Тарас Безрукий: "Прокурор - це захист, порядок, справедливість!"

У листопаді 2019 року прокуратуру Волинської області очолив Тарас Безрукий. До призначення на цю посаду він працював заступником начальника управління внутрішньої безпеки в Генеральній прокуратурі України.

Тарас Безрукий вже не вперше на Волині. У 2012 році він очолював слідчий відділ прокуратури Волинської області. До цього тривалий час працював на різних посадах в прокуратурі Івано-Франківської області.

Головний волинський прокурор в інтерв'ю ІА "Конкурент" розповів про справу "луцького терориста", криміногенну ситуацію в області, реформування органів прокуратури та інше.

– Пропоную рухатись від загального до конкретного. Поговорімо, як у нас із злочинністю на Волині.

– Для початку хотів би зупинитись на визначенні поняття «рівень злочинності». Це кількість злочинів, вчинених за певний період поточного року, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. На Волині цього року ми маємо незначний приріст на 2%. Проте якщо брати абсолютний показник - кількість вчинених злочинів, то Волинь знаходиться у так званій «хорошій» частині регіонів. Що стосується кількості злочинів на 10 тисяч населення, то вона у нас менша, ніж в середньому по державі.

– Яку сходинку ми займаємо?

– Ми на сьомому місці.

– А найбільше?

– Найбільше – місто Київ. Його ніхто ще ніколи не обганяв. Можливо, хіба що колись Донецький регіон, Луганський. Це якщо брати по кількості злочинів. А по динаміці росту злочинності – як я вже зазначав, це показник, який обчислюється винятково щодо певного регіону у порівнянні з цим же регіоном за аналогічний період минулого року - по всій державі в цілому є тенденція до спаду, а у нас незначне зростання. Але це дуже добре. Я всім і кожному можу довести, чому це добре.

– А чому це добре?

– Чому це добре? Тому що є структура злочинності. Злочини загальнокримінальної спрямованості, очевидні злочини, вулична злочинність. А є так звана латентна злочинність – це злочини, вчинені в умовах неочевидності, з ними боротися набагато важче. І ось у нас, наприклад, більше ніж у два рази збільшилось число облікованих злочинів, які пов'язані із збутом наркотичних речовин. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що почали набагато більше виявляти таких злочинів. Це дуже ефективна робота відповідних спеціальних підрозділів Національної поліції, Служби безпеки, які працюють у цьому напрямку. Можна сказати, що в цьому році Волинський регіон дуже серйозно взявся за боротьбу із наркозлочинністю.

Крім цього, незаконний обіг зброї. Без ефективної роботи правоохоронних органів у цьому напрямку не буде і зростання цієї злочинності. Бо ніхто не приходить і добровільно не каже, що він зберігає незаконну зброю. Це все оперативна робота силових структур. Тому я б не сказав, що зростання рівня злочинності можна трактувати лиш як нібито негативний показник роботи. Знову ж таки, якщо брати розріз злочинності, то варто наголосити, відбувся приріст саме виявлених тяжких і особливо тяжких, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, а саме збутом. Тому ще раз - я не вважаю, що це негативний показник.

– Але виявити злочин – це половина справи. Інша половина – це його розкрити, довести і отримати рішення суду. Як у нас з другою складовою?

– Залежить від категорії злочинів. Є загальнокримінальна злочинність. Ці злочини вчиняються в умовах неочевидності, ми дізнаємось про них постфактум, коли вони вже відбулись. Такі злочини документуються непросто, тому що там дуже багато залежить від оперативних можливостей, від слідової картини, від криміналістичних досягнень. Документування такої злочинності – це нелегка справа, але вона постійно вдосконалюється – і в нас слідчі підрозділи досить непогано із цим справляються. Тому що рівень розкриття у нас набагато вищий від загальнодержавного. І по цьому показнику в цій статистичній площині ми перебуваємо на одному з перших місць по державі. Що стосується доказування тих чи інших злочинів в суді, з цим у нас теж немає проблем. Загальний кримінал також іде по суду непогано. Що стосується пріоритетних сфер: бюджет, економіка, корупція – там звісно є певні труднощі і в доказуванні, і в судовій репресії.

– Раз ми вже почали говорити про корупцію, то скажіть, скільки було відкрито проваджень за якийсь період? Скільки їх дійшло до суду і які були результати по цих провадженнях?

– Звичайно, можна похвалитись статистикою, що в нас відбулось зростання кількості виявлених корупційних злочинів. Відбулось зростання кількості обвинувальних актів, скерованих до суду, про корупційні злочини. При цьому, корупція – масштабне негативне явище, розосереджене в різних сферах життя: від дрібних корупційних проявів, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність, до злочинних проявів корупції.

У цій сфері також дуже різна категорія злочинів. В загальній кількості направлених до суду корупційних злочинів (а їх понад 80 відсотків) превалюють за фактами пропозиції неправомірної вигоди. Скажімо, працівникам патрульної поліції. Коли водії хочуть залагодити питання про не притягнення до відповідальності - і це документують. Таких фактів багато – і це породжує кількість вироків.

Тому згідно з цифрами хабародавців покарали багато, а хабарників – ні. Коли є факти вимагання і отримання неправомірної вигоди, суб'єкт вже специфічний. Це службова особа, яка займає відповідальне становище, чи представник влади. Відповідний рівень захисту. Люди обороняються усіма можливими методами. Це затягує розгляд кримінального провадження.

Низький рівень судової репресії – це актуальне питання взагалі для всіх, не тільки для нашого регіону. Яким чином ми боремось? Позиція прокурора завжди однозначна у суді: ми просимо позбавлення волі. Але судова практика тут неоднозначна. Я зараз не говорю лише про Волинський регіон – проблема низького рівня судової репресії щодо корупційних правопорушень у нас більш глобальна. Бо якщо ми для прикладу повернемося до фактів давання хабарів патрульним – то там у всіх вироках міра покарання – штраф - від 17 000 до 68 000 гривень. Зловмисники визнають свою винуватість у вчиненні злочину, укладається угода, яку затверджує суд, вони платять штраф – і все.

Там, де є факти вимагання, там, де є службові особи, які займають відповідальне становище, ми стикаємось з усіма стадіями судового розгляду і з усіма стадіями перегляду судових рішень. І ми звертаємось у інші інстанції - апеляційні, касаційні, якщо не погоджуємося з м'якістю покарання. І відповідно, зловмисники засуджені звертаються у вищі інстанції, якщо вони не погоджуються із тяжкістю покарання. Тому в часі це, на жаль, тривалі терміни.

– Зрозуміло. На вашу думку, така система розгляду таких справ в судових органах – про що це може свідчити? Про якусь слабкість судової системи, недореформованість судів чи, можливо, корупційні ризики стосовно самих же ж суддів, які розглядають ці справи? Коли хабарник часто відбувається умовним вироком, а то й взагалі вся доказова база скасовується – і він не отримує заслуженого покарання.

– Найбільша проблема, як на мене, – це недосконалість процесуального регулювання – якраз стадії оцінки доказу в суді. Принцип доказування є такий – і в нас він діє – поза розумним сумнівом. Тобто кожен суддя сам для себе визначає, чи він дійшов переконання про винуватість особи, чи ні. Є ситуації, коли виправдовують обвинувачених шляхом визнання доказів недопустимими. Тобто у нас може бути відеоматеріал про те, як чиновник вимагає, отримує хабар, кудись ховає – взагалі все-все-все! Ми доходимо до того, що, наприклад, стороні захисту в момент відкриття матеріалів не було надано для ознайомлення ухвалу суду, на підставі якої ми отримали дозвіл на здійснення негласних заходів. І деякі судді вважають це достатнім для того, щоб всі наступні докази, отримані на підставі цієї ухвали про проведення слідчих дій, були визнані неприпустимими. Тобто чітко бачачи, що є така ситуація… Хоча вже є практика у Верховного суду про те, що це не є підставами визнання доказів неприпустимими.

Але захист завжди намагається знайти якийсь нюанс і зачепитися.

– Зрозуміло. На вашу думку, судова реформа відбулась? Вона ефективна?

– Ну як – відбулась? Коли вона відбулась?

– Ми ж бачили переатестацію суду, створення нових органів.

– Окружні суди – вони не впроваджені. Вони фактично не створені. Так, є нормативний документ про те, які вони повинні бути – окружні суди. Але вони в такій формі не діють. У нас не укомплектовані суди. І в Волинському регіоні з цим досить складно – є райони, в яких правосуддя здійснює один суддя. У них навантаження… У нас засідання призначають – сьогодні ми послухали справу, а наступний раз давайте у жовтні зустрінемось чи в грудні. З такими темпами судового розгляду ми далеко не доїдемо. Вони накопичуються і накопичуються – ці справи. Суддів мало, злочинність не падає. Ефективність роботи слідчих підрозділів зростає, тому, відповідно, буде збільшуватись кількість скерованих до суду обвинувальних актів. І навантаження на суддів буде зростати і зростати. Я вважаю, що не те що не відбулась реформа, її просто не потрібно відкладати. Це критично в нашій судово-правоохоронній системі.

– З 1-го липня був перехід, були новації в Кримінальному Кодексі – поділ кримінальних правопорушень на проступки і злочини. Наскільки гладко відбувся цей перехід?

– Не відбувся ще – тільки відбувається.

– Відбувається?

– Відбувається, але зараз стало важче. Так завжди на перехідній стадії. Тобто всі обвинувальні акти, які ми передали до набуття чинності змінами в суд, і суди не провели підготовчі судові засідання, не призначили їх до судового розгляду, – вони їх всі повернули прокурорам. А це величезна кількість. Ми хотіли спрацювати на випередження. Ми проводили робочі зустрічі по місцях з судами, просили суддів: “Попризначайте! Вам теж клопіт. Зараз повертаєте – вам же ж однаково це все назад потрапить". Хто послухав, хто не послухав. Хтось не встиг. Значна кількість залишилась таких, що нам повертають. Щодня ми отримуємо обвинувальні акти назад. Після цього прокурор повинен визначити порядок подальший: чи це буде дізнання, чи це буде досудове слідство. Є ж кримінальні провадження, в яких декілька кримінальних правопорушень: одні – проступки, інші – злочини. І їх неможливо окремо розділити. Вони можуть бути пов'язані між собою, окремо – буде шкодити ефективності розгляду. Тоді призначається розслідування – і все. Розслідуються проступки, проводиться досудове слідство. Разом зі злочином. Наразі ми тільки ускладнили собі роботу – її стало більше. Потім буде легше.

– Так само суди. Тобто зараз у цей перехідний період роботи стало більше, але теоретично десь у перспективі її має стати менше?

– За рахунок чого? За рахунок того, що зменшились строки, виділені для цього. Тепер неможливо буде тягнути. Раз, два – передали в суд, засудили. Знову ж таки, в суді забули визначити строки. Є термін для слідства, для прокурора. Все чітко, буква в букву, цифра в цифру: скільки днів, скільки годин, скільки того, скільки цього – розписано. Для слідчих суддів також є. Вони їх не завжди дотримуються. Не дотримуються не тому, що не хочуть. Об'єктивно неможливо у зв'язку із великим навантаженням. Є така ситуація. А от судовий розгляд – він вже практично нічим не обмежений, крім як строками притягнення до кримінальної відповідальності. Нерідко ми стільки слухаємо справу в одних, других, третіх інстанціях, що вже закінчуються строки притягнення – і людина заявляє клопотання: “Закривайте провадження. Я ж нікуди не ухилявся”. Є таке. Тому є дуже багато моментів в процесуальній площині, які вимагають удосконалення.

– Поруч із цим всім триває і реформа органів прокуратури. Таке провокативне питання: як Ви думаєте, скільки прокурорів поновляться на посадах після непроходження цієї атестації, яка була? Хто потім за це все платитиме? І взагалі, як триває реформа органів прокуратури?

– Завершуємо другий етап. Тобто знаходимось на етапі утворення обласних прокуратур. Що стосується Волинської області, вважаю, що досить достойно ми пройшли як етап перевірки професійної підготовки, так і етап оцінки морально-ділових якостей наших прокурорів. Звісно, з втратами, але на фоні інших прокуратур - незначними. Не пройшли випробування дев'ять працівників.

Скільки буде поновлено? Не знаю. Почекаємо рішень судів.

– Коли буде повністю завершена реформа прокуратури?

– Важко сказати. Закон для цього виділяє ще й цілий наступний рік. Зараз розпочнеться переатестація діючих працівників низової ланки місцевих прокуратур. За обсягом це найбільший етап, тому що на місцевому рівні найбільше прокурорів. Тобто це трудомістка процедура. Це процес, який займе немало часу.

– Зрозуміло. Остання гучна подія – це луцький терорист, захоплення заручників. Як він почувається у СІЗО?

– Кримінальне провадження за фактом тих подій розпочалось ще до моменту його затримання. Я призначив групу прокурорів – і сам її очолив. Тобто це подія у моєму досвіді: хоча в мене практичний стаж досить великий, я вперше стикнувся з такого роду злочинами. Проблем з доказуванням немає. Ви питаєте щодо фігуранта. Він знаходиться в слідчому ізоляторі. Обраний йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Почувається він добре.

– Він перебуває у загальній камері чи він ізольований?

– Ні, він не ізольований від інших – він перебуває із іншими особами, які утримуються під вартою.

– Йому було обрано запобіжний захід – тримання під вартою строком на два місяці. Чи встигнуть за ці два місяці передати обвинувальний акт до суду?

– Можна встигнути. Але це така справа, до якої буде прикута увага громадськості у першу чергу. Це така справа, у якій можуть з'явитись несподівано кмітливі і сильні захисники. Тому завдання, яке ми поставили перед прокурорами і перед слідчими – що документування цих подій і доказування повинні відбутись ретельніше, ніж будь-коли. Тим більше, є багато обставин, які б ми ще хотіли з'ясувати. Чи діяв він самостійно? Звідки він взяв зброю? Його оця творча робота “Філософія злочинця” – ми також її досліджуємо. Призначили лінгвістичну експертизу з приводу наявності там контенту, який пропагує культ насильства, жорстокості, який би міг провокувати до певних дій. Тобто чи не утворюється ще додаткового складу кримінального правопорушення. Навіть адекватність фігуранта потрібно перевірити. Для цього проводиться комплексна судово-психологічна експертиза. Це все займе певний час.

 

– Є ймовірність того, що через два місяця йому будуть продовжувати запобіжний захід.

– Продовжуватимуть при потребі. Підстав для зміни запобіжного заходу не бачу.

– Скажіть, процесуально як відбувається слідство? Є чотири статті злочину. Кожну з них веде окремий слідчий чи є група слідчих?

– Є група слідчих. У групу слідчих входять всі без винятку слідчі СБУ області. Зі слідчого відділу СБУ всі. Навіть, мабуть, і керівник слідчого підрозділу. Чотири статті. Так само і у групі прокурорів багато. Навіть заступник прокурора області, керівник профільного підрозділу нагляду за слідством СБУ.

Як відбувається слідство? У цій групі слідчих є старший слідчий групи, який, відповідно, розподіляє роботу між усіма іншими слідчими. Загальною картиною володіє найкраще він. Так само є старший групи прокурорів. На первинних етапах розслідування ми складаємо план розслідування, визначаємо, хто чим займається, хто куди їде, який епізод досліджує. Акумулюється все в старшого групи. Він визначає, що ми далі робимо, куди йдемо, як працюємо. Функція процесуального керівника на цьому етапі, на первинному – ми вивчаємо, так само даємо вказівки і готуємо доручення. Доручення ми не слідчому даємо, а безпосередньо до оперативних підрозділів. На цьому етапі залучені і працівники Національної поліції. До розслідування усіх обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень залучені практично всі правоохоронні органи регіону: Служба безпеки, оперативні підрозділи Служби безпеки, Національної поліції, Управління стратегічних розслідувань в області. Всі займаються, встановлюють всі обставини. В тому числі пошук співучасників, походження зброї, джерела фінансування. Тому зайняті цим всі.

– Зрозуміло. Скільки людей працює в групі прокурорів і в групі слідчих над цією справою?

– З десяток слідчих і 6-7 прокурорів.

– Якщо говорити про кваліфікацію злочину – тобто кожен злочин має якісь свої ознаки. Якщо коротко пройтись по цих всіх чотирьох: захоплення заручників, теракт, незаконне поводження зі зброєю і посягання на життя правоохоронця, – можете ключові ознаки по кожному розповісти?

– 147-ма стаття: захоплення заручників. Це був очевидний злочин для всіх, коли особа із застосуванням зброї або з погрозою її застосування змушує осіб перебувати в певному місці. Позбавлення можливості добровільно пересуватися – це є захоплення заручників. Чому частина 2? Тому що серед заручників були неповнолітні. Це одразу збільшує суспільну небезпечність злочину. І фігурант ніяким чином не відмовиться від цього, тому що в переговорах з моменту вчинення ним захоплення заручників, коли з ним спілкувалися, – йому акцентували увагу, щоб він випустив неповнолітнього. Тобто він точно знав, що утримує неповнолітнього. Тому це важча кваліфікація. Що стосується статті 263-ї Кримінального Кодексу – це незаконне поводження зі зброєю, – також факт очевидний. У нього була автоматична зброя, гранати наступальної дії, набої.

– Холодна зброя.

– Набої, холодна зброя. Тобто це теж очевидний факт – кваліфікація відповідна. Що стосується терористичного акту. Терористичний акт Служба безпеки ідентифікувала тільки після того, як він висунув умови. Тобто пояснив свої дії і висунув якісь умови. Терористичний акт – це вчинення вибухів, пострілів з метою впливу на громадські процеси, з метою залякування населення, з метою просування своїх якихось поглядів. І відповідно, коли він озвучив свої якісь бажання, він вчинив терористичний акт. І до того, і після того, як він висловив їх, вчиняв постріли, спроби застосування гранати, декілька вибухів.

– Посягання на життя правоохоронця.

– Там був епізод, коли працівники Патрульної поліції наблизились до автобуса – він в їхню сторону здійснив декілька пострілів і викинув гранату.

– Це та, яка не розірвалась?

– Вона не розірвалась. На суді ним була акцентована увага, що він не хотів, щоб вона розірвалась, тому там не до кінця висмикнув чеку… Будемо встановлювати в ході слідства. Але навіть в таких випадках гранати вибухають інколи. Нам достатньо для доказування, на мою думку, провести дослідження балістичні цього предмета. Якщо ця граната могла вибухнути, то цього буде достатньо для інкримінування замаху. У нас вистачає доказів. Я взагалі проблеми в доказуванні вже інкримінованих дій не бачу.

– Скільки світить підозрюваному?

– Найбільша санкція – за замах на життя працівника правоохоронного органу, передбачає довічне позбавлення волі. Відверто кажучи, я не стверджую, що таку міру навіть прокурор буде просити, тому що треба бути об'єктивним і оцінювати по наслідках. Так, вчинене ним – це зухвалий злочин, для нашого регіону – безпрецедентний, який мав і має негативний відголос в суспільстві. Знаю, що у деяких були навіть спроби виправдати якимось чином його мотиви. Проте навіть якщо в нього були найгуманніші спонукання – він вибрав не найоптимальніший спосіб їх пропаганди. Я категоричний у цьому – ми будемо просити максимальну міру покарання. Як вирішить суд.

– Що означає максимальну?

– Довічне не будемо просити. Хіба що ми встановимо якісь нові епізоди, які будуть передбачати.

– Зрозуміло. Чи йде фігурант на співпрацю зі слідством?

– Підозрюваний у цьому кримінальному провадженні наразі користується передбаченим Конституцією України правом не свідчити. Це його право, це спосіб захисту. Він може не говорити взагалі до постановлення вироку. Він може говорити в суді. На будь-якій стадії кримінального провадження він має право дати ці свідчення. Я в будь-який час готовий піти в нього і їх взяти, якщо він тільки буде мати бажання спілкуватись. Єдине, що він сказав, – заперечив факт замаху на працівників правоохоронних органів. Мабуть, почитав санкцію цієї статті.

– І до інших тем, вже на завершення. В кінці травня було повідомлення про те, що на березі Світязю незаконно звели 37 споруд. Яка зараз ситуація із цим?

– Провадження розслідується. Тривають експертизи. Дуже багато обставин, які слід перевірити. Потрібно ще трохи часу для цього. Ми повідомимо, коли матимемо результати.

– Зрозуміло. У нас керівники держави – одні ставлять перед собою задачу збудувати багато-багато доріг, інші облаштовують тюрми, роблять комфортні умови перебування, сертифікати, покращені камери. А Ви на своїй посаді які поставили перед собою великі цілі і задачі, що потрібно змінити?

– Я хочу, щоб слово “прокурор” в кожного громадянина асоціювалось із чимось хорошим: захист, порядок, справедливість, а не страх, примус, переслідування чи тим більше корупція.

Прийшовши сюди на стадії реформування прокуратури, на перших етапах я бачив одним з своїх завдань, щоб у колективі залишилися саме ті люди, до яких буде довіра населення. Які і працею, і вчинками, і службовим і позаслужбовим своїм буттям могли б демонструвати позитивність цієї інституції. Я першим етапом реформування апарату задоволений. Нам вдалося зберегти кадровий потенціал. Ми можемо щоденно, планомірно і в нормальному неавральному режимі здійснювати свої функції.

Другий момент, який теж важливий. Я побачив ефективність впровадження у великих містах системи “Безпечне місто”. З перших днів, досягнувши однозначної згоди з усіма силовими структурами щодо необхідності впровадження такої системи у Волинському регіоні, найперше в містах із найбільш напруженою криміногенною ситуацією, виступаючи в обласній раді, я на цьому наголошував, при комунікації із місцевою владою, бачив згоду, але… Наразі вона в нас досить нерозвинута. Є декілька камер, наявність яких суттєво впливає на подолання вуличної злочинності. У нас незаконне заволодіння транспортними засобами впало на 30%. Тобто зменшилось уже завдяки тому, що ті, які вчинялись, – вдавалось якось швидше викрити. Та ж вулична торгівля – в закладках наркотики. У нас організовані групи позатримували – поліція повилучала по 40 закладок за добу, подокументували. А наявність і впровадження системи “Безпечне місто” в Луцьку, Нововолинську, Володимирі, Ковелі… Це незаконні вирубки лісу впадуть, переміщення товарів, підакциз, тютюн. З цим буде набагато простіше боротись! Це якраз актуальне для регіону.

– І на завершення така дилема. Завжди прокурори якісь антагоністи із адвокатами. Звідси запитання. Що краще на вашу думку: випустити в суді 10 злочинців чи засудити одну невинну людину?

– А чому ми повинні якось вибирати між цим? Я вважаю, що краще випустити невинного і засудити 10 злочинців.

– Це зрозуміло.

– Це не те, що ми повинні обирати між цим. Я до того, що найменший сумнів повинен трактуватись в сторону підозрюваного – людини, яку підозрюють. Доктринально так визначено. Презумпція невинуватості. І обов'язок сторони обвинувачення – встановлювати як обставини, які обвинувачують особу, так і ті, що її виправдовують. Наприклад, я стажувався у Сполучених Штатах. Там найбільш розповсюджені порушення прокурорів – це укриття від сторони захисту доказів невинуватості. Якщо це доказують, це кримінально каране діяння для прокурора. Якщо він знав, що є доказ, який в користь обвинувачуваного, і не сказав про це - це кримінально каране діяння.

– Сподіваємось, що у нас буде все гаразд і з винуватими, і з невинуватими.

– Волинь – чудовий регіон з низькою криміногенною обстановкою. І тенденція до покращення зберігається. І ми надіємось, що вона буде зберігатись надалі. Основна функція прокуратури в чому? Ми вже не здійснюємо ні розслідування, ні виявлення злочинів. Навіть не здійснюємо нагляд за діяльністю контролюючих органів. Основна функція – це зараз координація. Координація – це коли прокурор, отримуючи інформацію з усіх силових структур, з правоохоронних органів, які здійснюють боротьбу із злочинністю, які впливають на криміногенну ситуацію, розуміє найбільші проблеми. Тобто тут неефективно спрацювали, тут неефективно. бачить, що відбувається в суспільстві, бачить, на чому наголошує громадськість, куди спрямовують засоби масової інформації, визначає для регіону – саме для конкретного регіону – негативні явища. Що таке Волинь? Це заліслений аграрний багатий на корисні копалини прикордонний регіон. Ось і проблематика. Ліс, кордон, пісок, торф.

– Ви сказали про нагляд. Скажіть, Ви сумуєте за загальним наглядом прокуратури?

– Я фактично за весь період здійснення прокурорських повноважень у загальному нагляді пропрацював рік. Пропрацював ефективно. І допускаю, що я там не продовжив працювати у зв'язку із тим, що якраз занадто ефективно працював)). Що стосується різниці, коли був прокурорський нагляд і коли його немає, зараз ситуація гірша. У нас ще залишилось право брати участь у захисті інтересів держави на стороні держави у випадку, якщо ми докажемо, що орган, який повинен це здійснювати, не здійснює або неналежно здійснює цей обов'язок. Тобто прокурор бачить, що хтось незаконно забудовує земельну ділянку. Прокурор бачить, що хтось не платить пайову участь у місцевий бюджет. Прокурор бачить, що не платять за землю. Він звертається до органу, який зобов'язаний це контролювати: “Ви що, не бачите?” Вони:” Бачимо, бачимо” – “А чому ви нічого не робите?” – “А ми подумаємо”. Тоді прокурор звертається до суду, щоб строки позивної давності не пройшли. Платить державне мито, як і всі. І в суді відстоює інтереси місцевої громади. А бенефіціаром цих інтересів є орган місцевого самоврядування. Ми діємо в інтересах громади, стягуємо цю платню, яку б вони мали самостійно стягувати. Цього року вже фактично виконано немало судових рішень про реальне зарахування коштів. Навіть були судові справи – більше мільйона одним рішенням повертали в бюджет цих коштів, за які ми судились.

– Тобто ви за те, щоб загальний нагляд…

– Я виступаю не за повернення всеосяжного нагляду, коли прокурор здійснював нагляд за всім. Так воно і звучало – за всіма органами і установами усіх форм власності. Я за можливість здійснити захист інтересів держави в суді без оцих умовностей – належно, не належно… Якщо належно орган контролю виконує свої функції – ми ж не підемо другий позов заявляти. Для чого? А якщо вони не заявляють, – це вже свідчення неналежності. Вже є зразкове рішення Верховного суду з приводу того, що прокурор не зобов'язаний не знаю якими силами доказувати, що контролюючі органи неналежно здійснюють. В розумні строки звернулись до уповноваженого органу – “Будете захищати?” Немає відповідь протягом 10-ти днів або відповідь “Не будемо” чи “Подумаємо” - все! Це є вже підставою для участі прокурора – і суд вже не може відмовити і сказати, що “ви не доказали, чи той орган був…” До того могло таке бути.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Ми вже не міліція, яка була до 2014-го року», – начальник ГУНП Волині Юрій Крошко
• Автохами, хабарі та аварії: велике інтерв`ю начальника патрульної поліції Волині
• Олександр Климовський: «Спілкуватися на підвищених тонах краще тет-а-тет»
• Хто такі “вори в законі” та чи є вони в Україні
• Керівник волинської "Альфи": "В злочинців шансів немає"