не достигала, бо ми її з’їдали зеленою.

А ще ми любили лазити по деревах. Була дуже висока вишня, з якої я падав мінімум 10 разів. Я ніколи нічого не ламав, але колись я залазив на абрикосу, а вона була такою, що злазити було незручно, і потрібно було зіскакувати. Я скочив, послизнувся, впав, вивихнув великого пальця. Потім поїхали з бабусею в лікарню, мені там наклали щось на палець. Наступного дня я вилажу на цю абрикосу, зіскакую – і все повторюється, але з пальцем на іншій руці (сміється, – К.). Була смішною реакція лікарів, коли наступного вечора в цій же годині приходжу з іншим пальцем.

Василь: А я жив і живу на Київському майдані. Будинок, в якому мешкаю, називали китайською стіною, з нього завжди дивився на людей, які їхали на класних машинах, а потім з’ясувалося, що це депутати обласної ради.

Ми бігали з палками, ходили в аптеку, купували напальчники, рвали горобину і стрілялися. Грали в «Козаків-розбійників»: «пароль-пароль, скажи пароль», у «Вожатий-вожатий, подай піонера», у футбол і теніс. А в один момент нам хтось сказав, що поряд є комп’ютерний клуб. Мені вже в 5 років показали, як грати в GTA. Якщо мама буде читати це інтерв’ю, то їй буде дуже весело, бо ми ще ходили на Стир купатися (сміється, – К.). Максимально робили все, щоб ніхто не запідозрив, що купалися: викручувалися, стояли, сушилися під сонцем, а потім ішли додому. Якось у нас у дворі поставили гойдалку. Це було щось неймовірне. Зараз це звучатиме, як маячня, а колись там були черги, щоб покататися на ній (сміється, – К.).

– Назвіть свої улюблені місця в Луцьку.

Василь: Давай на 1-2-3.

Разом: Замок.

Владислав: Ми там написали дуже багато жартів. Поки пишемо матеріал, то гуляємо містом, йдемо у парк, до замку, по вулиці Лесі Українки. А потім сідаємо у «Франс.уa» або в мене вдома і пишемо. Якщо називати ще заклади, то це «Бар 11».

Василь: А у мене в душі «Кораблик». Колись ми там часто сиділи і я думав, що було б прикольно провести тут якийсь захід. І згодом прийшов час, що ми проводили і новорічні корпоративи, й інші заходи. А замок найкращий влітку ввечері.

– Як для вас змінилося місто за останні 5 років?

Василь: Кардинально. Ось «Промінь» – ми сидимо у місці, де колись був «Тік і Ток».

Владислав: Це була кав’ярня, де моя мама брала морозиво і сиділа з подружками, а мене можна було відправляти на мільярд років пострибати в кульках. Були якісь штуки, де можна було стріляти. До речі, жетончики із «Тік і Току» ще збереглися.

Можна ще й говорити, наскільки ми змінилися – і вподобання інші, і заняття. Але місто розвивається, це беззаперечно.

Василь: Ми любимо Луцьк. Він комфортний. У нас хороші ціни, логістика, багато новобудов у сучасному стилі.

Владислав: Мені ще подобається, що в Луцьку облаштовують велодоріжки. Це як один із головних компонентів добре розвиненого міста. Ще б ними люди не ходили. Є і CityCard, круто, що місто рухається у туристичному напрямку. Читав, що переносять Старий ринок і зроблять гарним Театральний майдан.

Ще зараз у Луцьку відбувається багато цікавих заходів. Є куди сходити і на що подивитися: фестивалі, концерти, виставки. Раніше не було варіантів. Я віддаю респект усім, хто займається організацією заходів.

Василь: А ще в місті з’явилося дуже багато закладів. Наш народ дуже балуваний. Вже доходить до того, що «я туди не піду, бо мені не подобаються тарілки, а там паста несмачна» (сміється, – К.). Коли хтось каже, що у Луцьку немає куди піти, то це вже все – розбалувалися. В нас дуже багато закладів. Тут  питання в їх різноманітності і тому, що нашого споживача вже тяжко здивувати.

– Назвіть місця, куди насамперед ведете гостей нашого міста?

Владислав: Я б не вів до замку – це банально. Є цікавий Будинок архітектора, Музей сучасного мистецтва. На каву я зводив би в «Бар 11», а в парку – на Колесо огляду.

Василь: А я б завів у Старе місто, якщо гості ніколи там не були. Мій маршрут був би таким: Старе місто – вул. Лесі Українки – парк. Потім би ми поїхали до мене додому на Київський майдан, там є «Сіті парк», обласна адміністрація. А ввечері ми б пішли до мене на дах або у SkyBar.

– Що хотіли б змінити чи удосконалити в Луцьку?

Василь: Хочеться зачепити проблеми. Ось тема з ЛПЗ і Цукровим. От не ясно, що там і від кого смердить. Ось це питання треба вирішити найпершим.

Владислав: Я би ще рухав наше місто в напрямку туризму. Вважаю його нереально крутим і комфортним, і тут є на що подивитися. Ми знаходимося на Заході України, звідки легко доїхати із Польщі, Молдови, Угорщини і так далі. Я впевнений, що до нас приїжджали б туристи.

Ще у нас дуже крута молодь. Дуже приємно дивитися, як працює Молодіжний центр Волині, по суті, волонтерська організація, яка робить цікаві заходи, також у цьому напрямку працюють «СВІДОМІ». Я бачу, як молодь долучається до заходів, їй цікаво.

Василь: Так, молодь має розвиватися навіть у гумористичному плані. Був же період застою, колись була і студентська ліга Луцьк КВН, і волинська ліга. На щастя, близько року тому розпочалася студентська «Ліга сміху Волинь». Я був дуже радий.

– Так, ви ще й брали участь у лізі і були фаворитами публіки всі ігри. Що сталося на останній грі, чому ви не виграли? І як відреагували, коли оголосили, що перемогла інша команда?

Василь: Ми спілкувалися із багатьма фіналістами різних ліг і всі кажуть, що фінал завжди гірший, ніж півфінал.

Владислав: Ми програли фінал самим собі, адже тяжко щоразу себе перестрибувати. Мені здається, що ми могли б краще, може, до кінця сезону розрядилися. Таке буває. Але чомусь більше часу витрачали саме на фінал. На півфінал ми два номери за день написали, а на фінал один номер – за цілий тиждень.

Василь: Я б краще йшов у фінал не фаворитом, бо відчував відповідальність і напругу. Ми з Луцька, нас багато хто знає і казали, що ми маємо виграти, тож і мали щось придумувати взагалі нереальне. А воно ніяк не йшло.

Владислав: По суті, треба було просто зіграти гру.  

Василь: Треба було робити і не думати, що це фінал.

Владислав: Але ми його програли в останньому батлі.

Василь: Мені здається, що добре, що так сталося – це такий копняк.

– Відомо, що цьогоріч ви вдруге їздили на фестиваль гумору в Одесу. Тож чим відрізняється фестиваль «Ліги сміху» із Володимиром Зеленським і без нього?

Владислав: Так, за підтримки нашого Луцького НТУ ми поїхали в Одесу. Фестиваль із Зеленським і без не відрізнявся нічим. Він туди приїжджав на один день. А цього року його не було. Він минулого року приїжджав, грубо кажучи, просто подивитися на команди, які пройшли у 2 тур фестивалю і сидів із членами журі.

Пригадую, того року на фестивалі була «прожарка» Зеленського. Про це не всі знають. Є заклад, де після зйомок відбувається «лігосмішна» тусовка і там була «прожарка». Це було далеко до того, як він оголосив, що піде у президенти. Казали, що все було душевно, смішно і кльово. «Прожарку» відзняли і мали опублікувати на YouTube. Згодом Володимир Зеленський оголосив, що піде у президенти, її мали опублікувати, але потім проти нього пішла жорстка антикампанія і «прожарку» не опублікували. Але всі, хто був на ній, то кажуть, що це було дуже класно. Хотілось би подивитися, але, може, десь через 10 років вона вийде.

– Що на команду «Open Space» чекає у близькому майбутньому?

Василь: Будемо подаватися на регіональні ігри, побачимо, чи це вдасться.

Владислав: Але ще можемо допомогти усім охочим, хто хоче розвиватися у сфері гумору. Можете звертатися до нас, ми відкриті.

Василь: В будь якому разі нас чекає плідний сезон, а далі, традиційно – зимовий фестиваль в Одесі. «Ліга сміху» забирає дуже багато часу, це важко ще поєднувати з чимось, але ми стараємося. Ще такий маленький анонс наш «Open Space» найближчим часом переросте в щось більше, ніж дует ведучих та команда «Ліги Сміху». Слідкуйте за нами в соціальних мережах.

ФОТО автора. 

ЧИТАТИ ТАКОЖ: 

• Дует ведучих "Open Space": як студенти ЛНТУ створили власний бренд 
• Хірунья, львівська гопота та стриптиз від мами: у Луцьку відбулася студентська «Ліга сміху» 
• McDonald’s, тверк і фокуси: якою була третя гра волинської студентської «Ліги сміху» 
• Джин, Зеленський та е-квиток: яким у Луцьку був півфінал студентської «Ліги сміху»
•