Оцінка – не результат

Я не вміла списувати в школі. Хоча, як і більшість, старанно виводила шпаргалки дрібними буквами на клаптику паперу. Тільки коли в них намагалася підглянути – червоніла і «палилася». А згодом й зовсім перестала то робити – марно.

Загалом з навчанням у мене проблем не було. Окрім точних наук, особливо математики – тут я цілковита нездара. Попри те, що в мене вся сім’я – «технарі». Та й в принципі у нашому класі, багатому на відмінників та хорошистів, з математикою було не дуже…

Водночас оцінки у всіх були непогані. Погодьтеся, «круглий» відмінник в класичній українській школі – то щось дуже утопічне. Хоча, не сперечатимуся, трапляються і справжні вундеркінди.

Отож, з острахом зіпсувати табель успішності ще задовго до екзаменів в 9-му класі, де математика була обов’язковою, я почала ламати голову над рівняннями додатково. Зі мною працювала мамина двоюрідна сестра, за сумісництвом – сусідка й вчителька математики на пенсії. Цілий навчальний рік ми розв’язували завдання із товстенного «задачника». Потім пройшли всі 200 варіантів екзаменаційних білетів. До травня в мене було два списані зошити на 96 аркушів, трохи розуму в голові і завчені схеми тих задач – вони ж бо одноманітні.

На екзамен я йшла без жодних сумнівів. Знаєте те безумно приємне відчуття, коли в чомусь впевнений на 100%? Варіант отримала, усе розв’язала – навіть час ще залишився. Аж тут раптом моя коліжанка суне під партою вирваний листок з відповідями:

– То твій варіант, бери, – шепче.

– Я вже все написала, мені не треба.

– То хоч звіриш, –  наполягає подруга. Хвилюється за мене.

Беру. Розслабилася вже, як і наша екзаменаційна комісія. Хтось вийшов, хтось навмисне у вікно глядить. Обережно кладу похапцем обірваний листок на коліна і очима ловлю тільки кінцеві результати кожного завдання. Є, тут теж добре, збігається – тішуся! Остання задача – «найдорожча»: 4 бали. Відповіді інакші! У шпаргалці – просто 1, а в мене вийшло -1. Суттєво ж. Точно десь схибила, я ж в математиці, як не крути, кульгаю. Виправляю, здаю. А згодом виявляється, що то був єдиний варіант з одруком, тож моя відповідь таки була правильною. Здуру сама собі перекреслила дванадцятку. У всіх відмінників – «відмінно», а в мене – «10» (зняли тільки два бали, все ж розв’язок був правильний, лише відповідь – ні). Непогано ніби теж, але ж яка прикрість. То, певно, було найбільше підліткове розчарування. І наука на всі наступні роки: оцінки – то зовсім не показник. Як і дипломи, ступінь, статус, посада і таке інше (з останнього – дисертація Киви вам на підтвердження). А ще – наука якщо не вірите в себе, то принаймні вірити собі. 

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією