Лучанка обиратиме книги для всіх бібліотек країни

Відома луцька книжкова блогерка Анна Єкименко-Поліщук увійшла до експертної ради Українського інституту книги з відбору книжок, які пропонуватимуть для поповнення бібліотечних фондів у всій Україні. 

Про це лучанка повідомила на своїй фейсбук-сторінці у середу, 23 лютого. Вона наголосила, що експерткою з книжок працюватиме на громадських засадах протягом двох років. 

«Бачила скарги, що книги обирають лише «люди з системи», однак щороку відбувався відкритий конкурс, куди можна було податися. Відверто, я витратила день на заповнення документів і десь там закрадалася думка: «Навіщо я це роблю». Однак, я читаю у промислових масштабах, ділюся враженнями у блогах на Ютубі та Інстаграмі, спілкуюся з величезною кількістю людей, які читають, орієнтуюся в літпроцесі та й так витрачаю купу часу на це. Тому точно зможу долучитися до ради з відбору книг, аби у бібліотеках були дійсно ті томики, яких чекають читачі», – написала Анна. 

 

У коментарі журналістам сайту луцьких новин «Конкурент» вона розповіла, що дуже тішиться можливості ділитися своїм читацьким досвідом. Обрання до списку експертів Анна вважає ознакою того, що Український інститут книги працює прозоро і відкритий до співпраці.

«Існує така собі тріада: автор, текст та читач. І важливі усі складові, бо якщо читач таки не зустрічається з текстом, то це доволі болісно. Зрозуміло, що не всі можуть купувати книги. Не тільки через фінансову складову. У людей часто банально немає, де їх зберігати. У такому випадку бібліотеки – це добра нагода зустрітися таки з текстами. І добре, коли асортимент книг задовольняє різні потреби. Тому для мене те, що я стала експерткою – невеличкий вклад у культуру. Я віддаватиму свій вільний час (як і ще 35 колег-експертів), аби більше українців знайшли «свої» книги та авторів. Плюс, державні закупівлі – це один зі способів підтримки книговидавничої галузі. Деякі держави знижують податкове навантаження чи дають пільги, деякі підтримують через державні закупівлі. А зрозуміло, що якщо ми задовольнятимемо свої культурні потреби українськими книгами, то не споживатимемо іншомовний продукт. І відповідно, не будуватимемо спільний культурний простір з Росією», – розповідає вона.

Експертка поки не знає критеріїв відбору книжок для закупівлі. Однак, з прочитаного за минулий рік радить аудиторії «Конкурента» кілька справді вагомих книжок.

Станіслав Асєєв, «Світлий шлях. Історія одного концтабору»

Цю книгу дуже складно радити, бо вона точно не з легких. Проте у ній автор розповідає про власний досвід перебування в Ізоляції – концтаборі в центрі Донецька, який функціонує з часів окупації. Це жахлива історія про жорстокість та звірства, яким би, здавалося, не місце у 21 столітті. А ще це історія про беззаконня і свавілля, відсутність правових норм і загалом людяності. Книга важлива, адже дуже мало колишніх полонених готові говорити про те, що пережили. А говорити важливо, аби світ дізнався про це.

 

Тетяна Рубан, «На північ від кордону»

Це підлітковий роман, події якого відбуваються в маленькому селищі в Грузії, де після «п‘ятиденної війни» з‘явився кордон і так звані «миротворці» з Росії. Ця книга саме зараз дуже резонує. Але, окрім важливої теми війни і розуміння своєї історії, тут йдеться і про дорослішання, проблеми підлітків та відстоювання особистих кордонів.

 

Іван Черненко, «Сміх у кінці тунелю. Нотатки українського анестезіолога»

Автор описує те, як «вигаданий персонаж» вирішив стати лікарем. Від вступу до університету, корупції, освітньої системи, де ніхто нічого не вчить до інтернатури, конкуренції, хабарів та роботи в маленькій районній лікарні під час пандемії. Мені здається, що кожен, хто прочитає цю щиру історію, буде трішки по-іншому ставитися до лікарів.

 

Богдан Коломійчук, «З00 миль на схід»

Книга вийшла у циклі про комісара Адама Вістовича, і це історично-кримінальний роман. До речі, його можна читати й окремо, як повноцінну історію без прив‘язки до попередніх. У книжці розповідається про події після Першої світової. А ще багато йдеться про Галицьку авіацію. Автор досліджує історичні моменти, і дуже вдало поєднує їх з вигаданими художніми історіями.

 

Петро Яценко, «Союз радянських речей»

Ця книга отримала відзнаку ВВС в номінації дитліту у 2021 і вона прекрасна. Вона про те, чому старше покоління так дорожить речами, про те, що таке дефіцит і загалом, чому варто знати історію. Через речі автор показує, яким жахливим було життя в Союзі і чому не варто за ним ностальгувати.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• У Луцьку дітей вчили малювати комікси (фото)
• «Демонічний вплив»: у США влаштували спалення книг «Гаррі Поттер» та «Сутінки»
• Сергій «Колос» Мартинюк презентує роман у Луцьку