Що буде з безхатьками на перехресті Львівської-Даньшина (фото)

Сміття на перехресті Даньшина і Львівської стало менше, а проте ситуація з безхатьками продовжує бентежити місцевих.

Мешканці будинків на цьому перехресті вже давно нарікають на безлад у районі. Причиною називають безхатьків, які живуть тут. Мовляв, люди без постійного місця проживання поводяться негідно. Дістають сміття зі смітників, розкидають його навколо, облаштовують собі місця для ночівлі просто у сквері. І загалом поводяться агресивно і неввічливо. 

На сайті Луцької міської ради днями навіть з'явилася петиція, у якій Олександр Єрмолай просить місцеву владу розв'язати проблему. Зранку у четвер, 23 липня сміття вже не було. Але люди, які засмічують район, нікуди не зникли. 

Про те, що саме у ситуації з безхатьками непокоїть мешканців, та яким чином можна вирішити цю проблему, дізнавалися журналісти ІА "Конкурент". 

Знайти перехрестя "з бомжами" у Луцьку не важко, навіть якщо ви не знаєте, де знаходиться вулиця Даньшина. Ситуація із засміченням району днями наробила галасу в мережі. Люди, однак, живуть із нею вже багато років, а тому вказати на "проблемні райони" може кожен другий перехожий. 

Наша співрозмовниця Ольга сама підійшла і почала свою розповідь. За словами жінки, проблему з безхатьками ніхто не береться вирішувати вже багато років. Постійно на території навколо смітників живуть четверо людей. "Головною" між ними називають Наташу. З нею ми поспілкуємося згодом. Зі слів Ольги, деякі безхатьки поводяться нормально. Зокрема, один чоловік без дому живе у підвалі будинку Ольги. Він працевлаштований, не конфліктний. Є, однак, у цій компанії чоловік, який тримає в страхові район. Називають його Рижим. Кажуть, він може кричати і матюкатися, краде городину, розкидає мотлох. З ним порозумітися важко, або й неможливо. 

Ольга пояснює, що саме безхатьки – причина, чому в її районі брудно, незатишно і небезпечно. Чоловіки та жінки, які живуть без дотримання елементарних правил гігієни, можуть спати на лавках, або ж просто на сходових майданчиках будинків. А люди поруч бояться підчепити від них якусь хворобу. Особливо у час, коли у світі пандемія коронавірусу. 

З жінкою ми йдемо до будинку, в підвалі якого живуть бездомні. Біля входу у підвал тримається специфічний запах. Під балконом першого поверху сховані чиїсь пожитки. Брудні і мокрі. 

Повертаємося до смітників. Там продовжує свою трапезу жінка. Одягнена в багато шарів не чистого одягу, вона бере недоїдки просто з контейнера. Пізніше ми з'ясовуємо, що це і є та сама Наташа – бездомна вже багато років. 

Поговорити вона погоджується за їжу і чай. Розповідає свою історію зі сльозами. Каже, 18 років прожила з чоловіком, а той її вигнав, бо знайшов іншу. Каже, працювала пралею у Боголюбах. Каже, має дитину, яка в лікарні, а пити почала від горя, коли померла її сестра. Пізніше ми дізнаємося, що в цій історії мало правди. Все ж, Наташа продовжує емоційно її розказувати. 

Жінці 42 роки. На вулиці вона вже не перший рік. Нам каже, що всього два. Говорить Наташа дуже хрипким голосом. Слів часто не розібрати. Просить чай і багато цукру. Голосно нарікає на муніципалів і ворожих людей. Мовляв, ті проганяють її з лавок і газонів, а їй нема, куди піти. Нарікає, що коли востаннє прибирали сміття, то викинули "всі речі". І тепер вона має тільки те, що носить на собі. 

Бездомна розповідає, що готова десь працювати, але ж треба привести себе до ладу. А як це зробити зараз, вона не уявляє. Жінка каже, що за роки на вулиці до неї підходили обурені сусіди, поліцейські і муніципали, щоб звідкись прогнати. Але не соціальні працівники, які би запропонували допомогу. 

У територіальному центрі соціального обслуговування у Луцьку кажуть, що безхатьків із цього району вони знають. Соцпрацівники регулярно навідують осіб без визначеного місця проживання і пропонують прийти до Центру на Данила Галицького. Тут можна безкоштовно поїсти, помитися, підстригтися та випрати речі. Також у центрі працюють лікар, психолог і юрист, і в разі втрати документів можна їх відновити. 

Іншим місцем, куди безхатьки можуть звернутися за допомогою, є церква "Преображення" у районі ЛПЗ. Тут також є ліжкомісця та багато послуг для людей, які за різних обставин опинилися на вулиці. Щоправда, є одна умова: люди повинні приходити сюди тверезими. Більшість безхатьків на ці умови не погоджуються. 

"Скільки їх не мий, скільки не брий, скільки їм тут не догоджай, вони поїли, розвернулися і пішли далі спати під мостами, на Даньшина і пити. Ото їх життя. У нас завжди двері відкриті. І вони всі добре знають, куди можна іти. Навіть під час карантину ніхто їм не відмовляє. Але ви знаєте, скільки людей приходять до нас, відновлюють документи і зникають?" – емоційно розповідає директорка Терцентру Галина Шатецька. 

За словами жінки, єдиний вихід із ситуації на Львівській – дозволити робити кожному свою роботу. Щоб муніципали, поліція, працівники ЖКГ і керівники ОСББ проганяли безхатьків із таких місць, як перехрестя Даньшина і Львівської, підвал будинку на Даньшина і місце під балконом першого поверху. Бо якщо люди самі не готові змінюватися, ніхто їх до цього не змусить. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Лучани просять розібратися з безхатьками на перехресті вулиць Даньшина і Львівської

На Львівській розгребли звалище біля смітників (фотофакт)

"Весь район тошнить від цієї бомжарні": лучани з Даньшина-Львівської бідкаються (ФОТО)