Соціальне підприємництво незабаром визначатиме розвиток бізнесу, – директор Української соціальної академії

7 жовтня в університеті стартував спільний проект Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк) та Української соціальної академії (м. Київ) – Школа інновацій та соціального підприємництва. Це унікальна програма, покликана сприяти розумінню інновацій та поширенню соціального підприємництва, а також інструментів для досягнення поставлених цілей. Саме про цю програму розповіли директор Української соціальної академії (м. Київ) Михайло Мельник та місцевим координатор вищезгаданої програми, доктор політичних наук, професор Антоніна Митко.

– У наші дні дуже багато різних бізнес-шкіл, семінарів та тренінгів, присвячених питанням започаткування власної справи, досягнення успіху та розвитку лідерських якостей. Чому у Вашому випадку саме таке, досить унікальне поєднання – інновації та соціальне підприємництво?

Михайло Мельник:

– Справді, таке поєднання дійсно унікальне, можна сказати, що соціальне підприємництво є своєрідною інновацією для українського бізнесу та суспільства. Незрозумілі бізнесмени-благодійники, диваки, що шукають пригод у забутих Богом землях, – так подеколи суспільство сприймає соціальних підприємців. Утім, як показує світовий досвід, найуспішніші компанії цього типу, пропонуючи громадам розв'язання наболілих проблем, створюють інноваційні бізнес-моделі та демонструють вражаючі темпи зростання. На думку деяких фахівців, саме соціальне підприємництво визначатиме хід розвитку бізнесу впродовж наступних десятиліть.

– На кого розрахована програма Школи інновацій та соціального підприємництва та який формат навчання?

Михайло Мельник:

– Школа розрахована на підприємців, які мають бажання вирішувати соціальні проблеми, але водночас і бути більш ресурсно забезпеченими, отримуючи прибуток, представників бізнесу, котрі прагнуть зосереджуватися не лише на власному прибутку, а й допомагати іншим, громадських діячів і також усіх, кого цікавлять особливості функціонування цього типу організацій. Спрямована на вольових, відкритих до змін лідерів, які прагнуть самовдосконалюватись та готові зробити свій вагомий внесок у розвиток України. Форматом програми є тримісячне інтенсивне модульне навчання в трьох містах України (Суми, Луцьк, Івано-Франківськ). Навчання відбувається два дні в тиждень. Методиками роботи є інтерактивний формат навчання, майстер-класи з успішними підприємцями та керівниками, яскраві викладачі та практики з України та закордону, менторство успішних підприємців щодо практичних проектів учасників, можливість розвинути власний стартап-проект, можливість стажування для найкращих студентів за кордоном, зручний графік навчання, його поєднання з працею.

– Ви згадали про менторство успішних підприємців щодо практичних проектів учасників. Прокоментуйте, будь ласка, які саме проекти маєте на увазі?

Михайло Мельник:

– Робота над практичним проектом здійснюється під час навчання в комфортному, спонукальному середовищі та в дискусії з однодумцями та менторами. Передбачає таке: визначення ідеї, побудову бізнес-моделі, тест-драйв ідей, розробку прототипу, консультації з менторами, презентацію проекту перед експертами. Підготовка й упровадження проекту здійснюється під керівництвом викладачів та залучених експертів-практиків.

– На вашу думку, з чого слід розпочинати практичний соціальний проект?

Михайло Мельник:

– По-перше, треба змусити себе вийти за межі мислення глобальними категоріями, скажімо, проблем освіти чи кризового стану економіки, та почати думати про те, як сприйматиме програму її цільова аудиторія (ми називаємо її представників бенефіціарами). Ваш продукт має вирішувати проблеми бенефіціарів. Наприклад, метою одного із соціальних проектів, який реалізовували в Індії відомі фахівці в галузі соціального підприємництва Джеймс Томпсон та Єном Макміллан, було розповсюдження пакетиків із речовиною для дезінфікування води серед населення сіл із високим рівнем смертності від дизентерії. Але, якби вони, прибуваючи до села, почали пояснювати мешканцям зв'язок між забрудненою водою та хворобою, їх ніхто би не слухав. Бо неосвічена людина просто не в змозі збагнути, що таке мікроби чи бактерії, яких вони в житті не бачили. Тому потрібно виробляти такий підхід, який дає змогу адаптувати зміст проблеми, зробивши його зрозумілим для бенефіціарів.

– Що таке IdeasLab?

Михайло Мельник:

– Ideas Lab–це серія зустрічей, на які запрошуються яскраві особистості сучасності й визнані експерти різних сфер. Ми говоримо про різні аспекти лідерства, бізнесу, мистецтва, історію та філософію, медіа та суспільство, адже саме на перетині різних світів народжуються найцікавіші ідеї нових інноваційних стартапів.

– На що повинні звернути увагу охочі навчатися у Школі інновацій та соціального підприємництва?

Михайло Мельник:

– Ось вам тест: якщо програма будь-якої бізнес-школи на теперішній рік є такою ж, як і попередні роки, це означає, що ви прийшли не туди, куди треба. Я люблю наводити приклад Стенфорда, який є університетом, зорієнтованим назовні. Тобто цей заклад безперервно контактує як зі стартапами, так і з великими компаніями. Натомість деякі університети зорієнтовані всередину. "Ми маємо гарних дослідників, видаємо купу статей та маємо справу з консалтинговими фірмами...", – постійно говорять вони. Насправді є величезна різниця у швидкості та енергії, з якими і перші, і другі взаємодіють із зовнішнім середовищем. Якщо ж ви опинилися в університеті, зацикленому на собі, вважайте, що вам не пощастило, бо світ не стоїть на місці. Зрозуміло, що моя думка суб'єктивна, але я завжди передусім дивлюся на те, наскільки швидко школа починає вбирати в себе речі, які є відображенням змін у світовій та національній економіці (є не просто модною ідеєю чи концепцією). Ніхто не хоче навчатися у закладі, який продукує менеджерів для управління компанією з минулого століття. Вам потрібна бізнес-школа, що навчає, як керувати організаціями в наступному десятилітті. Ми разом із нашими партнерами вже декілька років працюємо в цьому напрямку, намагаємося максимально поєднати, дослідницьку, громадську та бізнесову сфери.

– Яка основна мета Школи інновацій та соціального підприємництва?

Михайло Мельник:

– Основна мета освітньої програми – підвищення спроможності організацій розвивати інноваційні ідеї в рамках своєї діяльності задля вирішення соціальних проблем суспільства. Своїми діями ми будуємо нову реальність для наших людей, нове майбутнє для наших дітей і нову модель розвитку. Як говорив Білл Дрейтон, засновник компанії Ашока: "Для соціальних підприємців замало просто дати рибу або навчити рибалити того, хто голодний, вони заспокояться, поки не зроблять революцію в рибній промисловості".

– Пані Антоніно як викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки і одночасно місцевий координатор Школи інновацій та соціального підприємництва, який ви бачите потенціал для вищої освіти, працюючи у форматі поєднання наукової, громадської та бізнесової сфер?

Антоніна Митко:

– Передесім відзначу, що це не перший досвід співпраці СНУ імені Леся Українки і Української соціальної академії. В попередні роки ми вже провели декілька спільних проектів, зокрема конференції, міжнародні літні школи й освітні програми. Саме тому я маю змогу говорити не тільки крізь призму майбутніх перспектив, а й крізь призму спільних здобутків, які ми отримали. А це понад сто студентів із різних куточків України та закордону, які пройшли наші програми, провідні експерти, науковці та підприємці, які мали змогу не тільки навчати, а й обмінятись досвідом між собою, завести нові знайомства та побудувати свого роду спільноту, котра опирається на спільні цінності й мету. Тому такі заходи в нашому університеті, місті й області є тими інноваціями, які дозволяють відкритись для налагодження нових всеукраїнських та міжнародних зв'язків, сприяють пошуку нових можливостей вирішення викликів сьогодення. Такий формат праці особливо корисний для студентів та їхнього майбутнього працевлаштування. Адже під час таких заходів, як Школа інновацій та соціального підприємництва вони мають можливість спілкуватися та налагоджувати зв'язки з підприємцями, громадськими активістами, науковцями, тобто їхніми потенційними роботодавцями, які можуть підказати, чого вони очікують від своїх майбутніх працівників, або ж надихнути на заснування своєї справи.

– Які труднощі виникають в організаційній роботі місцевого координатора, так би мовити поза лаштунками?

Антоніна Митко:

– Роботи без труднощів не буває, особливо, коли займаєшся організацією освітньої програми та працюєш з людьми. Я би поділила труднощі на дві категорії: внутрішньо-організаційні та безпосередня робота з майбутніми учасниками програми, викладачами, гостями тощо. Щодо внутрішньо-організаційних, то тут ми маємо працювати як одне ціле, і представники Української соціальної академії, і представники нашого ВНЗ, тому що дія одного впливає на результат іншого, а особливо важливою є комунікація між нами, оскільки ми проживаємо в різних містах, а інколи навіть у різних країнах. Але, завдяки сучасним технологіям, ці перепони ми долаємо. А майбутнім учасникам також не завжди легко роз'яснити специфіку роботи Школи, як правило в них завжди виникає багато додаткових питань. Проте ми стараємося знаходити індивідуальний підхід до кожного.

– Які основні обов'язки місцевого координатора Школи інновацій та соціального підприємництва?

Антоніна Митко:

– Школа складається із двох етапів: навчального і менторства та праці над практичним проектом учасниками Школи. Відповідно ключовими завданнями програмного координатора Школи є: підготовка та проведення програми в рамках Школи інновацій та соціального підприємництва (календар програми, розклади, найближчі події, зміст навчальних модулів, вимоги та дедлайни завдань, забезпечення слухачів навчальним матеріалом, що його готують викладачі тощо); комунікація з викладачами та учасниками програми Школи; супровід учасників програми впродовж усього періоду їхнього навчання; проведення поточного моніторингу виконання заходів в рамках Школи та їх результатів; робота із представленням програми та зовнішня комунікація про програму Школи; підготовка різного роду звітів тощо.

Автор: начальник віддіду зв'язків із громадськістю СНУ ім. Лесі Українки Олеся Фесик