Поділитись:

Секрети луцьких годинникарів, або Професія, якої немає

Неділя, 20 жовтня 2019, 20:00

Уявімо на мить життя без годинника: ми прокинулися і не знаємо, котра година. Не знаємо, чи встигаємо на роботу, не знаємо, скільки годин ми відпрацювали, коли нам йти на зустріч, коли потрібно йти до стоматолога. Повна дезорієнтація у часі.

Для того й існують різноманітні годинники – наручні, настінні, настільні. Хтось із нас любить носити їх на руці, у когось вони висять у кожній кімнаті, завжди є в офісі. Нам зручно, коли годинник є десь на вулиці. Окрім того, ми дивимося, котра година у наших гаджетах. Час виставлений і на сучасній побутовій техніці.  

Та час від часу годинники мають властивість виходити з ладу. Тоді ми звертаємося до людей, які можуть їх відремонтувати.

Хороших годинникарів, які добре уміють робити свою роботу, у Луцьку не так і багато. Це люди, які прискіпливо оглядають маленький складний механізм кожного годинника, і можуть відновити його роботу. У цих людей не буває професійного свята, вони ніде не вчаться цьому ремеслу. Хоча насправді їхня робота дуже потрібна, відповідальна і важлива.

За будинками у двориках на проспекті Волі ховається непримітна майстерня магазину «Свій час». Сюди лучани приносять у ремонт годинники. Тут  усередині – напівтемрява і напівказка. Якщо дослухатися, то чутно різні такти годинників. А їх тут – тисячі. Більшість годинників – це колекція годинникарів, яка знаходиться у кімнаті-музеї.

Через невелику полощу, на жаль, неможливо виставити усі годинники, які вдалося назбирати. Тут тисячі різних тактів і звуків. Одні годинники просто йдуть, інші б’ють куранти. Одним більше двохсот років, інші – сучасні і ексклюзивні. І у кожного – своя історія. Ви коли-небудь чули, як дзвенить будильник, якому більше ста років? Я думала, що обо’вязково це має бути голосний та набридливий звук. Натомість я почула ніжну і м’яку мелодію, яка справді заворожує. Зверху на будильнику – ручка. Циферблат трохи поржавів, але загалом будильник у хорошому стані і ходить він точно.

Будильнику більше ста років

Як розповіли колекціонери Олександр Ніколайчук та Сергій Братанов, тут багато ексклюзивних речей, але є й годинники, як не мають ніякої цінності. Найсучаснішим годинником є придбаний на аукціоні. Він унікальний тим, що це – справжній витвір мистецтва. Годинник зроблений з натурального каменю з використанням різних видів мінералів. Таку роботу не повторити.

ГОдинник з натурального каменю

Олександр Ніколайчук показує, здавалося б, звичайний наручний годинник, який абсолютно нічим не відрізняється від тих, що носять зараз чоловіки.

Годинник з ООСГодинник з ООС

«Такий годинник вартує відносно не дорого – 500-700 гривень. Проте він безвідмовний та багатофункціональний. Такі моделі масово відправляли у зону ООС. І саме оцей годинник прослужив два роки, але він і досі працює. Це народний годинник війни, тому він, власне, тут»,  пояснив чоловік.

Цікаву історію має годинник, який вартує 245 тисяч гривень. Він – один із найдорожчих. У луцьку колекцію він потрапив із Закарпаття. А от як у саме Закарпаття – невідомо. Адже таких годинників виготовили лише до ста штук і спеціально для залізничних вокзалів Англії.

Найдорожчий годинникНайдорожчий годинник

Під скляним прилавком багато наручних чоловічих і жіночих годинників. Мають цінність чотири моделі з логотипом Луцька, які виготовлялися до 900-ліття міста. Як зауважив Олександр Ніколайчук, багато годинників не цінні тому, що у Радянському Союзі вони виготовлялися, як під копірку.

Виготовленні до 900-ліття ЛуцькаВиготовленні до 900-ліття Луцька

Є моделі і кишенькових годинників. Серед них – унікальний годинник 1912 року, який був виготовлений відомими постачальником годинників імператорського двора царської Росії. Олександр Ніколайчук розповідає, що кишенькові годинники купують вкрай рідко. Кажуть, що такі від діда-прадіда лишилися. Але люди роздивляються їх, а заразом – і ностальгують. Адже, як-не-як, старовинні речі часто-густо навіюють нам приємні спогади про рідних і близьких людей.

Сергій Братанов показує старий дерев’яний механізм годинника. Виготовлення такого механізму – це дуже тонка робота. Якщо його завести, він і досі працює. Хоча сам годинник не зберігся.

Дерев'яний механізмДерев'яний механізм

Дерев'яний механізмДерев'яний механізм

Біля старовинних чемоданів, які додають музею певної атмосферності, стоять величезні годинники зросту дорослої людини. Один з них цікавий тим, що кожну чверть години б’ють куранти і на слух можна визначити, яка година. Мелодія відрізняється тактами. Годинникар відкриває скло годинника, аби вручну перевести стрілки. Куранти б’ють голосно і таки справді відрізняються тактами.

Олександр НіколайчукОлександр Ніколайчук

Виготовлені на заводах в російському Уралі чугунні годинники досить оригінальні, але надзвичайно важкі. Їх є кілька моделей, усі переважно чорного кольору.

Вилиті з чавунуВилиті з чавуну

У кутку на стіні висить дзигар, який ось уже понад двісті років і досі щогодини сповіщає час.  

Працює більше двохсот роківПрацює більше двохсот років

«Подивіться, яка різниця між голландськими та радянськими годинниками. Небо і земля. Вони виготовлені приблизно 50-60 років назад. Голландські надзвичайно гарні, хоч і виконані в однаковому стилі, вони справді прикрашали дім. А от радянські – уже дещо не такі», –  розповідає Олександр Ніколайчук.

Це далеко не всі годинники, адже кімнату-музей обікрали. Із близько шестиста годинників вдалося повернути лише одинадцять.

«Я не знаю, як складеться доля, але у мене є задумка, щоб укінці свого життєвого шляху усе це передати місту, лучанам. З собою, як то кажуть, нічого не забереш», –  каже Олександр Ніколайчук.

Задумка займатися годинниками у чоловіка виникла спочатку, як ідея бізнесу. Лише потім він почав їх колекціонувати. Працює з 1993 року. Намагається не пропускати жодну зустріч колекціонерів,  яка відбувається у Києві щомісяця. Їздить і по інших містах.

«У кожного свої захоплення. Хтось у суботу-неділю їде на риболовлю чи полювання, а я зустрічаюся з цікавими неординарними особистостями. Також я отримую задоволення від того, що люди приходять у музей. Вони завжди виходять звідси задоволені. Люди цікавляться годинниками, іноді щось купують. Але не все у нас продається. Я можу продати певні моделі для того, аби купити якийсь інший годинник», –  розповідає колекціонер.

Сергій Братанов і Олександр НіколайчукСергій Братанов і Олександр Ніколайчук

Сергій Братанов працює годинникарем уже 15 років. Каже, щоб розумітися у цій справі, потрібно бути хорошим механіком.

З появою гаджетів, розповідає, люди не стали менше купувати годинники. Більше на ремонт приносять наручні. Трапляються серед них і дорогі, і не дуже. Якщо годинник цінний, люди готові платити за його ремонт кілька тисяч гривень. Приносять у ремонт настільні та настінні старовинні годинники,  які коштують кілька тисяч доларів.

«Буває, що годинник ми не можемо відремонтувати. Хоча насправді ремонтується все. Але інколи приносять ну дуже цікаві екземпляри. Якщо годиннику, до прикладу, сто років і він уже не один раз ремонтувався.  А потім до нас звертаються з проханням зібрати один годинник з чотирьох. Приносять окремий механізм, скло, корпус. Але це інколи це виглядає так само, як приліпити автомобілеві крила. А інколи просять відремонтувати годинник, ремонт якого буде дорожчим, ніж купити такий же новий»,  розповідає Сергій Братанов.

Ціна ремонту залежить від вартості самого годинника. Чим дорожчий – тим дорожче його обслуговування. Кварцові годинники в обслуговуванні дешевші. Також потрібно враховувати складність механізму. Лучани зазвичай ремонтують годинники, які коштують від 500 до 1500 грн. Механічні потрібно обов’язково раз у п’ять років змастити. Це і є найделікатніша та найбільш дороговартісна робота майстра. Сергій Братанов порівнює це з тим же автомобілем: у годиннику не відкриєш капот і не заллєш у нього певну рідину. Годинник потрібно розібрати повністю, і, змащуючи, скласти так, як він був. Для роботи у майстрів є спеціальні станки. Адже інколи потрібно не просто замінити готову деталь, а ще й її виготовити, бо часто такі не продаються.

Як пояснює майстер, основна поломка у годиннику – це людський фактор. Зазвичай годинники ламають самі ж їхні власники. Десь вдарили, впав, у воду занурили, чи вода потрапила на нього.

«Годинник складається з якогось зовнішнього оформлення і самого механізму. Київський годинниковий завод робить годинники на базі швейцарських механізмів. Той самий механізм може використовуватися в різних країнах, але годинники будуть по-різному називатися. Хоча насправді вони будуть точно такими. Основними виробниками годинників є Швейцарія і Китай.  Тільки Швейцарії більше трьохсот фірм»,  розповідає Сергій Братанов.

А чи були ви у луцькій майстерні годинників? Чи маєте наручний і чи взагалі потрібен годинник, адже у кожного з собою є гаджет? Діліться з нами своїми думками у коментарях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відомо, коли Україна перейде на зимовий час

 

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
17 листопада 2019
11:30
16 листопада 2019
15 листопада 2019
08:40
14 листопада 2019