День шульги: історії тих, у кого ліва – головна (фото)
Щороку 13 серпня у світі відзначають День шульги. Його започаткували ще в 1976 році задля того, аби звернути увагу різних виробників на те, що не у всіх людей права рука – головна.
Найперша проблема, з якою доводиться зіштовхнутися шульгам ще в ранньому віці, – спроби батьків, вихователів, вчителів чи будь-кого іншого перевчити їх писати "правильно". Зокрема, в соцмережі волиняни наполегливо радять цього не робити. Зауважують, що після "зміни" руки пишуть негарно і нерозбірливо. А от лівші бідкаються лише на одне – сині пальці від письма. Хоча проблемою це не називають, а радше жартують, що завжди доводиться мати зі собою вологі серветки. До того ж, можна придбати спеціальні ручки для шульг – і ніяких синіх плям.
ІА "Конкурент" запитав у тих, в кого права – це ліва, чи змушували їх вчитися писати правою і що найскладніше робити в побуті.
Дмитро Кузнецов, пресаташе ФК "Волинь":
"Пробували перевчити. І відівчили усе, крім писання. Писати категорично хотів тільки лівою. Їм правою, цвях забиваю правою. Та й права рука набагато сильніша – ліва суто для письма. Незручностей немає. Навпаки – комічні ситуації. Двічі ламав ліву руку і усі казали, мовляв, писати ж усе одно зможеш. А я не міг. Багато хто помічає, що я лівша. Я їм жартівливо відповідаю, що геніальна людина має бути шульгою. А так все нормально. До слова, я граю футбол і все роблю правою ногою. Ліва – суто для ходьби. Тому я зовсім нестандартний лівша".
Максим Киричук, прокурор Київської області (до цього очолював прокуратуру Волині):
"Перевчити пробували, але не вдалося. Зараз не відчуваю ніякого дискомфорту в побуті. Інколи є здивування, коли люди, зазвичай правші, дивляться, як ти пишеш лівою рукою".
Юлія Остапович, журналістка:
"Коли батьки готували мене до школи, то спочатку намагалися перекладати мені олівці з лівої руки в праву, але потім вирішили, що то даремна справа. У початковій школі, на щастя, моя перша вчителька виявилася мудрим педагогом, яка не силувала мене до того, аби перевчатися писати лівою рукою. Єдине, що потерпали від мене сусіди по парті, яким не пощастило сидіти ліворуч від мене і яких я час від часу штовхала ліктем, коли писала в зошиті.
У побуті ті ж таки зошити, які зшиті пружинкою, для мене страшенно незручні. А коли ще писала конспекти лівою рукою, то постійно розмазувала букви. В результаті після уроків чи пар (в університеті) завжди мізинець та безіменний пальці були в чорнилі від ручки. Також, наприклад, за святковим столом, коли ліворуч від мене сідає правша, незручно буде споживати їжу обом. Чи не єдине, що я перевчилася робити правою рукою, – це працювати мишкою від комп’ютера. І мені зручно, щоб вона лежала саме праворуч.
Що ж до людей, то зазвичай вони помічають, що я лівша, лише тоді, коли я щось пишу ручкою. До слова, я можу тримати виделку і чашку в лівій руці – і нічого, але тільки хтось побачить, що я пишу лівою, то завжди з інтонацією здивування перепитають: «Ти лівша?»
На щастя, давно вже минули ті часи, коли до шульг ставилися з якоюсь пересторогою. Хоча не буду лукавити: коли зіштовхуєшся з побутовим світом праворуких, то в якихось моментах починаєш інколи думати: «І чому мене свого часу не перевчили?» Проте загалом, як би там не було, я задоволена ось такою своєю особливістю".
Василь Бідун, журналіст:
"Ніколи не відчував незручностей через те, що пишу лівою рукою. Батьки навіть не намагалися мене перевчити, і, думаю, що правильно робили. Єдина незручність – це коли рука вимазується чорнилом. Адже особливість письма лівою, що ти проводиш нею по щойно написаному. Існують начебто спеціальні ручки для шульг, але ніколи такими не користувався. І, мабуть, не буду. Я не типовий шульга, тому що пишу лівою, але забивати цвяхи чи рубати дрова мені зручніше правою. Зараз, мені здається, люди дедалі менше зважають, якою рукою ти пишеш. Тим паче папір помаленьку виходить на другий план після комп'ютера, де треба застосовувати дві руки"
Юрій Беліков:
"Коли я навчався у школі, орієнтовно в четвертому, можливо, п’ятому класі, батьки намагалися мене перевчити, проте мені було комфортно писати лівою рукою і нічого з цього в підсумку не вийшло. Незручності й справді були. Для прикладу, коли у школі мене садили за парту праворуч, то мені було незручно писати, оскільки я постійно зачіпав рукою свого сусіда або він мене. Тому я намагався сідати з лівого боку. Також виникали труднощі при роботі з якимось інструментом чи технікою, бо вони зазвичай підлаштовані під праву руку. Проте поступово ця проблема зменшується, оскільки я намагаюся розвивати праву руку, працювати нею, зробити так, щоб вона мінімально відставала від лівої. Мені вдалося перевчитися чистити зуби з лівої на праву, писати перевчитися вже, певно, не зможу, та й не потрібно, але для роботи, особливо з інструментом, розвинена права рука не завадить. Загалом серйозних проблем через мою ліворукість ніколи не виникало. У шкільні часи всі ставили стандартні питання на кшталт, чи зручно їсти. У деяких людей бувало легке здивування, зацікавленість, оскільки це щось нестандартне. Але питання були абсолютно звичайними".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Луцький виш перевіряли через аномальну кількість студентів-призовників
Життя після «МастерШефа»: чим зараз займається волинський кухар Віталій Наливайко та чи знайшов дівчину
Підвищення зарплат педагогам неможливе, – головний освітянин Луцька
У Луцьку хотіли вирощувати банани, але депутати – проти
Нововолинський ремонтно-механічний завод продали: хто новий власник?
