Коронавірус: чому ізоляція важлива саме зараз

З огляду на все, що відбувається навколо коронавірусу, може виявитися дуже складно вирішити, що робити прямо зараз. Чи варто почекати, поки стане більше інформації? Чи треба зробити щось вже сьогодні? Якщо так, то що?

Портал "Хабр" проаналізував усю інформаці і дійшов висновку, що найкраща профілактика – соціальна ізоляція прямо зараз. 

Скільки випадків коронавирусу буде у будь-якому регіоні?

ріст у країнах 

Загальна кількість хворих зростала в геометричній прогресії до тих пір, поки Китай не зупинив цей процес. Але потім коронавірус просочився назовні, і тепер це пандемія, яку ніхто не може зупинити.

На сьогодні основний внесок внесли Італія, Іран і Південна Корея: 

У Південній Кореї, Італії та Китаї стільки випадків, що інші країни важко розгледіти, але давайте придивимося до правого нижнього кута:

Є десятки країн з експонентними темпами зростання. На сьогодні більшість з них – західні.

Якщо ви протримається з таким темпом зростання хоча б тиждень, ось що ви отримаєте:

Якщо ви хочете зрозуміти, що станеться, або як цьому запобігти, вам треба поглянути на країни, які вже пройшли через подібне: це Китай, східні країни з атиповою пневмонією, а також Італія. 

Китай

Це один з найважливіших графіків.

Помаранчеві стовпчики відображають щоденну офіційну кількість випадків в провінції Хубей: скільки людей було діагностовано в той день.

Сірі стовпчики показують справжнє щоденне число випадків коронавирусу. Вкрай важливо, що вони не були відомі в той час. Ми можемо з'ясувати їх, тільки озираючись назад.

Таким чином помаранчевим зображено те, що знала влада, а сірим – що відбувалося насправді.

Кількість нових діагностованих випадків (помаранчевих) злітає 21 січня: їх близько сотні. Насправді ж в той день було 1500 нових випадків, які росли в геометричній прогресії. Але влада про це не знала – їм було відомо, що раптово виявлено 100 нових випадків коронавирусу.

Два дні потому влада закрила Ухань. На той момент кількість діагностованих щодня нових випадків становила близько 400. Зверніть увагу на цю цифру: вони ухвалили рішення закрити місто всього через чотирста нових випадків на день. Насправді в той день було 2 500 нових випадків, але це не стало для них відомо.

На наступний день закрилися ще 15 міст провінції Хубей.

Погляньте на сірий графік до 23 січня, коли Ухань ще був відкритий: він зростає експоненціально, число випадків збільшується жахливими темпами. Щойно Ухань закрили, зростання сповільнюється. 24 січня, коли ще 15 міст закрилися, зростання істинного числа захворювань (ми все ще говоримо про сірі стовпчики) зупинився. Два дні потому додсягнули максимальної кількості нових випадків і відтоді вона падає.

Зверніть увагу, що помаранчеві (офіційні) випадки все ще росли в геометричній прогресії, і протягом 12 днів могло здаватися, ніби в епідемії вибухове зростання. Насправді це неправда – просто симптоми ставали сильнішими і люди частіше зверталися до лікаря, а система виявлення хвороби стала ефективнішою.

Ця концепція офіційних випадків і справжніх випадків дуже важлива. Давайте запам'ятаємо її і повернемося до неї пізніше.

Решта регіонів Китаю були добре скоординовані центральним урядом, тому вони ухвалили негайні й рішучі заходи. Такий результат:

Кожна плоска лінія – це китайський регіон з випадками коронавірусу. Будь-який із них мав шанс стати експоненційним, але завдяки заходам, вжитим в кінці січня, всі вони зупинили вірус до того, як він зміг поширитися.

Тим часом у Південній Кореї, Італії та Ірані був цілий місяць, щоб навчитися на чужому прикладі, але вони цього не зробили. Почавши з такого ж експоненціального зростання, як Хубей, вони випередили всі китайські регіони до кінця лютого.

Східні країни

У Південній Кореї сталося шалене зростання, але цікаво, чому в Японії, Тайвані, Сінгапурі, Таїланді або Гонконгу цього не сталося? 

Всі ці країни постраждали від атипової пневмонії у 2003 році і всі вони чогось навчилися. Дізнавшись, наскільки віральним і смертоносним може бути захворювання, вони розуміли, що потрібно поставитися до нього серйозно. Тому їхні графіки, незважаючи на те, що вони почали рости набагато раніше, не схожі на експоненти.

Отже, у нас є історії про спалахи коронавірусу, про те, як уряди усвідомлювали загрозу і стримували їх. Для інших країн, однак, історія буде зовсім іншою.

Зауваження про Південну Корею: ймовірно, ця країна – виняток. Коронавірус стримували при перших 30 випадках захворювань, але пацієнт номер 31 виявився суперрозповсюджувачем, який передав вірус тисячам інших людей. Оскільки поширення відбувається до того, як проявляються симптоми, на той час, коли влада усвідомила проблему, вірус вже був на волі. Тепер вони розплачуються за наслідки цього випадку, однак їхні зусилля щодо стримування показують свою ефективність: Італія та Іран вже випередили Корею за кількістю випадків. 

США. Штат Вашингтон

Ви вже бачили зростання в західних країна і знаєте, які прогнози всього на один тиждень вперед. А тепер уявіть, що стримування відбувається не так, як в Ухані або інших східних країнах, і ви отримаєте колосальну епідемію.

Давайте розглянемо декілька випадків, як-от штат Вашингтон, район затоки Сан-Франциско, Париж і Мадрид.

Штат Вашингтон – це американський Ухань. Кількість випадків там росте в геометричній прогресії.

Але найцікавіше сталося на початку – летальність була недосяжною, в якийсь момент в штаті було три випадки і одна смерть. З інших місць ми знаємо, що летальність при коронавірусі становить від 0,5 % до 5 % (докладніше про це пізніше). Як вона могла дорівнювати 33 %?

Виявляється, вірус тижнями поширювався непоміченим. Не схоже, щоб було тільки три випадки – ймовірно, справа в тому, що влада знала тільки про трьох, і один з них був мертвий, адже чим серйозніший стан, тим більша ймовірність того, що хтось буде перевірений на вірус.

Це трохи нагадує наші оранжево-сірі стовпчики в Китаї: тут вони знали тільки про помаранчеві (офіційні) випадки. Але насправді були сотні, може, тисячі справжніх випадків.

У цьому і полягає складність: ви знаєте тільки офіційний стан справ, але не справжній. Вам необхідно дізнатися, що відбувається насправді. Як оцінити справжнє число хворих? Виявляється, є декілька способів. 

По-перше, через смертельні випадки. Якщо у вашому регіоні є загиблі, ви можете використовувати їхнє число, щоб оцінити кількість справжніх поточних випадків захворювань. Ми приблизно знаємо, скільки в середньому потрібно часу, щоб загинути з моменту отримання вірусу – це 17,3 дня. Виходить, людина, яка померла 29 лютого в штаті Вашингтон, заразилася близько 12 лютого.

Крім того, відома летальність. У цьому сценарії використовується 1 %. Це означає, що десь 12 лютого в регіоні вже було близько сотні випадків і лише один з них закінчився смертю 17 днів після. 

Тепер використовуйте середній час подвоєння випадків для коронавірусу – це 6,2 днів. Таким чином за 17 днів, що пройшли перед смертю цієї людини, число випадків мало помножитися на ≈8 (= 2 ^ (17/6)). Виходить, що якщо не діагностувати всі випадки без винятку, то всього одна підтверджена смерть на день означає 800 справжніх випадків зараження у цей же день.

Підхід Тревора Бедфорда розглядає самі віруси і їхні мутації для оцінки поточного числа випадків. Висновок полягає в тому, що в штаті Вашингтон зараз, ймовірно, ≈1100 випадків.

Жоден з цих підходів не є досконалим, але всі вони вказують на одне й те саме: ми не знаємо істинного числа випадків, але воно точно набагато вище, ніж офіційне. Вище не в сотні разів, а в тисячі або й більше.

США. Район затоки Сан-Франциско

До 3 березня в районі Сан-Франциско не було ніяких смертей. Через це було важко оцінити кількість справжніх випадків. Офіційне число становило 86, але оцінка США свідомо занижена, тому що тестових комплектів для виявлення коронавірусу бракує. Вирішили створити свій тестовий набір, але виявилося, що він не працює.

Такою була кількість тестів, проведених в різних країнах до 3 березня:

У Туреччині, де не було жодного випадку коронавірусу, тестування на одного жителя проводилося в 10 разів частіше, ніж в США. Сьогодні ситуація не набагато краща: в США було проведено ≈8000 тестів, проте всього ≈4000 людей було протестовано.

У цьому випадку ви можете просто використовувати співвідношення числа офіційних випадків до числа справжніх. В області затоки Сан-Франциско тестували всіх, хто подорожував або контактував з мандрівником, а це значить, що в поле зору влади потрапило більшість випадків, викликаних з подорожами, але жодного випадку зараження через суспільство. Уявляючи, наскільки поширені випадки поширення коронавірусу всередині спільноти, в порівнянні з поширенням через подорожі, ви можете оцінити, скільки було справжніх випадків.

Наприклад, на той час, коли в Південній Кореї було 86 випадків, 74 з них були викликані зараженням через суспільство, тобто 86 %. За допомогою цього числа можна розрахувати кількість справжніх випадків. Якщо сьогодні в області затоки Сан-Францисковиявлено 86 випадків, то, ймовірно, справжнє число становитиме ≈600.

Франція. Париж

Сьогодні Франція заявляє про 1400 випадків і 30 смертей. Використовуючи два вищенаведених методи, ви можете отримати діапазон істинного числа випадків: від 24 000 до 140 000. Істинне число випадків коронавірусу у Франції сьогодні, ймовірно, становить від 24 000 до 140 000.

Якщо скласти помаранчеві стовпчики до 22 січня, то вийде 444 випадки; якщо додати сірі стовпчики, вийде ≈12000. Виходить, що коли в Ухані думали про 444 хворих, їх було в 27 разів більше. Якщо зараз у Франції вважають, що у них 1400 випадків, їх цілком може бути десятки тисяч ...

Та ж математика може бути застосована і до Парижу. При ≈30 офіційних випадках в місті справжня кількість, ймовірно, обчислюється сотнями, якщо не тисячами. При 300 виявлених хворих в регіоні Іль-де-Франс загальна кількість носіїв може вже перевищити десятки тисяч.

Іспанія. Мадрид

В Іспанії показники дуже близькі до французьких (виявлено 1200 хворих проти 1400, і в обох випадках 30 смертей). Значить, діють аналогічні правила: ймовірно, в Іспанії вже 20 тисяч заражених.

У провінції Мадрид з однойменною столицею, де за офіційними даними 600 інфікованих і 17 смертей, можна оцінити справжнє число випадків – від 10 000 до 60 000.

Якщо вам здається, що ці дані не можуть бути правдою, просто подумайте про те, що Ухань з такою кількістю випадків вже був під замком.

З таким числом хворих, як в США, Іспанії, Франції, Ірані, Німеччині, Японії або Швейцарії, Ухань вже був ізольований.

І якщо ви продовжуєте говорити, що Хубей – це всього лише один регіон, дозвольте нагадати, що в ньому проживає майже 60 мільйонів чоловік. Це більше, ніж в Іспанії, і приблизно можна порівняти з Францією.

Що трапиться, коли настане цей спалах коронавірусу?

Що ж, коронавірус вже тут. Він захований, але зростає в геометричній прогресії.

Що трапиться в наших країнах, коли він вдарить? Це легко дізнатися, тому що вже є місця, де це відбувається. Кращі приклади – Хубей і Італія.

Летальність

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) наводить 3,4 % летальності (частка людей, які заразилися коронавірусом і потім померли). 

Усе залежить від країни і часу: від 0,6 % в Південній Кореї до 4,4 % в Ірані. На яке значення варто опиратися? Ми можемо використовувати хитрість, щоб розібратися.

Два показники, на які можна спиратися для оцінки летальності – це померлі до загальної кількості захворілих і померлі до числа тих, хто видужав. Перша оцінка, ймовірно, буде заниженою, тому що багато хто з числа хворих на туберкульоз все ще можуть загинути. Другий спосіб навпаки завищує оцінку, оскільки є ймовірність того, що настане швидше одужання.

Хитрість полягає в тому, щоб подивитися, як обидва показники змінюються з плином часу. Їхні значення будуть зближатися доти, поки не залишиться тих, хто хворіє, тобто вони зустрінуться в точці «померлі до перехворілих».

І ось що показують дані. У Китаї летальність зараз становить від 3,6 % до 6,1 %. Якщо спроєктувати тренди в майбутнє, то вони нібито сходяться в районі 3,8 % - 4 %. Це значення вдвічі перевищує нинішню оцінку, і ще воно в 30 разів гірше, ніж має грип. 

Якщо провести розрахунки на даних, складених з двох абсолютно різних реальностей: Хубей і решті Китай, то: 

Ймовірно, летальність в Хубеї становитиме 4,8 %. При цьому для решти Китаю вона, ймовірно, зійдеться на ~ 0,9 %. 

З цікавості варто також поглянути на графіки за даними Ірану, Італії та Південної Кореї – тих небагатьох країн, число смертей в яких можна вважати більш-менш релевантним.

В Ірані та Італії значення летальності сходяться в діапазоні 3 % - 4 %. Можна вважати, що підсумкові дані виявляться близькі до цього значення.

Південна Корея є найбільш цікавим прикладом, тому що там наші два показники абсолютно не пов'язані: померлі до загальної кількості заражених дають всього 0,6 %, але померлі до числа видужали – колосальні 48 %. Можливе пояснення полягає в тому, що країна просто дуже обережна. Корейці тестують всіх (при такій кількості виявлених випадків смертність здається низькою) і при одужанні продовжують спостерігати за пацієнтами на більш тривалий термін (тому цифри зростають швидше при смерті потерпілого). Характерно, що протиставлення померлих до загальної кількості заражених з самого початку становить близько 0,5 %, – це дозволяє припускати, що особливо воно не зміниться.

Останній доречний приклад – круїзний лайнер Diamond Princess: з 706 хворими, 6 смертями і 100 одужаннями, підсумкова летальність буде в діапазоні від 1 % до 6,5 %.

Звідси можна зробити висновок:

У країнах, підготовлених до епідемії, летальність становитиме від ≈0,5% (Південна Корея) до 0,9 % (решта Китаю). У перевантажених і неготових країнах летальність становитиме ≈3 % - 5 %.

Інакше кажучи, країни, які діють швидко, можуть скоротити число смертей в десять разів. І це тільки підрахунок кількості смертей – швидке реагування також різко скорочує кількість постраждалих, щоспрощує завдання.

Країни, які діють швидко, скорочують кількість смертей щонаймеше в 10 разів.

Рівень навантаження на систему охорони здоров'я

Близько 20 % випадків коронавірусу вимагають госпіталізації, 5 % – приміщення у відділення інтенсивної терапії (реанімації), і близько 1 % – надання вкрай інтенсивної допомоги із застосуванням таких засобів, як ШВЛ (штучна вентиляція легенів) або ЕКМО (штучні серце і легені). 

Проблема полягає в тому, що таке обладнання, як апарати ШВЛ і ЕКМО, неможливо легко зробити або закупити. Кілька років тому в США, наприклад, було всього 250 ЕКМО-апаратів.

Тому якщо раптово 100 000 осіб заразилися, багато хто з них захочуть пройти тестування. Близько 20 000 буде потрібна госпіталізація, 5 000 знадобиться відділення інтенсивної терапії, а 1000 – апарати, яких сьогодні бракує. І це всього лише 100 000 випадків.

Це ще не враховуючи інших проблем: наприклад, маски. В країнах, як-от США, є тільки 1 % масок, необхідних медичним працівникам (12 мільйонів N95 і 30 мільйонів хірургічних проти необхідних 3,5 млрд). Якщо одночасно з'являється багато випадків захворювання, то масок вистачить тільки на два тижні.

Такі країни, як-от Японія, Південна Корея, Гонконг або Сінгапур, а також китайські регіони за межами Хубей були підготовлені і змогли забезпечити пацієнтів необхідним доглядом.

Але інші західні країни швидше йдуть в напрямку Китаю й Італії. Так що ж там відбувається?

Як працює перевантажена система охорони здоров'я

Хоч у Хубеї змогли побудувати дві лікарні за десять днів, вони відразу ж виявилися повністю перевантажені. І там, і там всі скаржилися, що пацієнти наповнили лікарні. Про них треба було дбати всюди: в коридорах, в кімнатах очікування.  

Медичні працівники годинами не змінюють захисний одяг, тому що його бракує. У результаті, вони по кілька годин не можуть покинути заражені зони. Коли вони це роблять, вони валяться з ніг, зневоднені і виснажені. Змін більше не існує. Доводиться викликати тих, хто вже пішов на пенсію, щоб задовольнити потребу в фахівцях, а людей, не знайомих з сестринською справою, відразу навчають виконувати критичні ролі. Вихідних днів і годин відпочинку немає, всі працюють без перерви. Тобто поки вони не захворіють. Що трапляється часто, тому що вони перебувають у постійному контакті з вірусом без достатнього захисного спорядження. Коли це відбувається, вони повинні перебувати в карантині протягом 14 днів, протягом яких вони нікому не можуть допомогти. У кращому випадку – вони втрачають два тижні; в гіршому випадку – вони мертві.

Найжахливіше відбувається в реанімації, коли пацієнтам доводиться ділити апарати ШВЛ або ЕКМО. Ними просто не можна поділитися, тому медичні працівники повинні визначити, який пацієнт буде їх використовувати. Що насправді означає вирішувати, хто з них виживе, а хто помре.

Все це призводить до того, що летальність в перевантаженій системі охорони здоров'я становить ≈4 % замість ≈0,5 %. Якщо ви хочете, щоб ваше місто або ваша країна були частиною цих 4 %, просто не робіть нічого сьогодні.

Що потрібно робити?

Тепер це пандемія, і її не можна просто усунути. Але що можна зробити, то це зменшити її вплив.

Деякі країни можуть бути прикладом для наслідування. Як-от Тайвань, який дуже тісно пов'язаний з Китаєм і все одно має на сьогодні менше 50 випадків захворювання. 

Вони змогли стримати поширення вірусу, але більшість країн не змогло цього зробити. Зараз Тайвань зайнятий вже іншою справою – пом'якшенням. Вони намагаються зробити так, аби хвороба була якомога нешкідливою.

Якщо ми будемо максимально скорочувати кількість інфекцій, наша система охорони здоров'я зможе набагато краще справлятися з випадками захворювання, що призведе до зниження летальності. І якщо ми будемо дотримуватися цього підходу досить довго, ми досягнемо точки, коли інша частина суспільства зможе бути вакцинована, що дозволить повністю виключити ризик. Тому наша мета не в тому, щоб ліквідувати зараження коронавірусом, а в тому, щоб відкласти його.

Чим довше ми відкладаємо випадки зараження, тим краще функціонує система охорони здоров'я, тим нижча летальність і тим вища частка населення, яке буде вакциноване до того, як воно заразиться.

Як же нам вирівняти криву?

Соціальна ізоляція

Є одна дуже проста річ, яку ми можемо зробити і яка точно працює: соціальна ізоляція.

Повернувшись до графіку про Ухань, можна згадати, що щойно місто ввело карантин, епідемія пішла на спад. Причина в тому, що люди не взаємодіяли одне з одним і коронавірус не поширювався.

Актуальний науковий консенсус стверджує, що цей вірус передається в радіусі двох метрів, якщо хто-небудь закашляється. В іншому випадку краплі впадуть на землю і нікого не заразять.

Наступний шлях зараження – через прямий контакт: вірус виживає годинами або днями на різних поверхнях. Якщо він веде себе, як грип, то на металі, кераміці та пластиці він може виживати тижнями. Це означає, що такі речі, як дверні ручки, столи або кнопки ліфта, можуть бути жахливими переносниками інфекції.

Єдиний ефективний спосіб протидії – соціальна ізоляція. Необхідно тримати людей вдома якомога довше, поки не відбудеться спад. Це вже було доведено в минулому, а саме під час пандемії грипу 1918 року.

Можна бачити, як Філадельфія (суцільна лінія) не діяла швидко і мала величезний пік смертності. Порівняйте з Сент-Луїсом (пунктирна лінія), який зробив все, як треба.

Потім подивіться на Денвер (нижче), який вжив необхідних заходів, але потім послабив їх. У них був подвійний пік, другий навіть вищий за перший. 

Якщо узагальнити, ось що вийде:

На графіку показана летальність при грипі в США в 1918 році залежно від того, як швидко вживалися заходи. В середньому вжиття заходів на 20 днів раніше скоротило летальність вдвічі.

Італія нарешті розібралася з цим. Спочатку вони ізолювали Ломбардію в неділю, а через день, в понеділок, усвідомили свою помилку і вирішили, що потрібно замкнути всю країну.

Як політики можуть посприяти соціальної ізоляції?

Якщо ви політик в регіоні, де є коронавірус, вам слід негайно взяти приклад Італії та наказати ізолювати країну.

Ось що зробили італійці:

• Ніхто не може входити або виходити з зон карантину, якщо тільки не доведені причини, пов'язані з сім'єю або роботою.
• Рух всередині зон має уникатися, якщо тільки він не виправданий терміновими особистими або робочими причинами і не може бути відкладено.
• Людям з симптомами (респіраторна інфекція і лихоманка) «наполегливо рекомендується» залишатися вдома.
• Стандартний відгул для медичних працівників призупиняється.
• Закриття всіх освітніх установ (шкіл, університетів ...), спортивних залів, музеїв, лижних станцій, культурних і соціальних центрів, басейнів, театрів.
• Бари і ресторани мають обмежений час роботи з 6 ранку до 6 вечора, з відстанню не менше одного метра (~ 3 футів) між людьми.
• Всі паби і клуби повинні бути закриті.
• Вся комерційна діяльність повинна проводитися при дотриманні відстані не менше одного метра між відвідувачами. Якщо компанія не може цього забезпечити, вона повинна бути закрита. Храми можуть залишатися відкритими до тих пір, поки вони гарантують цю відстань.
• Візити родичів і друзів в лікарню обмежені.
• Робочі зустрічі повинні бути відкладені. Необхідно заохочувати роботу на дому.
• Всі спортивні заходи і змагання, громадські або приватні, скасовуються. Важливі заходи можуть проводитися за закритими дверима.

Це найменші заходи, яких слід вжити. Якщо мета – гарантувати безпеку, діяти треба за зразком Уханя. Люди можуть скаржитися зараз, але вони будуть вдячні потім.

Як керівники можуть посприяти соціальної ізоляції?

Якщо ви керуєте колективом і хочете знати, що вам слід зробити, кращим ресурсом для вас буде Staying Home Club.

Це список американських технологічних компаній, які ввели в дію політику соціальної ізоляції – поки що їх 85. Політика варіюється від дозволу роботи на дому і обмеження відвідувань офісу до скасування відряджень або корпоративних заходів.

Висновок: вартість очікування

Ухвалювати рішення сьогодні може бути страшно, але про цю проблему варто думати в іншому ключі.

Ця теоретична модель показує різні спільноти: одна не вживає заходів щодо соціальної ізоляції, інша ухвалює їх в день N спалаху вірусу, третя – в день N + 1. Всі числа тут повністю вигадані. Це просто ілюстрація того, наскільки важливим може бути всього один день, коли щось росте в геометричній прогресії. Ви можете бачити, що одноденна затримка досягає піку пізніше і вище, але потім щоденні випадки сходяться до нуля.

Але що щодо сумарної кількості захворювань?

У цій теоретичної моделі, що віддалено нагадує Хубей, очікування всього одного дня створює на 40 % більше випадків! Можливо, якби влада Хубея оголосили карантин 22 січня замість 23 січня, вони змогли б зменшити кількість захворювань на приголомшливі 20 000.

І пам'ятайте, що це всього лише число заражених. Через очікування летальність була б набагато вища, і йдеться не тільки про безпосередній ефект – кількість смертей збільшилася б більше, ніж на 40 %. Неминучий колапс системи охорони здоров'я виявився критичнішим, що призвело б до зростання летальності в 10 разів, як ми бачили раніше. Таким чином всього одноденне зволікання у впровадженні соціальної ізоляції може закінчитися вибуховим зростанням числа смертей. 

Це експоненціальна загроза. Кожен день на рахунку. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• У Луцьку на час карантину хочуть припинити рух маршруток і тролейбусів
• Луцька влада просить церкви "поставитися до карантину з розумінням"
• Супермаркетам Волині радять змінити правила роботи
• На Волині поки випадків коронавіруcу не зареєстровано, – ВОДА
• Луцький ЦУМ зачинився на карантин (фото)
• Консульства України тимчасово призупинили видачу віз

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ БІЛЬШЕ ПРО Небезпечний вірус із Китаю