Поділитись:

Сергій Кошарук: "Повторити Гунчика навряд чи ймовірно"

Понеділок, 12 вересня 2016, 14:00

Сергій Кошарук, який прийшов у політику з бізнесу, незважаючи на досить молодий вік (43 роки), уже встиг посидіти у кріслі Ковельського міського голови, працював заступником виконавчого директора Асоціації "Енергоефективні міста Україна" та головою правління "Української Некомерційної Енергетичної Асоціації". Зараз чоловік зайняв кабінет заступника голови Волинської обласної державної адміністрації.

Про те, як вдалося отримати нинішню посаду, зв'язок з прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом, перспективу очолити виконавчу гілку влади області, а також поради нинішньому меру Ковеля Олегу Кіндеру в інтерв'ю для Ділового видання Волині "Конкурент".

– Ви вже багато років перебуваєте на державній службі. Якою була діяльність до того, як Сергій Кошарук став мером Ковеля?

– До того я десять років займався підприємницькою діяльністю, хоча громадська активність теж мала місце, саме тому я займав позицію уповноваженого з питань захисту підприємців.

Мене зацікавив такий напрям роботи, як архітектор бізнесу. Я брав маленькі об'єкти, "малював" до них певний план змін, який впроваджувався i приводив до успіху. Така діяльність дозволила кілька разів отримати звання кращого роботодавця року. Ці експерименти мали успіх.

– Зараз ви заступник голови Волинської обласної державної адміністрації. Задоволені своєю роботою?

– Задоволений. Я хотів таку роботу, коли маєш щастя долучатися до створення регіональних програм. Я дякую Володимиру Петровичу, що він доручив мені працювати над питаннями розвитку, екології, житлово-комунального господарства, містобудування.

Досвід, який отримав на посаді міського голови, стає в нагоді, проте нинi програми охоплюють вищий рівень. Це як робота архітектора, коли від тебе залежить частинка роботи, а реалізація твого задуму – від консолiдацiї зусиль інших людей.

– ЗМІ люблять розкручувати тему, що ви отримали посаду заступника голови ОДА завдяки нинішньому прем'єр-міністру Володимиру Гройсману. Це об'єктивно?

– Я думаю, що це не зовсім об'єктивно. Хоча Володимира Борисовича я знаю досить давно, ми маємо тільки робочі стосунки. Коли він став віце-прем'єром та ініціював реформу децентралізації, мені пощастило від нашоi області бути в робочій групі, яка напрацьовувала зміни в бюджетне та податкове законодавство. З 2015 року згаданi змiни вступили в силу i вже показали свої результати. Нещодавно ваше видання розповсюдило інформацію про збільшення бюджетів волинських міст, зокрема Ковеля, що підтверджує успіх цієї реформи.

Повертаючись до запитання, можу сказати, що робочі стосунки з Гройсманом у нас були, але не такі, щоб можна було вважати, ніби моя посада пов'язана із якимись особистими контактами. Потрібно завдячувати тому, що в мене повірив Володимир Петрович, який задекларував цілі та завдання, які він бачить у роботі адміністрації, а вони вже збіглися із моїми цінностями. Тому я попросився в команду і сказав, що готовий взяти на себе відповідальність за певну ділянку розвитку області.

– За час вашої роботи жити на Волині стало краще чи гірше?

– Я волів би, щоби ми визначилися до оціночного поняття "краще чи гірше", бо воно не має свого абсолюту. Все залежить від того, які у нас сподівання, чи вони виконані. Ми можемо користуватися індикаторами статистичної звітності щодо рейтингів, щодо оцінки динаміки зростання чи спаду певних показників. Волинь в цьому розумiннi має хороший тренд, бо відбувається зростання за ключовими параметрами. Це стосується наповнення бюджетів, динамiки будівництва: в першому кварталі ми отримали позитивне сальдо в експортно-імпортних операціях.

Розумію, що це може бути на фоні спаду у 2015 році, але більше ніж на 20 % ми почали продавати своїх продуктів, аніж купувати ззовні. Багато залежить від того, як кожен українець, волинянин для себе визначить параметри оцінювання, чи краще йому стало жити, чи гірше.

Якщо ж подивитися в контекстi цінностей Революції Гідності: жити за стандартами громадянського суспільства, шанувати свої традиції і розвиватися, як країна вільних людей, то мені здається, що ми цей напрям утримуємо.

– Якби довелося замінити Володимира Гунчика на посаді голови ОДА, справилися би з обов'язками?

– Володимир Петрович людина надзвичайно системної роботи, для мене виконання завдань в його командi є великою школою. Я розумію, що надалі можу зробити набагато більше, ніж до цього.

Сьогодні повторити Гунчика на посадi голови ОДА навряд чи ймовірно. Власне, такого завдання і нема. Мені хотілося б побільше викластися в напрямку залучення інвестицій, насамперед тих, які стосуються екології та сталого розвитку.

Нам потрібно змінювати свідомість людей, адже потрiбно не просто жити будь-якою ціною, а міркувати про наступні покоління.

– Давайте поговоримо про локальніші речі. Ви екс-мер Ковеля, нині депутат міської ради. Чи ефективно розвивається місто?

– Не хотілося би десь критикувати сьогоднішню ситуацію з тієї позиції, що немає прямих впливу і відповідальності за її розвиток. Але якщо поговорити про нашу (команди ковельськоi "Солiдарностi", – Конкурент) передвиборну програму на цю каденцію, то ми досить чітко розпланували ряд позицій, які мали би зробити. Ми мали усі підстави: і фінансові, і управлінські, щоб досягнути позитивного результату за умови перемоги на виборах.

Місто, на мою думку, могло б розвиватися ще краще. Про що йдеться: відсутні будь-які стратегічні документи розвитку Ковеля: ми не знаємо, куди направляти кошти, трудовий ресурс, партнерство. Якщо є керманич і команда, яка веде за собою, то вона мусить виставляти цілі не тільки на рік-два, а трішки далі. Iнакше можна легко зійти на манівці.

На сьогодні не вирішено проблем із водосховищем, хіба що набережна відповідає тому наміру, але це досить-досить мало. Абсолютно невідомо, що буде зі стадіоном "Локомотив", напризволяще покинута ситуацiя з ремонтом житлових та бюджетних будiвель, щоби зменшити оплати за енергоносii та покращити рiвень комфорту. Є речі, пов'язані з інфраструкторою міста в контексті того, що потрібно зробити зручні умови для пішоходів та тих, хто рухається на екологічних видах транспорту чи інвалідних візках.

Було прохання до міського голови, враховуючи те, що він називає себе екологом, не допустити ситуації, коли річка перетворюється на заросле болото. Якщо нічого не зробити, то водойма може перестати існувати.

Мені видається, що виконання нашої програми могло б дати кращий результат. Однак i сьогоднi, маючи вiсiм депутатiв в мiськрадi, ми намагаємося вiдстоювати згаданi позицii та спонукати iнших пiдтримати вiдповiднi рiшення. Проте навiть прийнята ініціатива потребує пiдтримки мiського голови для його виконання, зокрема, пiдпис фiнасових документiв та таке iнше.

– Що б ви порадили нинішньому очільнику міста залізничків Олегу Кіндеру?

– Мені важко йому радити, бо можу чітко і впевнено сказати, що ми різні люди, з різними поглядами, методами роботи. Часто ми виглядаємо, як суперники. Як би не проводилася виборча кампанія, потрібно розуміти, що є люди. Якщо ви залежите від них, то потрібно з ними спілкуватися, розуміти.

Перед тим як робити набережну, можна було узгодити з громадськими активістами. Є багато питань, які потребують елементарного діалогу. Те, що приймає влада, керівник міста, виконавчий комітет, повинно максимально кореспондуватися із суспільним попитом. Разом із тим керманич зобов'язаний вести за собою, розкривати нові можливості і захоплювати цим відчуттям громаду, щоб рухатися разом. Думаю, що при бажанні це можна зробити. Але, на мою думку, легше буде тому лiдеровi, котрий визнає себе одним із багатьох i поведе громаду, як однодумцiв, за собою.

– Ви натякаєте на те, що Олег Кіндер нехтує думкою ковельчан?

– Я хотів би уникнути критики когось, але часто-густо поведінка Олега Олексійовича виглядає, як поведінка бізнесменів – великих світу цього, які незалежні від обставин, думки громадян. Мені видається, що легше зрозуміти собі подібних. Ті, хто мешкають у багатоповерхівках, які користуються громадським транспортом, ходять на ринок, можуть краще зрозуміти проблематику громадян.

Є ще меншість, яка може собі підпорядкувати більшість. Це люди, які економічно незалежні. Вони кажуть, що важливі рішення потребують тиші. Якщо рішення частково залишаються підкилимними, то це не зовсім чесно щодо тих, якi обирали, чи були змушені підпорядкуватися під той вибір, який оголосила виборча комісія.

– Якби отримали можливість знову керувати Ковелем, відмовилися б від нинішньої посади?

– Цікаве запитання. Відповідь буде такою: як і раніше, так і зараз я не прив'язаний до посади, вона для мене є тимчасовою позицією, щоб мати змогу ще краще робити ту роботу, яка для тебе важлива. Але можу сказати, що я дещо прикипів до Ковеля, бо були перспективи працювати далі у Львові, перебиратися далі до Києва, але саме тут, на ковельськiй землi, навчаються мої діти, живуть мої батьки та є багато нереалізованих планів, які хотілося б завершити. Є ряд нагальних питань, за якими ти можеш зробити більше, ніж хтось інший.

Саме туди потрібно направляти свої зусилля. Якщо відчуваєш, що твоє покликання полягає у запровадженні правильних моделей розвитку суспільства, то потрібно присвятити себе цьому. Я отримую насолоду від того, що моя дитина пішла до садочка, який був відновлений завдяки важким управлінським рішенням, які я прийняв, працюючи мiським головою. Зусилля було направлено на соціальне благо, яке повернулося до мене, як і до всіх інших.

Я намагатимуся реалізувати у Ковелі зрозумілі для мене моделі й успiшнi кейси з будь-якої позиції.

– Не шкодуєте, що пішли до пропрезидентської сили, яка зараз дуже втратила у рейтингах?

– Це відносні поняття. Розумію, що більшість людей сприймає інформацію, яка пролунала десь у двох-трьох ЗМІ, але ж є люди, які здатні об'єктивно міркувати, на них рівняється більшість. Сьогодні ставлю питання, хто з тих, які заявляли про амбіцію очолити країну, краще б справилися із ситуацією в державi.

Погодьтеся, що раніше Україна сприймалася як територія впливу Росії, як якийсь менший брат, як тільки не називали. Умілі дії Президента, який ефективно здійснює міжнародну політику, змусили відчувати Україну незалежною державою, непідконтрольною Росії. Сьогодні Порошенко націлив уряд віддавати повноваження громадам.

Реформа децентралізації – одна із найуспішніших, ми вже про це говорили. Є питання щодо судової реформи, щодо реформи МВС, але разом з тим візьміть непрості стосунки у релігійних громадах. Ця гра на вірі людей різними патріархатами – наскільки тут мудро і вміло веде полiтику Петро Олексійович.

Треба звикнути, що вчинки оцінять лише після того, коли процес буде завершений. Вірю в те, що здоровий глузд і бажання розвиватися, а не йти у поводу на популістів візьме гору, і нинiшнiй Президент здобуде високу оцінку.

– Наостанок: якою ви бачите область через 10 років?

– Я бачу область так, як визначено у стратегічному плані розвитку Волині до 2020 року: "Велика Волинь – європейський регіон сталого розвитку та національних парків". Ми зможемо жити на території, яка вигідно розміщена з нашими сусiдами-партнерами, ми будемо успішно конкурувати, у нас будуть запроваджені лише екологічно чисті технології, механізми і процеси, які забезпечують сталий розвиток.

У нас буде розвинутий туризм, буде висока заробітна плата. Будуть усі підстави для того, щоб гідно казати: "Ми – волиняни. Ми цим пишаємося!".

Надрукувати
мітки:
коментарів