Біженка з Луцька розповіла про навчання дочки у французькій школі

Багато дітей з України, які через повномасштабне російське вторгнення виїхали за кордон, почали вчитись у місцевих школах.

Про те, як відбувається адаптація, та чим здивувала українців закордонна система освіти у матерів учнів про їхні враження від місцевих шкіл, розпитала Українська правда.

Діти опитаних Українською правдою жінок, пішли до шкіл в Польщі, Франції Німеччині, Кіпрі та у Великій Британії.

Наталя Калмикова-Скороход – родом з Попасної. До початку повномасштабної війни вона з чоловіком та донькою Яриною жила у Луцьку.

Жінка вирішила виїхати разом з батьками та дочкою до Франції. У Франції Ярина пішла до місцевої школи.

Навчання тут розпочинається о 8-й ранку і триває до 16:30. Діти перебувають в школі цілий робочий день з перервою на обід. Навчатися паралельно в українській школі дистанційно дівчинка не встигала.

«Предмети та шкільна програма зовсім не такі, як у нас. У нас у 5 класі ще немає географії, фізики та біології, а у них є. З математики також зовсім інша програма. Може бути те, що ми у 1-му класі проходили, а може – таке, що ми в очі не бачили», – ділиться Наталя.

У французькій школі мобільні телефони також заборонені, однак для Ярини роблять виняток, щоб вона мала змогу користуватися перекладачем.

Найбільшою проблемою для дитини стала мова. Жінка вважає, що логічніше було б закінчити навчальний рік дистанційно в Україні, за літо повчити французьку, а вже потім віддавати дитину у місцеву школу.

Французькою мовою з дівчинкою займаються окремо, також у школі є людина, яка 20 років тому вивчала російську, знає її погано, однак в екстрених випадках може щось перекласти.

«Географію пояснюють за допомогою жестів та малюнків. Замість історії Франції Ярина вивчає історію України. Їй вмикають відео на спеціальній платформі», – каже Наталя.

Вчителька французської не дозволяє Ярині користуватися телефоном на своєму уроці, вона просто підсаджує до неї іншу дитину та просить допомагати. Завдання українській дівчинці надає окремо, але переважно займається з усім класом.

«Французькі діти – дуже толерантні, уважні, іноді навіть занадто. Вони ставлять багато питань, усюди бігають за Яриною», – каже жінка.

Дівчинка каже, що в українській школі їй було зрозуміліше і комфортніше. Наталя тим часом вчить у місцевому університеті французьку та допомагає дочці хоч трохи її опанувати.

Вони сподіваються, що їм вдасться за майбутні канікули вивчити мову краще, тоді й і у школі стане легше.

Утім, Наталя ще не вирішила, що робити: вертатися додому чи залишитися у Франції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• У Європі перебувають близько 5 мільйонів біженців з України
• Канада запускає нову програму підтримки українських біженців
• Польща з 1 липня припинить виплати допомоги біженцям з України