Волинський Перемиль: центр удільного князівства, який став селом
Колись у цьому мальовничому волинському селі вирувало життя, а нині про давню славу свідчать лише городище, давні картини та старі світлини.
Про це пише ІА «Волинські новини».
Вперше Перемиль згадано в літописі під 1097 роком. Тоді волинський князь Давид Ігорович просив миру в осліпленого теребовлянського князя Василька і обіцяв дати якесь місто замість Теребовлі. Разом із Всеволожем та Ополем пропонував і Перемиль. Це місто ще кілька разів згадують у літописі: там то билися руські князі між собою, то русичі воювали з уграми. Це був центр удільного князівства. Під час монголо-татарської навали Перемиль зазнав розорення і втратив своє значення.
Починаючи з 1940 року перемильське городище кілька разів вивчали археологи. Серед найцікавіших знахідок – ливарні форми для виготовлення прикрас із бронзи, срібла та золота, а також двосічний меч, що ще раз підтверджує не лише рівень розвитку ювелірного ремесла та військового мистецтва, але й статус самого поселення.
Після входження Волині у Велике князівство Литовське у місті існував замок, який належав князю Любарту. У 1420 році Перемиль за князя Вітовта отримує магдебурзьке право, яке передбачало самоуправління. Місто переходить від однієї шляхетської родини до іншої. Почергово ним володіли Чарторийські, Вишневецькі, Сангушки та інші. Серед власників у XVIII столітті був навіть батько польського короля Станіслава Лещинського.
Перемиль часто віддавали в оренду, що явно не сприяло його розвитку, бо кожен орендар намагався витиснути з міщан якомога більше грошей.
У 1533 році половину замку князь Федір Вишневецький передав своїй дружині Анастасії. Через кілька років його брат Іван Вишневецький, з яким князь Федір заслужив замок у короля Сігізмунда, та Олександр Сангушко скаржилися королеві один на одного через спільну власність – Перемиль. Але монарх не захотів їх слухати і наказав обом їхати на війну. Наступного року Іван Вишневецький віддав Сангушкові свою половину замку. Натомість отримав Деречинський маєток у Слонімському повіті у Білорусі.
Біля Перемиля існував уніатський монастир Івана Кушника, який був під патронатом князя Адама Сангушка.
Наприкінці XVI століття Перемиль втрачає статус міста. А під час Берестецької битви у 1651 році поселення було повністю зруйноване. Є припущення, що й саме Берестечко виникло як поселення-супутник центру удільного князівства.
З XVIII століття на давньому городищі існував палац, який зобразив на двох малюнках польський художник Наполеон Орда. Спочатку ним володіла родина Петрушевських, а потім – подружжя Крижановських. Обоє були художниками. Пані Михайлина спочатку навчалася у художника Мілоша Котарбінського, а пізніше – у варшавській Школі красних мистецтв під керівництвом Конрада Крижановського. Була його улюбленою ученицею і в 1906 році вийшла за нього заміж. Відтак до 1914 року подружжя жило у Перемилі. Власне, за цей час є кілька картин із зображенням палацового інтер’єру.
Під час Першої світової війни Перемиль був повністю зруйнований. Власне, тоді знищили й палац, про який маємо уявлення лише з картин польського художника Наполеона Орди та старих світлин.
Вже у радянські часи на городищі, яке називали Панською горою, посадили парк і намагалися впровадити назву «Паркова гора». У 1968 році, до 150-річчя від дня народження німецького філософа-матеріаліста, одного із засновників Першого Інтернаціоналу (перше міжнародне об’єднання пролетаріату, – ВН) Карла Маркса, іменем якого був названий перемильський колгосп, у селі спорудили йому пам'ятник.
Нині лише городище нагадує, що колись Перемиль був центром удільного князівства.
Сергій НАУМУК
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.