День українського кота та котики луцьких журналістів (фото)

1 березня в Україні відзначають День кота. До цього свята ми на ІА "Конкурент" підготували для вас пухнасту і не дуже підбірку котиків луцьких журналістів. 

Вони поруч, коли пишуться найскандальніші репортажі, розслідуються найрезонансніші справи і слухаються диктофонні записи найнудніших розмов. 

Отже, вітайте. Кіт Яшик, домашній улюбленець редакторки відеоновин ІА "Конкурент" Олександри Куртєєвої.

"Люблю спостерігати аристократичні манери свого улюбленця. Особливо, коли він трапЄзнічає. А ще мій пухнастик полюбляє пити гарячу воду. Щоранку, сидячи у ванні, просить включити гарячий кран і кайфує. Напевно уявляє, що то ранкова "кава", – розповідає Олександра. 

Кішка Морті – чотирилапа подруга журналіста ІА "Конкурент" Руслана Пилипчука. 

"Їй два з половиною рочки. Коли ми її взяли, то думали, що це хлопчик. Через півтора місяця дізналися, що це не так. Спочатку було трохи дивне відчуття, проте воно швидко зникло і я ніколи б не захотів, щоб вона стала хлопчиком. Вона дуже весела, ніжна та грайлива. Разом із цим її любов буває дуже болючою, але це тваринка і ми це розуміємо, дозволяємо себе трохи кусати. Загалом, не уявляємо свого життя без неї, у нас дуже сильний зв‘язок", – розповідає Руслан. 

Кішки Маккі і Райді – бешкетниці журналістки ІА "Конкурент" Віки Вегери-Абрамович.

"Маккі – сепаратистка. Ми привезли її з Маріуполя. Але ні дня я не пошкодувала про це: мармурова бенгальська кішка дуже врівноважена й спокійна. Правда, спить, ходить і навіть їсть на найвищих точках в квартирі. Поважна пані, яку погладити можна раз на тиждень.

Райді – то окрема історія. Інколи мені здається, що більш пофігістичного котика, як вона, бути не може. Взяли її з вулиці. Найгірше, що вона може робити, – це постійно нищити вазони, дерти шпалери та дивани, падати у ванну з водою чи з бойлера, на якому заснула, спати в умивальнику і постійно їсти туалетний папір. Найліпше – це вмоститися тобі на руки теплим клубком і ти боїшся навіть поворухнутися. Я обожнюю своїх котів. Обожнюю дивитися на їхні ідеї котячі, які вони втілюють у своє котяче життя – з шумом, з шипінням, гамірно і що не день, то креативніше", – розповідає про своїх улюбленок Віка.

Кішки Афіна та Мйольнір – улюблениці журналістки Олени Кузьмич.

"Мої коти божевільні, як я. Вони не сплять вночі, або сплять, коли я працюю. Моє життя нерозривно пов'язане з ними. Я вже не уявляю свого життя без них. Це пухнасті антидепресанти, які, як би тобі погано не було, будуть тебе підтримувати і переживати, щоб ти не вмер. Ну, бо якщо ти вмреш, їм прийдеться об'їдати твоє обличчя. 

Якщо я в 10 годин не ляжу спати, то моя кішка Афіна приходить і верещить, що пора спати, бо вночі треба вставати на нічну зміну. Вона вже спить в мене на голові 14 років. А друга морда – Мйольнір – спить у моїх ногах", – розповідає Олена. 

Кіт Марсель, одноокий красень журналістки Елі Серкожаєвої. 

Марселя підібрали на вулиці брудним хворим клубочком. Але зовсім скоро він виріс у великого і доброго кота. Марсель каже: неважливо, скільки у тебе очей. Головне – щоб ти бачив ними красу і безмежну любов цього світу. 

Чів і Панна Котта – білі клубочки щастя журналістки "Першого" Віти Сахнік.

"Це той випадок, коли від любові до ненависті – один крок. Вони можуть вилизувати один одного, а через секунду хтось замахнеться лапою і понеслось. Б'ються так, що шерсть летить по всій хаті. Але й це не надовго. Через 3 хвилини ляжуть клубком спати. Попри зовнішню схожість, вони не родичі. Взяті з вулиці з різницею в два роки. До речі, я хотіла чорного кота. Це помітно, правда?" – питає Віта. 

Тося, пухнаста подруга журналістки Анастасії Тумік.

"Її друге ім’я Луця (бо з Луцька). Я забрала її з клініки "Кіт Леопольд" вже дорослою завдяки публікації у ЗМІ. Вона живе з батьками, я бачу її, коли приїжджаю додому. Їй дуже подобається сільське життя, вона обожнює гуляти на вулиці, а ще ловить мишей. Тому її життєвий шлях вдома жартома називають "від панянки до селянки". Її всі дуже люблять", – розповідає Настя. 

Тимофій, кіт-окупант ведучої ток-шоу на радіо "СІД Fm" Наталії Мазепи. 

"З‘явився у нас після того, як на Великдень хтось з родини за святковим столом сказав, що хоче котика, а хтось з гостей це почув...Через два тижні нам привезли кота зі словами "Ви ж замовляли". Любить екстремальний спорт: крутитися в барабані пральної машини, перекидати на себе металеву хлібницю і падати з підвіконня. Обожнює, коли його розчісують і реагує на усі сюсюкання і слово "мяу". І тепер у нас у всьому є котяча приправа – це його пух. 

І я радше написала би, чому не варто заводити кота). Він подер дві тюлі, дизайнерське плаття і кусок шпалер. І досі робить, що хоче. Він захопив квартиру і тримає нас в заручниках... Хеееелп", – звертається до небайдужих читачів Наталія. 

Шура, вихованка журналістки "Таблоїда Волині" Анни Панченко. 

Це найхаризматичніша жінка, яку вам доводилося бачити. Красива кішка з пронизливим поглядом, грацією та непростим характером підкорила серце Ані. 

Din Jarin the Mandalorian, кіт луцького фотографа Романа Домбровського.

"Галактичний мисливець, полює на смаколики. Їсть хліб з рук. Кусає, як Ранкор, любить, як Грогу. І взагалі, такий красень не потребує презентації. Я люблю його ставлення до життя і речей в хаті. Його очі. Він дуже розумний. Але веде себе, як останнє хамло. Копія мене кароч", – розповідає Роман. 

Нандор, кіт журналістки ІА "Конкурент" Міли Роспопи.

Він дивний. Дуже. 

БОНУС ДЛЯ ЧИТАЧІВ

Зворушлива котоісторія від декана Факультету філології та журналістики ВНУ імені Лесі Українки Лілії Лавринович

"Кішка Лялька з'явилася в мене в лютому, 2 роки тому. Як звичайно, я йшла додому з роботи. Аж тут раптом вже майже біля свого під'їзду відчуваю на собі чийсь погляд. Людей геть не було на вулиці. Лише метрів за 20 побачила кішку, яка уважно за мною спостерігала. Не розумію, чому, але я стала як укопана – і вона бігом до мене лащитися… Кажу: "Ходім, покормлю…" – і вона пішла. Було видно, що домашня.

Звичайно, я намагалася шукати господарів, та дарма… А через 3 тижні Лялька привела потомство – шістьох милих кошенят… Велика сила Фейсбуку цього разу стала мені в пригоді: кошенята знайшли свій дім завдяки добре знаній котолюбам групі "Загублені і знайдені…". Лялька – кішка, яка гуляє сама по собі. Дуже любить свободу. Грайлива, незалежна. Але й товариська…

Оце цієї осені трапилася з нею кумедна історія. Почувши, як Лялька звично шкребеться у двері, я їх відчинила і до свого здивування побачила, як до квартири забігла вулична кішка Веселка. Далі поважно зайшла Лялька і повела її на кухню – до своєї миски з кормом. Відтоді Веселка почала приходити сама. Не завжди ці дівчата демонструють мирні стосунки, але потроху звикають одна до іншої…

Історія Веселки – на жаль, типова. Її мені розповіли сусіди: вона була домашньою, поки колишні власники не виїхали з будинку. Про неї ж просто "забули". Благо, люди її підкормлювали, хоч вона надміру обережна, не надто йде на контакт. Тому коли побачила її у себе в помешканні, то не повірила своїм очам… Урешті, час змінює і її звички. Улюблена її справа – заважати мені працювати за ноутбуком: тільки варто мені взяти його до рук, між моїми очима та екраном опиняється Веселка... Зрозуміло, що не раз мої листи писані котячим почерком…".

А у вас вдома живуть котики? Діліться своїми історіями в коментарях. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Не пускали зігрітися і не брали таксисти: як лучанин рятував собаку з крижаної води (фото)
• Пухнасті і самотні: котики і собачки, які шукають дім у Луцьку (частина 1)