«Тиша», що грає на струнах душі: у Луцьку відбулося чуттєве музичне різдвяне дійство (фото)

Вечір п’ятниці. Всі справи, заплановані на цей робочий тиждень, завершені. Але попереду ще одна важлива і дуже очікувана подія. Виходжу з редакції на притрушені снігом вулиці Луцька – годину тому пронісся сильний буревій. Сиро. Вирішую взяти таксі до Залізничної, 9.

«… і чому вас занесло сюди ввечері? Це ж якась промислова зона»,  – дивується таксист.

«Тут театр»,  – коротко пояснюю йому, більше говорити не маю часу – за 5 хвилин початок.

На місці таксиста здивувався би кожен, хто буває тут вперше. Адже тільки за закинутою залізничною колією, по той бік дверей, звичайний ангар, ніби магічним чином, перетворюється у «ГаРмИдЕр» ангар-stage. І це лише початок магії цього вечора…

 

Тиша у Луцьку: на Замковій площі лише янголи

…Тиша…  У передчутті дива, що оживе на сцені, глядачі, які не залишили вільних місць у залі, переводять свої телефони у беззвучний режим і затамовують подих. Здається, кожен боїться порушити тишу…

…Тиша… Тиша, яка говорить мільйонами голосів. Тиша, яка прекрасніша будь-якої музики. Тиша, як звук вічності. Тиша, як думка, як почуття, як страждання, мрії і надії людства. Тиша сьогодні та ж, що й понад дві тисячі років тому… коли народився Бог…

Тишу порушують перші тихі ноти Архієрейського  хору «Оранта». Звучить перша коляда про те, що зійшла Зірка. Понад дві тисячі років тому під цією зіркою у тиху-тиху ніч волхви у Віфлеємі вже вирушили з дарами до Марії та Йосипа, аби вклонитися Ісусу. Тишу розривають голоси хору – низькі і високі, гучні і ледь чутні, вони переплітаються у гармонії і з перепадом тональності глядачі немов підіймаються високо вгору, до самої Зірки, і опускаються назад додолу… разом із янголами, які зійшли із Неба, щоб сповістити – Христос народився.

Янголи поміж нас, ось вони проходять Замковою площею, повз В’їзну браму Луцького Замку, вони несуть лучанам світлу радісну звістку про те, що на небі вже з’явилася Зірка…

…Та сама Зірка, під світлом якої понад дві тисячі років тому Діва Марія співала першу колискову Ісусу. Під колядку «Спи, Ісусе» у виконанні Архієрейського  хору «Оранта» на очах жінок у залі тремтіли сльози, а по спинах у кожного бігали мурашки. Маріїна колискова здатна розворушити струни у найглибших закутках душі будь-кого.

Колискова стихає і знову лунає… Тиша. Настільки чиста, немов в залі навіть ніхто не дихає. Допоки хтось не наважується першим порушити її тихими, невпевненими оплесками, а за мить ними вже вибухає вся зала.

«Христос народився!»,  – розносять янголи святкову звістку серед лучан, від хати до хати. Місто святкує: столи рясніють запашною кутею та узваром, колядники заходять в кожною оселю, піснею прославляючи Бога. «Коляда» Архієрейського  хору «Оранта» звучить не просто святково – велично.

Луцьк, як і увесь християнський світ, відзначає одне з найбільших і найрадісніших свят – Різдво Христове. Відзначає схід вічно яскравої Зірки у вічно безмежному небі. Відзначає ту ніч, у яку початок віри та надії людства заклала… Тиша.

«Тиша» – це святкова Різдвяна програма, яку 14 січня у мистецькому просторі «ГаРмИдЕр ангар-stage» виконав Архієрейський камерний хор Свято-Троїцького собору «Оранта» спільно з акторами театру «ГаРмИдЕр». Вперше  її презентували в 2021 році. Тоді через карантинні обмеження програму побачило небагато людей. Тож в 2022 році організатори вирішили двічі повторити «Тишу».

У неймовірній акустиці урбаністичного простору «ГаРмИдЕр ангар-stage» звучали старовинні колядки та колядки в сучасній обробці. Тлом до музично-театральної постановки постає Луцьк. Місто колядує і переливається різдвяними настроями, щедро виповнює сакральну зимову тишу глибокими сенсами — віри, любові, надії та особливої різдвяної радості.

 

«Мені хотілося, аби це було не театралізацією, а молитвою, пошепки промовленою радістю, яка бринить на кінчиках пальців», – Руслана Порицька

Слова про тишу, які заповнювали душу кожного глядача неймовірними емоціями, написала українська поетеса з Луцька Ольга Ольхова.

«Різдво в моїх емоціях завжди було тихою радістю. Бо справжня, істинна радість, ота, яка з самого серця, народжується завжди на витешенні, коли ніщо мирське не відволікає. Де є лише віра, лише любов. Здавалося, а як же слова? А як же музика? Але ж вони приходять з тиші і нею закінчуються, як в абсолюті. Радію, що публіка прочитала ці сенси», –  розповідає про «Тишу» авторка поетичних текстів Ольга Ольхова.

Взятися за неймовірно складну і сміливу ідею – поєднання біблійного сюжету, колядок та сучасного Луцька, наважилася режисера театру «ГаРмИдЕр» Руслана Порицька.

«Тексти Ольги Ольхової настільки справжні та осяянні, що мені та акторам театру «ГаРмИдЕр» залишалося лише делікатно піднести їх, не порушивши сакральної атмосфери, яку творить хор. Мені хотілося, аби це було не театралізацією, а молитвою, пошепки промовленою радістю, яка бринить на кінчиках пальців. Також важливо було створити ілюзію, що актори розчинилися у атмосфері, у невловимому русі та відеокартинах», – розповідає Руслана Порицька. 

 

А  душею дійства і голосом «Тиші» став архієрейський хор «Оранта» під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Василя Мойсіюка.

«Поетичне слово, пластика і звук створювали неповторну атмосферу містичного, казкового, в мініатюрі, музичного спектаклю. Це новий і цінний для нашого колективу досвід поєднання, конвергенції різних видів мистецтв. Ці обставини нас дуже мобілізували, відчуття, як вперше на сцені. А потім відгуки, бажання багатьох лучан і гостей потрапити на це дійство окрилює, додає сил і бажання удосконалюватись», – прокоментував виступ Василь Мойсіюк.

Вперше спів «Оранти» пролунав 1990 року в Хресто-Воздвиженській церкві, що стало першою літургією українською мовою за десятки років. Це був початок періоду відродження храмів, відродження Української Автокефальної Православної Церкви і такі кроки ставали фундаментом до утвердження незалежності України.

У 1992 році «Оранта» вперше піднялась на хори Свято-Троїцького собору і від тоді є незмінною окрасою храму. «Оранта» присутня на всіх важливих імпрезах Луцька та України і є переможцем багатьох національних та міжнародних конкурсів, фестивалів. До репертуару хору входять найкращі твори українських та зарубіжних композиторів.  Зокрема, в минулому році хор вразив своїми виступами в рамках арт-променаду «Так звучить Луцьк», виконавши вперше у нашому місті надскладний твір Луїджі Керубіні «Реквієм» біля Костелу святих апостолів Петра і Павла.

Керівник хору Василь Мойсіюк — заслужений діяч мистецтв України, викладач, хормейстер, очолює хор від початку його заснування. Шануючи тисячолітні традиції українського церковного співу, як керівник добирає з багатої палітри духовної музики до репертуару хору найкращі твори українських композиторів. Тож завдяки вдалому поєднанню слів і музики гармонійно поєднані глибокий драматизм і ліризм, віра і надія, радість і любов.

«Різдвяна програма «Тиша» – це унікальне культурне явище. Тут поєднано стільки стилістично різних напрямків, що, здавалось, це неможливо. Класичний академічний хор, до складу якого увійшли висококласні професійні музиканти. І ось вони разом на сцені із акторами модерного театру, які уже давно розсовують межі театру і виходять за них», – коментує  ініціаторка «Тиші» Катерина Теліпська.

Неймовірне відчуття казки і якоїсь невагомості усього, додає Катерина Теліпська, створювали світлові композиції художника, digital-дизайнера Олександра Загайного.

«А ще все це дійство відбувалось не на класичній сцені, на якій, до прикладу, звичніше було б виступати артистам того ж хору, а на території сучасного креативного мистецького простору, який ще декілька років тому був звичайним промисловим ангаром», – підкреслює ініціаторка дійства.

В цьому ангарі «Оранта» виконала відомі колядки у сучасній обробці: «Тиха ніч», «Народився Бог на санях», «Коляда-колядка», «Що то за предиво?», «Спи, Ісусе», «Ой на річці, на Йордані» та інші.

 

По завершенню програми глядачі не поспішали розходитися – вони підходили до акторів і хористів, робили з ними селфі та дякували за неперевершені емоції. Серед глядачів – і засновниця літературного фестивалю «Фронтера» Ельвіра Яцута, яка також поділилася своїми враженнями від «Тиші». Літераторка розповіла, що щороку січень для неї надзвичайно виснажливий місяць. Адже починається планування й підготовка основних проєктів року. І 2022 рік не є виключенням.

«В тисячах думок забігла на концерт і заніміла. «Тиша» змусила нарешті зупинитися і розтанути в миті. Схоже відчуття, як малою вилітаєш кататися на санчатах, а мама в порозі хапає і на кілька хвилин затискає в обіймах. Часом їй даєш себе стишити. Так і цей концерт. Година затишку у вічно згорілих дедлайнах»,  – передає свої емоції від побаченого Ельвіра Яцута.

Програми такого рівня як «Тиша» відображають культурний рівень Луцька і Волині. Начальниця управління туризму та промоції міста Катерина Теліпська ризикнула запропонувати таку сміливу ідею. А режисерка Руслана Порицька, яка розвинула театр «ГаРмИдЕр» від аматорського до європейського рівня, наважилася взятися за реалізацію цієї ідеї. Василь Мойсіюк зумів органічно вписати академічний хор у сучасну постановку. А талановита поетеса Ольга Ольхова зі слів створила цю невидиму тонку ниточку, яка поєднала у єдиний сюжет все, що відбувалося на сцені. Саме вона змусила «Тишу» зазвучати голосами акторів і тішити лучан, які прийшли у вечір п’ятниці до театру, аби наповнитися цими святковими емоціями.

Катерина Теліпська додала, що якщо лучанам сподобається такий культурний експеримент, то організатори готуватимуть  нові програми за участю «Оранти» та акторів театру «ГаРмИдЕр». А ті, кому не вдалось потрапити на різдвяну програму «Тиша», можуть переглянути запис минулорічної програми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото Віталія Віжанського

Нагадаємо, що 7 січня на площі навпроти будівлі федерального парламенту Канади в Оттаві звучали українські колядки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Проголосуй: Луцьк змагається за звання «Міста України» (відео)
• Немає коштів: волинський народний хор скасовує святкові гастролі
• «ОРАНТА» в Луцьку: у «ГаРмИдЕр ангар-stage» презентують різдвяну програму «ТИША»