Зовнішність тварин змінюється внаслідок одомашнення

Собаки, корови, вівці, коні, свині та птахи – протягом останніх 15 000 років наші предки приручили чимало диких тварин, щоб тримати їх як свійських або домашніх. Аби перетворити диких вовків на покірних собак, для розведення були відібрані найменш агресивні або найбільш лагідні тварини. Поступливість була ключовим критерієм відбору.

Із плином часу змінювалася не тільки поведінка тварин, але й їхній зовнішній вигляд. Ці зміни простежувались у різних видів. Наприклад, домашні кролики, собаки та свині мають білі плями на шерсті, обвислі вуха, менший мозок та коротші морди. У науці цей набір рис називається синдромом одомашнення, – зазначає інтернет-портал technology.org.

Вченим відомо про цей синдром завдяки видатному експерименту, що почався у 1959 році в Сибіру. Радянський генетик Дмитро Бєляєв приручив диких лисиць та досліджував їхні еволюційні зміни. Він обирав найбільш поступливих тварин з кожного нового покоління. Із часом лисиці почали змінювати свою поведінку: вони не тільки змирилися з присутністю людей, але й проявляли до них приязнь. У той же час, змінився їхній зовнішній вигляд: на хутрах з'явилися білі плями, морди стали коротшими, вуха обвисли, а хвости стали закрученими.

Команда дослідників під керівництвом Анни Ліндхольм з факультету еволюційної біології та досліджень навколишнього середовища Цюрихського університету також спостерігала це явище у диких мишей (Mus musculus domesticus), які живуть в порожньому сараї поблизу Цюриха. Тварини регулярно отримують їжу і воду від науковців, що їх вивчають. Ліндхольм досліджує цих мишей близько 15 років. Вона виявила, що протягом десятиліття ця популяція розвинула дві різні фенотипічні зміни: білі плями на їхній зазвичай коричневий шерсті, а також більш короткі мордочки.

"Миші поступово втрачали страх і розвивали ознаки одомашнення. Це сталося без будь-якого відбору з боку людей, виключно в результаті частих контактів з ними", – розповідає Анна Ліндхольм.

Біологи-еволюціоністи припускають, що перетворення дикого вовка на домашнього собаку спочатку також відбувалося без активного залучення людини. Просто вовки, які жили біля людей, стали менш боязкими та агресивними. У такий спосіб відбулися перші кроки до їхнього одомашнення.