Поділитись:

Cтерли з google, матюк в ефірі, попав на тисячі: перший F%ckUp Nights у Луцьку (ФОТО)

Субота, 16 листопада 2019, 08:20

Увечері 14 листопада, близько 20:00, в холі коворкінг-центру Passage Interdit оголосили посадку на борт F%ckUp Nights. На той момент тут зібралося кілька десятків людей. З усмішками та в очікуванні цікавого вечора, вони знімали дійство для своїх історій в інстаграмі.

«Вибачте, тут буде F%ckUp Nights? А що це?»,  ̶  питали на стійці біля входу.

На фоні грали веселі сети ді-джеїв з формації Whatafunk. Періодично клацав затвор фотоапарата Варвари Шевчук.

Окремо гуртувалися люди поруч зі стіною, де кожен міг написати свій особистий прокол.

«Тираж 10 тисяч з помилкою в назві бренду»

«Впала арка під час весілля на наречену»

«Облився кавою перед співбесідою»

«Любила не тих хлопців»

«Так і не освідчився дівчині, і вона вийшла заміж за мого друга»

«На мене впав вінок. В. Янукович»  

Ближче до восьмої, ді-джейські сети почало переривати повідомлення-запрошення на борт події. Голос просив рандомно займати свої місця та сидіти «із присебнутими писками… Пробачте, пасками».

Коли усі примостилися, слово взяла «бортпровідниця» цього вечора Юлія Євпак з Pro Bussines Hub, організатора цього вечора.

«Мені учора поставили дивне питання: а чому це ви використовуєте символіку F%ckUp Nights. Відповідь проста: ми купили ліцензію і тепер Луцьк з'явиться на карті світу, як місто, де офіційно живе цей рух», - почала розповідь Юлія.

Отож, про яку ліцензію мова. У 2012 році когорта мексиканських айтішніків зібралася разом, аби поговорити про свої проколи в роботі. Ідея відверто розказати про свої промахи на стільки сподобалася, що подібні зустрічі почали ширитися світом. І ось у 2019 році ноги «факаперів» дійшли до Луцька.

Першим свою сповідь почав ресторанний менеджер, «людина з зовнішністю лісоруба» Сергій Капацина. Йому 32 роки і він приїхав до Луцька з Севастополя кілька років тому. Мав досвід співпраці з проєктами Patio di fiori, BAR 11, «Фудтрак Забіяка BBQ» та іншими. У рідному місті навіть торгував овочами на ринку.

«Зараз на посаді фрілансера. Тобто нічого не роблю», – жартував Сергій.

А далі потекла лавина кумедних історій, які нині він згадує з усмішкою. Хоча навряд тоді було до сміху.

Наприклад, ще на півострові Сергій працював в ресторані, який відкрили напередодні Нового року. Його фішка була в тому, що тут мала працювати крута піч, яка б дозволила зробити меню унікальним.

Як часто це буває, піч доставили, м’яко кажучи, невчасно. А коли таки привезли, то трапилася невеличка проблема: отвір дверей 90 см, а печі – метр. І так, і сяк намагалися засунути агрегат в діру, в яку він не засовується. Зрештою, вирішили знімати вікна, які були на висоті 1,8 м і запихати 380-кілограмову піч через вікно.

«Це все знімали на телефони відвідувачі, сміялися, а коли нарешті запихнули піч – нам почали аплодувати», – пригадує Сергій.

Тепер, працюючи над новим проєктом, він на перших етапах питає про такі деталі, як отвір дверей. Бо саме ці кляті деталі часто-густо стають архіважливими.

Окрема тема стосувалася доставки тортів: важких, шоколадних, в таксі без кондиціонеру, але з відкритими вікнами, де водій любить різко гальмувати. Або про торти з лебедями на вершечку. Ви здогадуєтеся, що тих пернатих не легко перевезти нашими дорОгами у первинному вигляді. Сергій розказував про вечірку в стилі «бомж-паті», на яку прийшли справжні безхатьки, про клієнтів, які не розплатилися, а й ще наставили синців, або як попав на понад 400 тисяч гривень і це був найбільший фінансовий промах. Та кожен такий «факап» – це досвід і урок.

Радіоведуча та ведуча фестивалів Вікторія Жуковська розказувала про матюки в ефірі. Вони трапляються. І найгірше в цьому випадку, коли лаятися починає додзвонювач.

«Як добре, що тоді у мене був колега, який просто закашляв ту лайку».  

Одного разу під час начитки прогнозу погоди в прямому ефірі, в студійну рубку зайшов завгосп міняти лампочку. Зайшов тихо, не говорячи ні слова, бо знає правила. І все було б нічого, якби раптом на всю студію не почав грати його телефон: «Владимирский централ – ветер северный…»

Траплялося чимало казусів із фестивального життя. Якось у Карпатах який дід спитав Вікторію Жуковську: «Ви Таїсія Повалій?» і все село думало, що таки так.

«Самокритика – це добре. Але самоз’їдання – це перебор. Помиляються всі, просто треба зробити висновки і посміятися з цього», – сказала Жуковська, передаючи слово третьому учаснику.

Третя історія, наче вишенька на торті, готова чернетка сценарію голівудської комедії. Це розповідь про айтішніків з невеличкого міста Луцьк, які дали промах саме в айтішній сфері та потрапили до нью-йоркського суду. З перших вуст про факап команди розповів Богдан Артемчук — співзасновник IT-компанії DevBranch.

Власне DevBranch – це новенька назва. Старенька – F5 – спричинила серію цінних життєвих уроків.

На перший погляд, це класна назва для нової команди айтішніків, адже команда F5 запускає режим перевантаження, але на практиці вона призвела до низки факапів. Від того, що таку коротку назву не шукає жоден реєстр до проблем із пошуком доменного імені.

Та це були квіточки.

У 2016 році, згадує Богдан, під час конференції в США, до них із захопленими компліментами почали підходити люди. Мовляв, у вас, хлопці з F5, такий крутий офіс. Хлопці з Луцька звісно тішилися, але їх почали гризти підозри. Виявилося, що компанія з такою назвою є відомою у штатах та займає цілий хмарочос.

Та навіть це були не ягідки.

Під новий рік айтішники вирішили відмітити корпоратив у нових футболках, обравши яскравий червоних колір з білим написом F5. Відсвяткували – фото розмістили у себе в соцмережах.

І десь у згаданому хмарочосі це фото стало останній аргументом для співробітника американської компанії F5 для того, щоб подати до суду за порушення авторських прав. Тож як тільки в Луцьку отримали поштою лист із позовом, для луцьких програмістів почалися ті самі ягідки.

«Нас за півгодини стерти з пошукового світу: з гугла, з фейсбуку, стерли пошту. Все. Бути стертим з цифрового світу – це факапіще»

Ця низка історій була важливими уроками для команди, аби не робити такі помилки в майбутньому.

І попри ці колосальні промахи – світ не перевернувся дороги дригом. Промахи трапляються, та Земля продовжує далі крутитися.

«Нетворкайте», – підсумувала фінальну історію Юлія Євпак, запрошуючи до неформального спілкування.

***

Зараз в ідеальному світі соцмереж здається, наче всі давно працюють на Балі, заробляючи колосальні гроші. Наче всі проєкти вдаються за помахом руки. Наче ідеальні діти в ідеальних мам ледь не з пелюшок їдять з ножем і виделкою. Наче ідеальні фігури не мають жодної зайвої складки. Та це не так. У всіх трапляються промахи. Посмійтеся з цього і зробіть висновки.

ФОТО: Варвара Шевчук

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів