Єдина Європа чи Балто-Чорноморський союз: які альтернативи існують для України

Сучасна Європа опинилася в надзвичайно тяжкому стані. Зважаючи на величезний потік мігрантів із Близького Сходу, загрозу тероризму, економічні складнощі із "державами боржниками", Brexit, "Каталонську кризу", можна впевнено стверджувати, що загалом настала криза ліберально-демократичної моделі Євросоюзу.

Правова база ЄС сфокусована на громадянських правах, зокрема на рівноправності громадян, не залежно від расових, етнічних, статевих та інших ознак. Свою головну місію держава ліберального типу вбачає в охороні прав людини. Основною причиною кризи, яка стала глобальною, цієї моделі є міграція. Це явище спричинило конфронтацію у Європі між європейцями та переселенцями, посилило загрозу тероризму і, як наслідок, різке невдоволення та підвищення популярності право-радикальних сил.

Серед українців досі залишається багато прихильників євроінтеграції. Але непослідовність Європи у підтримці України у протистоянні з РФ та проблеми, з якими вона зіткнулася, ставлять під сумнів рентабельність та ефективність цього напрямку.

Відомий американський публіцист Роберт Каплан зазначає: "Європа знову розділяється на своєрідні "боєголовки холодної війни". Здається, ніби час повертається назад у нас на очах. Західна Європа одержима страхом тероризму. І, одержима страхом тероризму, вона, по суті, вже готова торгуватися з Путіним через Україну – бо, чи успішно, чи не успішно, але Росія веде великі військові дії в Сирії, а отже, має – на краще чи на гірше – відомою здатністю вплинути як на результат кампанії, так і на приплив біженців. Росія, оскільки вона бере участь в сирійському конфлікті, знайшла можливість чинити політичний тиск на Францію, Німеччину і на інші держави, які не відчували цього тиску раніше".

Доктор історичних наук, професор Ярослав Потапенко однією з головних причин того, що Путін наважився розв'язати неоголошену війну в Україні, вважає ту обставину, що кремлівський очільник відчув, як Європа дуже ослабла в сенсі економічному, військовому, політичному, демографічному і, що особливо важливо, в сенсі морально-етнічному.

Тим не менше, Україна залишається на перетині інтересів Заходу (США / НАТО і ЄС) і Сходу (Російської Федерації) і відчуває при цьому активний цілеспрямований тиск з обох сторін, що прагнуть залучити її до сфери свого впливу. Причиною цьому служить потужний економічний, ресурсний, демографічний і військовий потенціал нашої держави, який викликає підвищений інтерес перелічених центрів сили в плані його можливого використання у власних геополітичних цілях.

У стратегічному відношенні це стосується:

  • прагнення Російської Федерації встановити повний контроль над Україною, яка є однією з основних передумов досягнення стратегічних цілей по відновленню ролі Росії як великої світової держави у вигляді (на даному етапі) лідера так званого Євразійського Союзу;
  • наміри США, НАТО і ЄС не допустити реалізації таких намірів Російської Федерації, яка об'єктивно залишається їх головним геополітичним суперником. Одночасно європейські країни намагаються зробити з України якусь буферну зону між своєю територією і Росією.

Зважаючи на ці обставини, Україні не варто орієнтуватися в довгостроковому плані ні на захід, ні, тим паче, на схід. У книзі "Многоликая глобализация" П. Бергер та С. Гантінгтон зазначають, що зароджується глобальна культура – поширення культури масової, яку тиражують комерційні підприємства всіх видів (такі як Adidas, McDonald's, Disney, MTV і т.п.). Але на її фоні спостерігається економічна та політична регіоналізація, про що яскраво свідчать міжрегіональні конфлікти по всьому світу.

Важливе місце в геополітичному контексті займає і Східна Європа. На фоні кризи Євросоюзу та все більш агресивною риторикою Росії на геополітичній арені, загостренні конфронтації між східною та західною цивілізаціями, альтернативними та найбільш успішним для України міг стати Балто-Чорноморський союз.

Ідея і проект створення Балто-Чорноморського альянсу східноєвропейських держав існує і розробляється українськими, польськими і литовськими теоретиками вже понад 100 років. Країни, які лежать на Балто-Чорноморській вісі, всі є християнськими і мають нації з давньою європейською культурною традицією. Це Швеція, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Україна, Білорусь, яка поки що будує "союзну державу" з РФ, а також Чехія, Словаччина, Угорщина, Молдова, Румунія, Болгарія та Грузія. Якби до цих країн приєдналися ще дві мусульманські країни — Азербайджан і Туреччина, то можливий союз згаданих держав був би самодостатнім і могутнім, оскільки їх спільний ВВП вдвічі перевищував би ВВП Росії.

Створення БЧС могло б стати початком утворення потужної регіональної сили на політичній карті світу. Для України – це альтернатива ЄС, який нині перебуває не в найкращому стані, в підтримці та протистоянні з РФ. Зважаючи на той факт, що держави, які могли б увійти до БЧС, стикалися із проблемою імперських амбіцій Росії і знаходяться недалеко від кордонів РФ, то їх допомога могла бути більш значущою та ефективною.

Однак такий союз потребує підтримки одного із геополітичних центрів сили, в цьому випадку найбільш реальним та бажаним є США. БЧС міг стати певним геополітичним плацдармом для США. Однак не потрібно розцінювати такий союз як протекторат Америки. Але як геостратегічне партнерство, оскільки інтереси США та держав БЧС, особливо у плані протистояння з РФ, є подібними.

У 2015 році ідея створення Балто-Чорноморського альянсу набула нового звучання після того, як новообраний президент Польщі Анджей Дуда неодноразово заявляв, що має намір запропонувати главам держав Центрально-Східної Європи створити "партнерський альянс держав" від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів.

Напередодні інавгурації 6 серпня 2015 р. А. Дуда висловився за створення Балто-Чорноморського альянсу держав у складі Польщі, України, Білорусі, Латвії, Литви, Естонії, Молдови, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини, Чехії та шести країн колишньої Югославії. При цьому А. Дуда висловив готовність обговорити цю ідею на зустрічах з главами держав Центрально-Східної Європи. Власне, Президент Польщі продовжив справу, розпочату Лехом Качинським, який незадовго до своєї загибелі в авіакатастрофі під Смоленськом пропонував провести міжнародну конференцію про "Міжмор'я", користуючись змінами в Україні, пов'язаними з Помаранчевою революцією 2004 року.

Отже, криза Заходу та перспективи співпраці з ним ставлять Україну перед рядом проблем, які унеможливлюють якісну євроінтеграцію нашої держави. Геополітичне протистояння між світовими полюсами сили обумовлює необхідність або приєднання до одного з них, або створення власної регіональної сили на базі економічного союзу та військово-політичного блоку. Таким чином, одним із найбільш ефективних для України можна вважати Балто-Чорноморський союз. Однак БЧС залишається поки абстрактною ідеєю, яка тримається на окремих фактах історії, політики та економіки.

Автор:Тарас САФОНЮК
* * *

Сподобалося? Підпишіться на нашу сторінку в Facebook. Також завжди будьте в курсі найважливіших новин, використовуючи чат-бота у Messenger. Ми не будемо спамити. Чесно :)
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Надрукувати
Україна
Опубліковано:
13.11.2017 12:55
Переглядів386
Коментарів0
Поділитись
Залишити коментар
Коментувати
останні новини
22-11-2017 21-11-2017
Вибір редактора

Рейтинг