Нагороди, історичне рішення та ґендерна рівність. Сесія Луцькради

В останній день літа відбулась остання літня сесія Луцької міської ради. Як завжди, всі запізнювались, а хто прийшов раніше, того ловили в коридорах журналісти, щоб запитати про літній відпочинок та інше. Як завжди, довго формували порядок денний, ну і традиційно депутати (із самісінького ранку бадьорі, відпочилі й повні енергії) довго обговорювали перші його питання.

"Шампанське в студію!"

Луцький міський голова Микола Романюк розпочав сесію з дуже неприємного повідомлення про те, що поховають добровольця та учасника бойових дій на Сході України Андрія Герасимчука, який загинув в автокатастрофі 23 серпня. Присутні в залі встали й вшанували хвилиною мовчання Героя України.

Потім сесія продовжувалась у більш приємній атмосфері. Депутата та волонтера Сергія Балицького нагородили ювілейною медаллю "75 років окремому полку зв'язку". Окрім того, за активну позицію та до 25-ої річниці незалежності України подяками від міської ради нагородили депутатів Тараса Шляхтича, Валерія Бондарука та Павла Данильчука.

Місія у заступника луцького міського голови Сергія Григоренка була не проста. Мало того, що він фактично відкрив сесійний день, виступаючи із трибуни, то завдяки своїм ораторським здібностям мав навести депутатам тисячу і один переконливий аргумент, чому Луцьку варто співпрацювати із Прилуцькою сільрадою.

Можливо, молоді й недосвідчені депутати й "повелись" на озвучені Григоренком факти одразу, але не "стара гвардія". Депутат Григорій Пустовіт сказав все, що думає про цю співпрацю. Тобто висловив підозри про те, що сільрада виявиться хитрою, використає ресурси Луцька, який зробить їй дороги, фельдшерські пункти, а потім, може, десь, колись, через скількись там років скаже, що готова до об'єднання.

Втім, голова Прилуцької сільради Валентин Арчибасов напевне розвіяв сумніви у порядності намірів. Оскільки депутати все ж прийняли історичне рішення – співпраця з Прилуцькою сільрадою.

Хтось з депутатів вважав цю подію не лише історичною, а й святковою, оскільки зазвучала пропозиція, що під таку справу треба шампанське.

"Григоренка з Козлюком (депутат Луцькради, – Конкурент) зараз відправимо, нехай куплять", – пожартував міський голова.

Довго слухали обранці громади начальника Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області Олега Кічука, який жалівся на відтік кадрів і брак матеріально-технічного забезпечення, а депутати дорікали йому в тому, що реформа МВС не відбулась.

Григорій Пустовіт вирішив заступитись за реформу поліції і Кічука, якому й так важко працюється в умовах відсутності чи не всього, що потрібно для роботи поліції.

"Не варто одразу вимагати від реформи результату, оскільки вона перебуває на першій стадії", – як завжди, Пустовіт навів аргумент, на який колеги не знайшли відповіді, тому підтримали проект рішення, а Кічука відпустили боротись із криміногенною ситуацією на вулицях славетного Лучеська. Проте Григорій Пустовіт не залишав своєї улюбленої справи: шукати мовін помилки в текстах. Не обійшлось без цього й тут.

"Ну, як завжди, помилки! Допрацюйте і напишіть нормальною мовою", – учительським тоном мовив Григорій Пустовіт.

Ґендерна рівність та жіноча солідарність

Ледь не виник конфлікт на ґендерному рівні, коли вийшла доповідати в.о. керівника місцевої прокуратури молода й вродлива Катерина Балас.

Депутат Микола Дендіберін поцікавився, хто ж вона така і звідки взялась у прокуратурі.

"Якби на моєму місці був чоловік, то такого питання не було б", – відповіла Катерина Балас. Якщо кажуть, що жіночої дружби не існує, то солідарність точно є: панянку із прокуратури підтримала секретар Луцькради Юлія Вусенко.

"Я якраз хотіла це сказати", – зауважила Юлія Вусенко. Зал насторожився, але, як казав в одному з нещодавніх коментарів голова патрульної поліції Луцька Олександр Вовченко, "екшену не буде", так і тут теж його не було.

Невідомо, де були під час сесії начальник управління містобудування та архітектури Леонід Герасимюк та Ярослав Матвіїв. Можливо, вони в той час в церкві молились Богу, щоб Всевишній якось вплинув на рішення простих смертних – депутатів. А саме зробив так, щоб вони не підтримали проект рішення щодо реорганізації їхнього управління в департамент й, відповідно, їхнього звільнення.

Якщо вони в той час дійсно молились, то Бог їх почув, а інакше як пояснити те, що депутати все ж не підтримали ідеї з реорганізацією. Може бути й так, що це не Всевишній, а просто обранці громади дослухались до пропозиції свого колеги депутата Ігора Поліщука, який зауважив, що дуже підло звільняти чиновників під соусом реорганізації управління. Молодий депутат переконаний: Матвіїву та Герасимюку треба надати слово і вислухати, а вже тоді приймати якесь рішення. Також депутат висловив припущення, чи не пов'язане звільнення чиновників із вже скандальним будівництвом на Ковельській, 17. І знов "екшену" не було: ніхто не відреагував на таку заяву "укропівця".

Радикальні звинувачення у розтрачанні бюджетних коштів

В обідню перерву всі ринули із залу підкріпитись. Когось із депутатів знову перехопили журналісти. Ігор Поліщук в холі розказував на камеру про Герасимюка, Матвіїва і Ковельську, 17. Працівники Луцькради доставляли на столи депутатів воду, шаруділи паперами та були традиційно заклопотані, журналіст Мирослав Ватащук зі скринькою, в яку збирав кошти на військовий госпіталь, чекав на жести благодійності від депутатів.

Після перерви зал наповнився знову, проекти рішень хвилею зашелестіли у руках депутаток та депутатів й знову мертвий зал наповнився життям, а точніше – балаганом із криків, суперечок або ж просто розмов між депутатам. Микола Романюк, як завжди, намагався заспокоїти депутатський корпус. Втім, всі швидко принишкли і мовчки слухали "свободівця" Миколу Федіка, який розповідав про важливість звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо рішення польського Сейму про визнання подій 1943-1945 років на Волині геноцидом.

Якщо до проекту рішення фракції "Свобода" Григорій Пустовіт не мав зауважень, то до рішення, з яким виступила директор КП "Ласка" Богдана Новарчук, у Пустовіта було чимало претензій. Втім, пані Новарчук знаходила виправдання для кожного слова, до якого чіплявся Пустовіт. Хтозна. наскільки б довго депутат і чиновниця вправлялися у знанні української мови, коли б міський голова не зупинив суперечу між ними.

"Не переговорюйте її: це безполєзно, повірте", – звернувся міський голова до Пустовіта.

Директорку муніципальної поліції Юлію Сиротинську ніхто не намагався переговорити, хіба що "завалити питаннями", проте нікому це не вдалося, Пані Сиротинська, як завжди, на все мала чітку й кваліфіковану відповідь. Ощасливили депутати й начальницю Луцької ОДПІ Світлану Саву, адже вона врешті "випросила" мільйон на покращення центру обслуговування платників податків.

Кому що, а депутату Луцькради Андрію Козюрі все не дають спокою питання тарифів, теплопостачання та й теплоенергетики загалом. Так і цього разу він розказав, що "Луцьктепло" "зітхне з полегшенням", коли вдасться подолати вето Президента України та прийняти Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення". Колеги з депутатського корпусу його вислухали і підтримали.

На відміну від Матвіїва та Герасимюка ще один чиновник Луцькради, начальник управління капітального будівництва Леонід Карабан був присутній на сесії і почув усі звинувачення від депутата-"радикала" Сергія Були у тому, що він списує хороші труби, які міняють на "Луцьктеплі" і таким чином розтрачає бюджетні кошти.

"То неправда!" – з місця перечив йому чи сам собі (оскільки говорив дуже тихо) Леонід Карабан.

Микола Романюк запропонував йому вийти й відповісти на такі серйозні звинувачення. Не встигли журналісти й оком кліпнути, як вже немолодий Карабан вмить опинився за трибуною й почав виправдовуватись. Втім, радикальний Була був радикальний в своїх поглядах до кінця й попросив міського голову ініціювати розслідування з цього приводу.

Декілька разів голосували і все ж не підтримали депутати проект рішення "Про делегування представників громадськості до складу поліцейської комісії Управління поліції охорони у Волинській області", що дуже обурило міського голову.

"Земельні" питання та розлючені пенсіонери

Після двадцятихвилинної перерви "на десерт" обранцям громади залишився розгляд "земельних" питаннь. Начальник управління земельних ресурсів Сергій Шабала, напевно, ніколи не бачить на сесіях міськради "свіжих" та енергійних депутатів, адже питання щодо його компетенції вже замучені і втомлені гострими суперечками депутати розглядають останніми. Тому Шабала завжди приходить надвечір і, заглядаючи у стомлені очі депутатів, монотонно читає їм проекти рішень одне за одним.

Панянка з Києва Мирослава Поліщук на відміну від Шабали не знала, що її "земельне" питання (про погодження ПП "КИЙ-Х" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на вулиці Лесі Українки, 19-а) розглядатимуть надвечір. Тому вона вичікувала свого часу на канапі у холі перед сесійною залою ще з ранку.

Не дивлячись на те, що пані Мирослава продемонструвала пачку документів і розповіла, що на Лесі Українки вони хочуть зробити щось, але не знають що, депутати не підтримали проект рішення.

Щоб хоч якось підняти настрій панянки Микола Дендіберін, певно згадуючи випадок із в.о. прокурора Катериною Балас, вже не став розпитувати, хто така і звідки, а лише вигукнув в її адресу: "Краса врятує світ!". Втім, Мирославі Поліщук настрою це не підняло, адже засмучена, зібравши усі свої папери в одну купу, вона покинула сесійну залу Луцькради.

"Заходимо! Всі заходимо сюди! Зараз ми їм скажемо!" – відчинились двері і майже о 20-й вечора, коли вже сесія добігала до логічного завершення і депутати перейшли до депутатських звернень та запитів, в сесійну залу увірвалась юрба людей пенсійного віку, які прийшли відстоювати свої гаражі.

Тарас Яковлев, який працює над цим питанням, сказав, що ситуація з гаражами досить складна: з одного боку є розуміння міської влади, що людям треба йти назустріч, але з іншого боку, як зробити це законно, ніхто не знає. Оскільки фактично всі 83 гаражі на вулиці Гірній стоять незаконно, без необхідних документів.

"Ніхто ваші гаражі демонтовувати не збирається!" – запевнив людей міський голова. Втім, вони довго не могли заспокоїтись, а один дідусь настільки був сердитий на місцеву владу, що свій негатив і злість спрямував в бік Тараса Яковлева, якому не пощастило сісти неподалік емоційного дідуся. Пізніше пенсіонер хотів іти "на розбірки" до міського голови. Втім, коліжанка, з якою прийшов дідусь, схопила його в останній момент за лікоть і попросила заспокоїтись.

Люди пішли, депутати дорозглядали проекти рішень і після Гімну України, як завжди, далеко за шосту вечора, завершили роботу останньої, літньої сесії Луцькради в цьому році.