Поділитись:

Українське серце авангардиста МАЛЕВИЧА: як Луцьк до нього доторкнувся

Вівторок, 04 червня 2019, 20:00

Його картину «Чорний квадрат» оцінюють у мільйони доларів США. Він започаткував новий напрям мистецької та філософської думки. Цікавий, незбагнений, багатогранний. Однак далеко не всі знають, що Казимир Малевич народився та провів свої дитячі і юнацькі роки в Україні. Саме тут він зароджувався як особистість, вбирав культуру та фольклор із сіл.

Нещодавно у Луцьку в кінотеатрі Adrenalin City на запрошення ГО «Волинська кінокомісія» відбувся показ документального повнометражного фільму «Малевич: народжений в Україні», приурочений до 140-річчя з дня народження Казимира Малевича.

«Конкуренту» вдалося за кілька годин до показу поспілкуватися з режисером фільму Володимиром Луцьким, продюсером стрічки Олегом Щербиною та модельєром Федором Возіановим. Дизайнер презентував спеціально для кінопоказу у Луцьку перформанс із полотнами Малевича, які перетворив на картини-сукні. При цьому це перетворення могли бачили глядачі наживо.

Повторно глядачі зможуть переглянути стрічку 12 червня у Галереї мистецтв.

МАЛЕВИЧ ПОСТУКАВСЯ САМ

– Чому для створення фільму ви обрали постать саме Казимира Малевича?

Олег Щербина: Малевич постукався сам. В Україні чимало персон, про яких ми не знаємо, хоча вони зробили значний внесок у справи людства. Мова йде не лише про культурну, а й інші сфери. Ідея зняти фільм про Малевича також була у наших партнерів, копродюсерів Ольги Захарової та Євгена Захарова. У якийсь період його ім’я почало постійно виникати навколо мене. То книжки потрапляли до рук, то події траплялися, пов’язані з Малевичем. Тож ми сформували заявку та надіслали її до Держкіно. І отримали згоду на фінансування. Фільм створювався за підтримки Держкіно України та Міністерства культури Італії, це копродукція. Згодом, коли приступили безпосередньо до створення фільму, режисер Володимир Луцький взявся за роботу спільно з креативним продюсером та автором сценарію Тетяною Філевською.

– А хто такий Малевич для вас?

О.Щ.: Ми ставили питання експертам: Малевич більше художник чи філософ? Адже він розробив власну систему розвитку мистецтва, опублікував знаменитий на той момент маніфест. Він був революційним теоретиком мистецтва, людиною свого часу. Окрім цього, Малевич упорядкував систему навчання, близько 10 років займався викладанням. Його мистецтво, як і заперечення попереднього мистецтва, базувалося на філософських основах.

Мій особистий Малевич почався з твердження, що квадрат – це та фігура, якої не існує у Всесвіті. Існує паралелепіпед або куб. А плаского квадрату фізично не існує. Тож «Чорний квадрат» – це певною мірою ікона людській особистості. Адже на той момент передова частина інтелігенції, еліта стверджували, що вінцем творіння є не Бог, а людина, і вона повинна у власні руки взяти розвиток власної долі, природи, Всесвіту. Квадрат – це тільки твір людини. Бог у Всесвіті його не створив.

Той самий Той самий "Чорний квадрат" Малевича, 1915 рік.

Насправді ніхто не може сказати, що саме хотів сказати Малевич цим квадратом, який його зміст і скільки таких змістів було.

Фільм починається з того, що ми бачимо квадрат. Коли він починає обертатися, то перетворюється на коло. Далі можна розвивати цю тему, адже коло, яке обертається ще швидше, перетворюється на крапку. А у математиці крапка – це ніщо, порожнеча. Тож квадрат перетворюється в порох. Вся творчість Малевича має аспекти: прямі витоки з українського фольклору, що ми показуємо у фільмі, і величезна філософія його творчості.  

Його фігура дуже складна. Вважається, що він і Леонардо да Вінчі – одні з найбільш упізнаваних художників світу.

– Чи вдалося вам розгадати, що було у голові в художника?

Федір Возіанов: Для мене Малевич – це не стільки митець, скільки людина, яка спробувала змінити світ. Можливо, утопічною є думка, що світ може змінити мистецтво, але певним чином йому це вдалося зробити. Після «Чорного квадрату» світ таки став іншим. Малевич цікавий мені рівнем власних амбіцій і масштабом того, що він хотів зробити. Це виходить за рамки мистецтва.

Малевич родом із Києва, подорожував українськими селами з батьком. А потім, зробивши крок у широкий світ, зробив щось дуже велике. Мені цікаво, чи може те, що зробив Малевич, мати розвиток сьогодні? І я у своїй сфері спробував відповісти на це. «Чорний квадрат» може стати сукнею. І не однією. У інших сферах теж можна знайти несподівані відповіді.

Картини Малевича, що перетворили на сукніКартини Малевича, що перетворили на сукні
Автор фото:pershyj.com

– Володимир Луцький: Не розгадав. Але щасливий і вдячний за запрошення працювати над цією роботою, не очікував такого подарунку долі. Завдання режисера документального кіно просте – уважно слухати людей та відбирати часточки. Для мене Малевич – це досі була серія штампів. Але коли я почав працювати над його історією, зрозумів, наскільки це космічна величина. Не просто талановита людина, а більше – провідник високих енергій. Коли починаєш це відчувати, ще більше розумієш масштаб цієї зірки, яка прийшла, аби принести нову інформацію у світ.  Один із наших експертів казав, що молоді художники на Заході цінують Малевича, адже він дає можливість більше розуміти цей світ. 

РОЗКРИТТЯ ТАЄМНИЦІ НАРОДЖЕННЯ АВАНГАРДИСТА

– Що є новаторського у фільмі, чого вам вдалося досягнути?

– О.Щ.: У 1927 році художник виробив розкадровки для супрематичного фільму, який намагався створити з німецьким режисером-авангардистом Гансом Ріхтером. Це не вдалося, бо кольору на плівці тоді не було. А у нашій стрічці цей шматок супрематичного фільму повністю відтворений. Це унікальна історія, і ніхто, крім українських дизайнерів, які працювали над фільмом, його не відтворив.        

Супрематизм (від лат. supremus — найвищий) — напрям авангардного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку XX століття. Напрям вийшов від кубізму і футуризму, він знайшов застосування в урбаністиці, плакаті і графіці.

– Як і де відбувався процес знімання стрічки?

– В.Л.: До того, як прийшов у проект, в Києві була конференція, присвячена Малевичу. Там були записані перші інтерв’ю. Єдиний епізод, де зафіксований на відео Малевич, є в Москві. Тож я поїхав туди, аби отримати його в архіві. Водночас на початку 2018 року в Москві була виставка, присвячена художнику. Зайшов у павільйон і був шокований, що Малевич починається з Курська. А те, що він народився в Україні, інформації не було. Лише на другому поверсі була маленька експозиція про батьків. У текстах, які були там, говорилося, що художник Малевич почався саме в Курська. Мене це зачепило, адже це не так, не можна таким чином присвоювати собі людину, художника. А що було досі? Адже він народився в Україні, звідси його коріння. Ми розуміємо, що людина вбирає у ранньому дитинстві все, що згодом живить його творчість. Оця емоційна складова мене ще більше переконала в тому, що потрібно зробити фільм, аби показати витоки Малевича. Який же був подив, коли у київському архіві Тетяна, наша авторка, знайшла справжнє місце народження художника. Досі вважалося, що воно поруч із заводом Патона. Це надихає і свідчить про те, що ми на правильному шляху.

Казимир Малевич><span class=Казимир Малевич

– О.Щ.: Вважалося (зі спогадів сестри), що він виріс на вулиці, яка нині названа його ім’ям. Але насправді він народився в особняку своєї тітки на вулиці Глянській. Будинки не збереглися, але зберігся будинок у Пархомівці (Харківська область), де він жив. Адже його батько був одним із кращих інженерів з виробництва цукру, а в селі був завод. Знімальна група була у цих місцях. Фільм частково побудований на щоденниках Малевича. Там є один зі спогадів, де описані корови, які відображалися в калюжах. У Пархомівці ми теж використали цей кадр, але знявши його в сучасності.

«ПРИВАТИЗОВАНИЙ» МАЛЕВИЧ

– Досить дивно чути, що лише зараз знайдено точне місце народження такого видатного художника. Це питання ніхто не досліджував чи приховували?

– О.Щ.: За радянських часів він був «приватизований», як і більшість персон. Скажімо, Маяковський народився у Тбілісі. Його батько грузин, а мама – українка. Але він «великий русский поэт». Микола Бердяєв народився в Києві, закінчив університет, однак «великий русский философ». Тобто, це була політика, коли найбільш талановитих намагалися забрати до Москви чи Санкт-Петербурга і оголошували їх російськими митцями чи діячами. Тож видавалося, що є потужна російська культура, яка народжує геніїв, і сільська неповноцінна українська культура. Тому Малевича навіть після розпаду Союзу оголосили «сердцем русского авангарда». Ми показуємо, що якщо так і є, то це українське серце. Хоча це направду проблема, адже у західних музеях сучасного мистецтва Малевич представлений як «русский авангард». Наше завдання, аби також з’явився розділ українського авангарду, аби заявити Україну на культурній мапі світу.

Автопортрет><span class=Автопортрет

– А як ідентифікував себе сам Малевич?

– О.Щ.: Він народився в часи Російської імперії і у певні періоди по-різному себе називав. Але у 1918 він прийняв УНР, будучи прихильником незалежної української держави. Тож, коли прийшов час визначитися, він свідомо називав себе українцем. Значну частину його біографії намагалися приховати. Коли революція підняла наверх все авангардне, митці були визнані. Але після почався зворотній процес, соцреалізм. Тож більшість людей була репресована. Малевич теж потрапив під репресії. Коли він відчув себе у Москві дуже некомфортно, то повернувся до Києва, викладаючи в академії. Загалом після революції Малевич більше займався викладанням, не малював. А ось по поверненню в Київ він знову почав малювати. Це його батьківщина, місце сили. Однак Малевича знову забрали назад, арештували, катували. І коли його випустили, то Казимир Малевич прожив недовго та помер в тодішньому Ленінграді.

Ескіз під назвою «Де серп і молот, там смерть і голод» про роки Голодомору><span class=Ескіз під назвою «Де серп і молот, там смерть і голод» про роки Голодомору

– Як оцінили вашу роботу критики?

– О.Щ.: Українські критики сприйняли дуже добре, позитивно оцінює публіка. Фільм дуже інформативний. Він дає величезну кількість матеріалу, який досі не був презентований. Щодо експертів, то питання, кому належить Малевич, дискутується. У нас у фільмі є експерт із Польщі Івона Люба, із Росії Ірина Вакар. Ніхто не заперечує, що Малевич – український художник. Правда в тому, що він за походженням поляк (однак існує версія, що мама – українка), сім’я понад 200 років жила в Україні. І попри те, що сім’я говорила польською, Малевич був частиною українського суспільства.

– Ви згадали, що Італія виступила партнером. Як виникла співпраця?

– О.Щ.: Італія є нашим давнім, хорошим партнером. Копродуція була фінансова: все виробництво та відповідальність за все несе українська компанія, а Італія увійшла, оскільки цей фільм може бути цікавим та важливим для європейської публіки. 20 % – це не велика частка, але вона є.

– Скільки часу відбувалося знімання фільму?

– О.Щ.: Трішки більше півтора року зайняло виробництво.

ІЗ СУЧАСНИМ МИСТЕЦТВОМ ПОТРІБНО ВЗАЄМОДІЯТИ

– З яким настроєм глядачам йти на перегляд стрічки?

– О.Щ.: Фільм інформативний, але не зарозумний. Там справді чимало фактажу, але це тому, що українці мало що знають про український період Малевича. Стрічка доступна, тож особливої підготовки не потрібно. Рекомендую побачити все ж фільм, адже Малевич – одна з найбільших фігур у мистецтві 20 століття. І він актуалізується сам по собі. Навіть дискусія про те, чиїм іменем назвали аеропорт Бориспіль – Мазепи чи Малевича – говорить про те, що потрібно трішки розуміти, хто це, звідки він. І чому європейське абстрактне мистецтво має пряме коріння від фольклорного українського мистецтва. Ми досліджуємо ці теми в фільмі.

– Розкажіть, як до презентації стрічки увійшла презентація суконь?

– Ф.В.: Мене запросили до проекту. Спеціально для луцького Музею сучасного мистецтва я підготував показ. Вигадати ще кілька суконь на основі квадрату Малевича виявилося нескладно. Вкотре відчув, яка це незбагненна та нескінченна річ.

– Ми сьогодні багато говоримо про оте нове мистецтво, яке відрив Казимир Малевич. Ваша презентація буде у Музеї сучасного мистецтва. Але для багатьох людей важко впустити його. Яким чином навчитися розуміти сучасне мистецтво?

– О.Щ.: Це дуже просто: варто переглянути наш фільм. Ми якраз і показуємо прості основи авангардного мистецтва. Коли ми говоримо про сучасне мистецтво, то треба розуміти, що з часів Малевича минула сотня років. Федір презентує сукні, які створені на основі традиційних картин Малевича. В цьому теж є підказка, як розуміти сучасне мистецтво, трансформації однієї фігури в іншу форму – і ця форма блискуча.

Олег Щербина, Володимир Луцький та Федір Возіанов (зліва направо)Олег Щербина, Володимир Луцький та Федір Возіанов (зліва направо)
Автор фото:pershyj.com

– Мар’яна Сорочук (голова ГО «Волинська кінокомісія», радник міського голови): Аби людині, яка слухає поп-музику, зрозуміти класику, вона повинна її слухати. Те саме стосується і сучасного мистецтва. З ним потрібно взаємодіяти, доторкатися. Тому ми і привезли цю подію до міста.

***

Фільм про Казимира Малевича субтитрований англійською. Покази відбулися вже у польській Варшаві та планується у Гдині. А творча група незабаром привезе до Луцька на повторний показ документальний фільм «Будинок "Слово"». Це ще одна вражаюча сторінка з історії української інтелігенції та її винищення радянською машиною.

Довідково:

Фільм презентували у лютому 2019 року. У Луцьку показ відбувся за сприяння Луцької міської ради та бізнесмена, мецената, голови правління групи компаній VolWest Group Віктора Корсака. Стрічку «Малевич» створено у міжнародній копродукції України (компанія Fresh Production Group, продюсери Олег Щербина, Юлия Чернявская, Євген та Ольга Захарови) та Італії (компанія Pilgrim Film, продюсери Андреа Магнані, Джанпаоло Сміралья, Стефано Бассо і Кіара Барбо), за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури Італії. Режисером фільму виступив Володимир Луцький, за участі Ігоря Малахова.

Казимир Малевич народився 23 лютого 1879 року в Києві в українсько-польскій католицькій сім'ї Северина та Людвіки Малевичів. Малювати вчився у Миколи Пимоненка в Київській мистецькій школі. Став одним із засновників абстрактого мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.

Восени 1930 року на допиті чекістів у Ленінграді Казимир Малевич каже, що його національність – українець. Його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. У в'язниці він пробув три місяці.

Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Створюйте вражаюче перше враження: ТОП цитат луцького бізнесмена Віктора Корсака

Надрукувати
мітки:
коментарів
16 жовтня 2019
10 жовтня 2019
20:55
07 жовтня 2019
27 вересня 2019
25 вересня 2019
18 вересня 2019
16 вересня 2019
12 вересня 2019
05 вересня 2019
30 серпня 2019
20 серпня 2019
19:24