Україна без Януковича: оцінка волинських експертів
Уже три роки минуло відтоді, як Україна "повалила" режим Януковича. З вірою у краще майбутнє українці взялись за зміни і реформи у політиці та громадському житті. Встигли зробити багато, та чи стало жити краще?
За відповідями ділове видання Волині "Конкурент" звернулось до волинян, яких можна вважати експертами у цьому питанні.
Віктор Смолярчук, колишній начальник "Ощадбанку" у Волинській області:
У 2014 році більша частина українців відчула себе громадянами держави й зрозуміла, що від думки суспільства багато що залежить. Власне, лише тепер народжується нова демократична країна. Змінилась ментальність українців, ми стали більш європейськими, все далі віддаляючись від радянського типу людини. Нарешті зрушила з місця децентралізація, з'явилися перші самодостатні громади, яким ніхто не вказує, як вести "господарку". На жаль, практично не змінилась зашкарубла державна машина, тому й відчуваємо гальмування всіх реформ. Середніми ланками чиновницького апарату на районному й обласному рівнях керують одні й ті ж особи більше 10 років, які прогресувати просто не здатні. Країна змінюється, змінюється наш Луцьк, хоча й не так стрімко, як би хотілось. Хотілось би, щоб змінювалась в кращу сторону і центральна влада, яка, на жаль, абсолютно відірвана від народу.
Через три роки після Революції Гідності, яка стала кардинальним поворотом в новітній вітчизняній історії, і втечі Януковича маємо в Україні не лише економічну кризу та дестабілізацію суспільства, а й конкретні позитиви. Так, сьогодні вже влада боїться народу, а не навпаки, як в нинішній Росії. Український народ із запізненням на 25 років нарешті провів декомунізацію, і "гідра" комунізму тепер є предметом досліджень істориків, а не проблемою вітчизняного політикуму. Європа та Україна стали значно ближчими, відійшло в минуле прагнення створення єдиної провладної партії, з наростаючою швидкістю відбувається об'єднання територіальних громад, новостворена система контролю за доходами чиновників (е-декларування) обіцяє в недалекому майбутньому принести конкретні результати.
Тарас Літковець, заступник декана історичного факультету СНУ, політолог:
Українські ЗМІ стали більш незалежними, журналісти почали викривати кримінальні схеми, а критика влади є нормою суспільного життя. Нарешті, хоч і з великими потугами, але почалось реформування судової системи та правоохоронних органів. Ще недосконале, але прогресуюче громадянське суспільство змушує владні структури від декларацій перейти до реальних спроб боротьби з корупцією, хоча поки безрезультатно. Пересічні громадяни України врешті почали розуміти всю жахливість олігархічного політичного режиму, які загрози несе злиття влади і бізнесу, і тепер знають, чому олігархи зацікавлені в провалі реформ.
Через кілька століть регулярного зомбування ми лише впродовж останніх трьох років почали розуміти, що Росія була, є і завжди буде ворогом України, що вже три роки триває не АТО, а черговий етап вікової війни Росії проти України. Отже, відродження української політичної нації триває.
Сергій Шараєвський, громадський діяч:
Що вдалося досягнути Україні за три роки після зняття влади Януковича?
- Ми наблизилися до національної самоідентифікації, до патріотизму, почалася любов до українського.
- З'явилася армія, якої не було.
- Отримали феномен волонтерства.
- Усвідомили, що Росія (як імперія) – не брат.
- Надіюся, що зрозуміли, що ми нікому не потрібні як держава Україна, крім Бога і нас самих. Друзі легко перетворюються на ворогів, а партнери – на зрадників.
Не досягнули (можна багато писати, скажу головне):
- Немає правосуддя для всіх. Можна робити злочини, бути корупціонером, незаконно багатіти і при цьому ж займати посади та отримувати нагороди.
- Корупція не поборена.
Валерій Бортніков, завідувач кафедри політології та державного управління СНУ імені Лесі Українки, доктор політичних наук, професор:
"Владу критикують усі. Але, якщо подивитися на політичні процеси за останні три роки в Україні, є й позитивні моменти.
По-перше, ми наблизилися до Європи. Тобто ті події, з яких почалася Революція Гідності, а це був Євромайдан, не були марними. Ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС, запланували собі шлях реформ, необхідних для досягнення високого рівня життя в нашій країні.
По-друге, ми відродили українську армію. Зрозуміло, що ми просто не мали іншого виходу, інакше такої держави, як Україна, могло би не існувати. У цьому є заслуга різних волонтерських рухів.
Звідси випливає і третій позитив: в Україні почали створюватися нові інституції. А ті, що вже були створені, набували нових форм і змісту. Це стосується не тільки волонтерів, які працюють в зоні АТО. З'явилося чимало ініціатив, які мають на меті розвиток своєї області, міста, села.
По-четверте, українське суспільство згуртувалося. Путін хотів роз'єднати нас військовою агресією, але досягнув протилежних результатів.
Окремо, як п'ятий пункт, можна виділити процес формування мережевого суспільства в Україні. Новітні засоби комунікацій надали можливість швидко поширювати інформацію і створювати дискусійні майданчики. Це, на мою думку, сприяє об'єднанню суспільства.
Ще одним важливим кроком став початок адміністративно-територіальної реформи і створення об'єднаних територіальних громад. Посилення ролі громад в управлінському процесі – дуже позитивна річ. А фінансова децентралізація, коли значна частина коштів залишається на місцях, в майбутньому послабить вплив олігархів на українську політику.
По-сьоме, в Україні здійснено ряд кроків, спрямованих на боротьбу з корупцією. Це і електронне декларування статків чиновників, і створення нових антикорупційних органів: Національної агенції із запобігання корупції (НАЗК) і Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Зрозуміло, що зараз вони діють не на повну потужність в силу різноманітних причин. Проте сам факт створення дає надію на їхню ефективну роботу, можливо, за нової влади.
Восьмий маленький, але правильний крок, – це ухвалення закону про державне фінансування політичних партій. Це не панацея від усіх бід, але це дасть надію новим політичним силам відмовитися від фінансування з боку олігархів.
Звісно, що за ці три роки залишилися і недоліки старої системи. Найбільш небезпечними я вважаю те, що олігархат продовжує здійснювати вплив на політичні процеси, та те, що більшість чиновників призначаються за партійними квотами, а не за фаховим принципом.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: ТРИ РОКИ БЕЗ ЯНУКОВИЧА: ЯКІ ЗМІНИ БАЧАТЬ ЛУЧАНИ
«М'ясний хутір» бізнесмена Дмитрука з Луцька можуть продати за 14 млн євро
У директора «швидкої» на Волині трагічно загинув син
Страсна п'ятниця: що категорично сьогодні не можна робити
Замалий тротуар: у центрі Луцька жителів обурив ремонт дороги
На Тернопільщині п'яний батько зґвалтував свою неповнолітню доньку