Не пускали зігрітися і не брали таксисти: як лучанин рятував собаку з крижаної води (фото)

Це трапилося ще 29 січня. Цього дня у Стиру в Луцьку тонули чоловік і його собака. Повз ішли байдужі люди, потім їм не дозволяли погрітися у приміщенні, не хотіли їхати таксисти, бо клієнти були мокрі, як хлющ.

Ця історія про (не)доброту і (не)людяність. Про другий день народження собаки і людини. Про те, чому люди люблять більше собак, аніж людей. Це про нас із вами, лучани.

Олександр Гань щодня вигулює Арчі біля Стиру. За прогулянку щоранку і щовечора намотують по 15 км.

Арчібальд – собака мрії. Кудлатого розумного друга чоловік вирішив купити у березні. Бо мріяв про собаку все життя. Арчі один рік і два місяці. Олександр каже, що це дуже розумний службовий собака породи цвергшнауцер.

Їхня прогулянка 29 січня не віщувала нічого погано. Все, як і щодня: ранок, свіже повітря, насолоджувалися природою. Але Арчі дуже любить ганяти качок на річці. І ця звичка стала фатальною.

Температура повітря того дня коливалася між 5 і 6 градусами морозу, тому біля берега на річці утворився лід. І Арчі кинувся до качок, зграя яких сиділа на кризі. Але собака послизнувся і впав у воду. Водяний вир не дозволяв вилізти на лід. Арчі то винирював, то ховався під водою. Товариш Микола, який також з Олександром вийшов на прогулянку зі своїм псом, зауважив, що в Арчі усе менше сил і він може потонути. Тому власник собаки вирішив пірнати за ним.

"Ми влітку купалися, тому я  думав, що води там буде по коліна і я перейду вбрід. Я зняв із себе тільки куртку, лишившись у светрі, лижних штанах і взутті. За собакою довелося стрибати. Бо там таке місце – урвище, метри два до води. Там не можна було спуститися", – пригадує чоловік.

Проте води внизу виявилося стільки, що чоловік занурився з головою. Аби дістатися до Арчі, довелося кулаками пробивати лід перед собою. Тим часом собаку відносило на середину Стиру. Коли чоловік нарешті дістався до нього, то поставив собаку на крижину і сам на неї ліг. Проте крижина відламалася і кілька хвилин чоловік та собака просто дрейфували.

«Посередині річки крига стала сторчма, і ми знову впали у воду. Я взяв Арчі під руку і якось ми допливли до берега. Коли я поставив собаку на лід, то сам вилізти не міг. Наді мною – мало не скеля двометрова. І здавалося, що на мені було додаткових 20 кілограмів через той одяг, що я не зняв», – розповідає чоловік.

Проте Арчі також не зміг вибратися на берег. Він знову провалився і цього разу втомлений собака занурився з головою. Олександр мусив за ним пірнати.

Остання спроба допомогти домашньому улюбленцю була вдалою: Арчі вдалося вибратися на берег, де він був уже в безпеці. А от Олександра сили покидали. У якийсь момент він зрозумів, що у воді йому добре й тепло.

«Потім я зібрався з силами і думками. Вирішив пірнути на дно, відштовхнутися і попливти. Пірнув, але дна так і не дістав. У тому місці Стир дуже глибокий. Але мені вдалося допливти до криги. Метрів 10-15 я повз по ній до місця, де починався пологий берег. Там, нарешті, вдалося вийти», – пригадує чоловік.

У воді він був близько десяти хвилин. Увесь цей час товариш Микола намагався йому допомогти. Проте усі зусилля були марними. П’ятиметровий повідок, який кидав для Олександра, банально не діставав води. Люди, що йшли повз, йшли далі. Потім Микола зізнається: було жахливо страшно дивитися і розуміти, що нічим не можеш допомогти. І якби сталося найгірше, перед очима все життя була б картинка, на якій тонуть людина і собака, а він нічим не зміг допомогти.

Аби хоч трохи зігрітися, чоловіки вирішили зайти у середину ДЮСШ №3, адже та знаходилася поряд. І вже звідти вирішили викликати таксі.

«Після цієї історії я зрозумів, що більше люблю собак, ніж людей. Коли ми зайшли у середину приміщення, з нас із Арчиком просто крапала вода. До нас одразу підійшов охоронець і вимагав, аби ми залишили приміщення. Микола пояснив, що ми щойно тонули, ми замерзли і тут лише хочемо дочекатися таксі. На що охоронець відповів, що це його, мовляв, абсолютно не цікавить і він не збирається після нас прибирати калюжі», – каже Олександр.

Микола намагався пояснити, що на вулиці мороз, а людина і собака мокрі. Дійшло мало не до бійки. І лише тоді охоронець вгамувався.

Проте ще не на цьому моменті був хороший кінець цієї історії. Бо далі нашим героям довелося 40 хвилин чекати таксі та людину, яка зможе відкрити турнікет, аби проїхав автомобіль.

Таксист, дізнавшись, що потрібно везти людину і собаку, які намокли, спочатку навідріз відмовився приїжджати. Але потім погодився, назвавши вартість поїздки, яка втричі перевищувала стандартну.

«Ось це – про доброту наших людей навколо. І про взаємодопомогу. Не дай Бог би тонув і ввечері постукав до когось у двері, то ніхто б не відчинив. Так би і замерз на порозі», – каже Олександр.

Удома Арчі викупали в теплій воді, нагодували теплою їжею та вкутали. Увесь день він не відходив від господаря, тулився та облизував руки. Знав: те, що сталося, врятувало йому життя. І був безмежно вдячний за порятунок. Сам чоловік хвилювався, що буде пневмонія. Але усе минулося кашлем. Впевнений, що це – через здоровий спосіб життя. З початку року разом із товаришем чоловіки і їхні собаки «нагуляли» вже понад 1100 км. Олександр зізнається, що до цього ніколи не занурювався у холодну воду. Бв більше – є противником купань на Водохреще. 

Додає, що 29 січня – другий день народження для обох. Це їх ще більше зблизило. І то був своєрідний урок: до води близько більше не підходять.

Наступного дня гуляли на тому ж місці. Зупинилися сфотографуватися. Бо такі дні, певно, запам'ятаються на все життя.

І тут згадався вислів: чим більше пізнаю людей, тим більше подобаються собаки.

Проте заступник директора з адміністративно-господарської роботи ДЮСШ №3 Павло Щегельський дещо спростовує факти про те, що чоловіка й собаку виганяли на вулицю. З його слів, Олександрові та Арчі навпаки надали допомогу.

"Що відбулося до того, як я спустився вниз, я не знаю. Можливо, був конфлікт, але ми пустили грітися і людину, і собаку. Й зробили все можливе для цього. Охоронцям я сказав впустити і випустити таксі, тому вони не чекали так довго. Я працюю в цьому закладі, все бачив, я турбуюся про людей", – наголосив Павло Щегельський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• У Луцьку чоловік з великим серцем врятував собаку, що тонув (фото)
• Десятки відер олів’є та вареників: бійцям на Схід відправили гостинці з Луцька
• Зібрали вже пів мільйона: як лучани допомагають онкохворим дітям 
• Пухнасті і самотні: котики і собачки, які шукають дім у Луцьку (частина 1)