Поділитись:

«Це може продовжуватись не одне десятиліття»: воїн-педагог з Луцька вважає, що варто міняти програму

Неділя, 01 жовтня 2023, 12:34
Фото: Суспільне
Фото: Суспільне

Микола Свиридюк працює учителем праці з 1992 року, та після 24 лютого 2022 року став боронити нашу державу у лавах ЗСУ. 1-го жовтня ми вітаємо наших захисників та захисниць, а цьогоріч у цей день і педагогів.

Педагог розповів журналістам сайту новин Луцька та Волині «Конкурент», як професія вплинула на службу, а також поділився думками про те, що програму освіти у школах треба міняти, зважаючи на ситуацію в країні.

Молодший сержант Свиридюк Микола Олександрович – командир відділення снайперів, а в цивільному житті працював у школі №25. Микола каже, що легше на війні тим, що в житті «до» здобув більше досвіду.

«Все впливає на службу. Те, що ти назбирав за життя, воно все має вплив. Чим більше назбирав, тим простіше служити», – каже військовослужбовець.

Микола Свиридюк додає, що школа і армія – це різні речі і переймати щось в освіту звідти не варто. Проте визнає, що міняти таки дещо треба. Зважаючи на ситуацію в країні, за словами Миколи, варто корегувати шкільну програму.

«Шкільну програму треба міняти частково. Зараз патріотичне виховання, фізичне виховання, трудове виховання зводилось вже майже на нуль. Тільки дякуючи деяким вчителям і ентузіастам воно залишилось на певному рівні. І більш-менш знайшли сили зустріти ворога...» – каже Микола Свиридюк.

Він вважає, що на цей напрямок треба суттєво збільшити увагу.

«Ворог у нас досить серйозний. І ви бачите самі, що домовлятися з ним вже пробували і нічого цього не вартує. Тобто поки йому не дати по зубах, то нічого не буде. А це може продовжуватись не одне десятиліття. Судячи з конфліктів, де росіяни брали участь, то вони це все затягували на десятки років. Щоби наші діти не розслаблялись і мали певний досвід, знання для того, щоб могли гідно ці знання використати під час військової служби», – пояснює він.

Микола каже, що й після того, як пішов до війська, тримає зв'язок з колегами та своїми підопічними.

«Звичайно, переживають і завжди пропонують свою допомогу, а учні, вони теж хваляться своїми досягненнями. Відсилають фотографії...» – каже Микола Свиридюк.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів