Як відбувається дистанційне навчання у луцьких учнів та студентів і… чи подобається воно

Цього навчального року учні та студенти у повному обсязі стануть обізнаними у специфіці дистанційного навчання. Оскільки боротьба із коронавірусом в Україні продовжується, то й карантинні заходи продовжені до 24 квітня. А це означає, що у всіх навчальних закладах дистанційне навчання буде здійснюватися як і планувалося.

Тож "Конкурент" поцікавився в учнів, їх батьків та студетів, чи подобається їм навчання із дому, чи перевіряють у них домашнє завдання, чи пишуть контрольні та модулі та чи реально освоювати програму із різних предметів та спеціальностей в домашніх умовах.

Дарина, студентка СНУ ім. Лесі Українки:

Студенти СНУ імені Лесі Українки вже другий тиждень поспіль навчаються дистанційно. Для мене це вперше і я думаю, що для багатьох студентів також. Це хороше рішення у нинішній ситуації. Ефективність не страждає, навпаки – дистанційне навчання тренує дисципліну та самоорганізованість. Звісно, виникають думки: "Я ж вдома і ще мушу так рано вставати, бо в мене пара о 9 ранку", але коли тобі не вистачає живого спілкування, то поговорити з одногрупниками через відеозв'язок – це вже радість.

Навчання проводиться через додаток Microsoft Teams. Він дає можливість проводити лекції онлайн, розміщувати розклад занять, домашні завдання, а також просто спілкуватися зі студентами та викладачами як месенджер. Віддалені пари відбуваються за нашим звичайним розкладом. Тобто нічого не змінилося, ми лише перейшли в онлайн.

Домашні завдання отримуємо регулярно. І так, їх перевіряють. Кожне завдання має свій дедлайн і за нього ми отримуємо бали. Минулого тижня я писала модульну контрольну роботу з англійської. Скачуєш завдання, виконуєш і надсилаєш назад на перевірку. Звісно, тут перевірити, чи списує студент, майже неможливо, але за бажанням викладачі все одно можуть це зробити якимось іншим способом.

Мене тішить, що наша освіта таким чином більше перейде в діджитал. Дистанційне навчання доводить, що усе можна робити без зайвих пачок паперу, принтера, конспектів від руки. Є інтернет і його можливості, нарешті ми сповна це використовуємо.

Владислав, студент Луцького НТУ:

Як на мене, то система дистанційного навчання зробленна далеко не для того, щоб давати студентам можливість навчатись навіть в такий складний час, а щоб: а) викладачі продовжили отримувати заробітну плату; б) не потрібно буде відпрацьовувати пари. З іншої сторони – це великий плюс для студентів, які справді навчаються. Я уявляю, як важко було б після такого довгого карантину наздогнати матеріал.

Проте, як на мене, більшість студентів до цього ставляться халатно тому, що цей час краще витратити на перегляд фільму або на курси, які давно хотів пройти, на щастя, зараз є з чого обирати. Додавши трішки іронії скажу: замісь дистанційного навчання можна було б запропонувати студентам щось корисніше... наприклад яблуко.

На останок, навчання – це найкраще чим можна зайнятись під час карантину. Головне, щоб воно було корисним! Слухайтесь маму, мийте руки з милом!

Ольга, мама учнів школи №25: 

У мене двоє школярів – четвертокласниця та першачок. Тому, на щастя, знань, щоб навчити та проконтролювати, ще вистачає. Щодо навантаження, то у моїх воно точно зросло. Адже вчитель працює з цілим класом. І на уроці в школі у дитини є можливість трохи «підхалявити». А от з таким педагогом, як я, не схалтуриш. Бо все читаємо-пишемо-рахуємо-дивимося від «А» до «Я». Плюс дисциплінує контроль вчителів з допомогою сучасних засобів зв’язку, яким кидаємо і фото зробленого, і відео власне процесу навчання. З донею готуємо контрольні державного підсумкового оцінювання з математики та української мови. Буде вони чи ні – питання другорядне. А знання точно будуть.

Щодо того, чи важко вдома, то особисто мені потрібно поєднати дистанційну роботу та уроки/домашнє із двома дітьми. Це складно, бо треба і працювати, і вчителювати. Тому, без перебільшення, навчання вдома в умовах карантину, – то реально додаткове випробування і дітям, і дорослим. І дуже хочеться сподіватися, що ті батьки, у яких було безліч необґрунтованих претензій до педагогів, які «не так вчать мою дитину», зараз, ставши на час обмеження відвідування шкіл вчителями з усіх дисциплін, таки оцінять той титанічний труд.

А з іншого боку – в усьому треба шукати позитив. І навчання в умовах карантину – це додаткова обов’язкова можливість приділити час дітям, поспілкуватися з ними. А головне – вийти з карантину здоровими і без втрат (як людських, так і економічних та державницьких).

Світлана, мама учениці школи №26:

У 26-й школі Луцька, де навчається моя донька Валерія, онлайн навчання було організовано дуже швидко. Завдання окремо покласно за кожним предметом розміщені на сайті школи за відповідним посиланням. Окремо ми отримуємо розсилку завдань від вчителів у групу, що в вайбері. І скажу вам, тих завдань загалом більш ніж достатньо!

По-перше, це непросто, тому що потрібно у всьому розібратися самостійно. По-друге, для цього необхідна самоорганізація. І в одному, і в другому випадку бачу плюси. Я, наприклад, ніколи раніше так часто не помічала доньку з відкритим підручником чи електронною книгою. Діти організовують цілі онлайн-конференції, радяться, щось пояснюють один одному. Багато вчителів рекомендували здавати виконані роботи старості класу. Вона ж відповідно – передає вчителю.

Активно включилася наш класний керівник Наталія Гаврилюк. До речі, Наталя Володимирівна одразу дуже гарно мотивувала дітей, пояснивши ситуацію просто: якщо вони не виконуватимуть завдання, тоді точно наздоганятимуть на літніх канікулах. 

Не скажу, що нам важко вдома. Може, навіть навпаки. Ми ще досі тішимося, що ця можливість зараз є частіше. Донька давно сама дає собі раду, вміє знайти заняття до душі. Ми почали більше часу приділяти правильному харчуванню. Можливо, ще й дійдемо до онлайн-занять спортом. Працюємо над цим – я доньці часто про це розповідаю, щось рекомендую. Але насправді добре розумію, що таке найшвидше спрацює завдяки власному прикладу. Тому це спортивне завдання на дому – швидше мамі.

Віолетта, учениця гімназії №18:

Чесно кажучи, відтоді як перейшла на навчання вдома, моя внутрішня "сова" змогла відчути себе не просто жартом. Тепер я отримала можливість жити за комфортним для себе режимом (тобто лягати спати о 2 годині ночі і прокидатись о 10:30). Застаріла схема з початком уроків о 8:00 зникла і це дало змогу присвятити себе навчанню в будь-який час. При цьому дистанційна освіта не вимагає від тебе чогось захмарного, достатньо взяти ноутбук і налаштувати себе на процес. Продуктивність не втрачається, а доступ до різних ресурсів інформації навпаки допомагає і заохочує. Це зручно! Мені подобається ідея дистанційного навчання, хоча наразі спосіб її реалізації не є ідеальним.

Зазвичай нам разом із завданням надсилають посилання на так звані особисті кабінети або адресу електронної пошти, куди, після виконання, потрібно надіслати своє домашнє завдання. Ну і ще пішла мода на Viber. Тобто створюють групу з назвою наприклад "Українська мова 10-А", додають туди учнів, ті отримують завдання і потім надсилають в особисті повідомлення вчителю. Згодом ми отримуємо оцінки, а в деяких випадках навіть роботу над помилками (наприклад після твору).

По-моєму, основний недолік дистанційного навчання це те, що стало більше навантаження. Не скажу, що так буває завжди, просто цього разу перехід на домашню освіту відбувся доволі раптово, а шкільна програма сама себе не виконає. Тому доводиться виживати. Ми не звинувачуємо в цьому вчителів, оскільки їхній графік також випав з реальності, але іноді я дуже сильно горю бажанням видалити Viber і електронну пошту. Це та ситуація, коли ти думала, що вже відбилась і виконала своє домашнє завдання, а потім приходить сповіщення, що тебе додали у 5 нових груп і ти агресивно стримуєш сльози.

 нас все відбувається на принципі довіри. Вчителі надсилають матеріал (наприклад відео або статтю, яка краще допомогла б сформувати план виконання того чи іншого завдання). Тоді ми переходимо до домашньої роботи. Кожен самостійно її виконує, а потім разом з вчителем аналізує.

Думаю, що навіть якби нам і проводили уроки в Скайпі, це спричинило б більше незручностей, оскільки контролювати процес навчання в такий спосіб доволі важко. Та і хтось би все одно не брав в цьому участь або проспав би, як я наприклад.

Дистанційне навчання береже нас від контрольних. Важко її написати, якщо вчитель не може бачити дії кожного і забрати додаткові матеріали. Хоча тести робили, адже їх легше організувати – на сайті вирішуєш і одразу отримуєш бали. Есе рахується за самостійну? Якщо так, то писали. Причому від руки. І фотографували сторінки зошита. Неоднозначні враження, скажу одразу.

Якщо людина не вміє налаштовувати себе на процес виконання роботи без чийогось контролю, тоді дистанційне навчання не підходить. Не зважаючи на гнучкість графіку, можливість навчатись в будь-якій обстановці та доступ до інформації 24/7, відсутність бажання перекриє це все. Потрібно пам’ятати, що навчання вдома базується повністю на власній відповідальності. Недаремно ж дистанційне навчання – це самостійне навчання.

Мені важко через відсутність живого спілкування. Не вистачає тієї шкільної атмосфери з її антуражем. Все-таки, оточення також надихає, а коли ти знаходишся в колі однолітків, які також навчаються з тобою і, так чи інакше, розуміють тебе – це полегшує не тільки навчання, а і життя вцілому.

Загалом, дистанційне навчання дозволяє по-новому оцінити себе. Допомагає виявити, чи дійсно ти готовий до тотальної зміни освітнього процесу. Школа це одне, а навчання вдома – зовсім інше. І кожен знайде там для себе переваги та недоліки. Добре, що можна обирати.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: 

• Тривалість навчального року можуть продовжити, – Міносвіти
• В Україні скасували ДПА для 4-х і 9-х класів 
• Лучани в карантині по світу: які обмеження у різних країнах світу