Як стати донором: репортаж з Волинського центру крові (фото)

Лучани в перші дні війни створювали черги біля Волинського обласного центру служби крові. Установа не могла прийняти всіх донорів одночасно, тому в перший тиждень повномасштабної війни працівники старалися відбирати найбільш потрібні групи крові. Інших донорів вносили в донорську базу та телефонували їм згодом, пояснюючи, що кров має термін придатності.

Інформаційне агентство Волинські Новини хотіло зробити репортаж з місця, де люди здають кров, рятуючи життя іншим, та пояснити, як стати донором людині, яка ніколи в житті не робила такої процедури. Проте лікарі переконали журналіста Олександра Зелінського здати кров самому та описати власний досвід.

 

 

Чи усі можуть здавати кров

Ми прийшли у Волинський обласний центр служби крові 15 червня, екскурсію нам погодилася провести т. в. о медичного директора Валентина Крам.

Вона розповіла, що кожна область має свій центр служби крові, тож установа забезпечує кров’ю та її компонентами волинські лікувальні заклади, з якими укладено відповідні угоди. Волинський обласний центр наразі повністю забезпечений донорами, які здають не лише кров, а й плазму та тромбомасу. Доза кровоздачі становить 450 мілілітрів.

Однак здати кров можуть не усі, зокрема цього не можуть робити люди, які мають онкологічні захворювання, туберкульоз, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекцію, серцево-судинні захворювання, енцефаліт чи інсульт. Також причиною відмови у донації можуть бути приймання ліків, підвищення артеріального тиску, вагітність, оперативні втручання, похід до стоматолога та вживання алкоголю, але з часом, коли ці пункти вже не будуть актуальними, людина може здати кров.

 

 

«Наприклад, якщо під час огляду пацієнта терапевт виявив підвищений артеріальний тиск – систолічний більш як 180, діастолічний більш як 100 – тоді в карті донора він робить відмітку і відведення від донації на певний період, зазвичай від десяти до чотирнадцяти днів. Після цього періоду донор знову до нас проходить, його оглядає терапевт», – каже Валентина Крам.

Донор може здавати кров один раз на шістдесят днів, тобто не більш як шість разів на рік. Якщо ж людина здає плазму або тромбомасу, то це можна робити кожні чотирнадцять днів, але не більш як 26 разів на рік. В установі кількість здавань тримають на контролі, тому жоден донор не може здати кров чи її компоненти більше разів, ніж це можна зробити.

 

 

Цікавим є і те, що донори, які здають кров чи її компоненти багато разів, можуть отримати різноманітні звання. Якщо людина здала більш як сорок максимальних доз крові або в сумарній кількості шістдесят донацій плазми чи тромбомаси, то вона має право податися на звання «Почесного донора України». На звання «Заслуженого донора України» можуть претендувати ті, хто здав кров понад сто разів або більш як сто двадцять разів сумарних доз крові, тромбомаси і плазми.

«А ви їли зранку?»
 

Запитуємо Валентину Крам про алгоритм здавання крові.

«А ви їли зранку? – запитує вона та продовжує: – Не хочете здати кров та спробувати все на собі?».

Не можна сказати, що цю пропозицію ми сприйняли з радістю, але, звичайно ж, погодилися це зробити. Зі слів лікарки стало зрозуміло: першим, що ви маєте зробити перед тим, як іти здавати кров, – поїсти.

Ідемо в реєстратуру, де нам видають картку донора, у якій є анкетні питання про те, чи їздила людина за кордон, про недуги, на які хворіла, алергії, вірусні інфекції, вакцинацію та операції. Після цього в актовому залі відповідаємо на питання, ставлячи галочки.

 

 

Водночас знайомимося з заслуженим донором Юрієм Деркачем з рідкісною групою 4+, який вперше здав кров понад тридцять років тому, а сьогоднішня процедура стане для нього вже 626-ю: «Прийшов, спробував і ось так почав здавати. Як такої потреби не було, але чомусь тоді пішов. Сьогодні вже буде 626-те здавання, цього разу здаю плазму. Після кожного здавання крові почуваюся добре, жодного дискомфорту. В центрі дуже хороша атмосфера, ти приходиш сюди, ніби додому».

Чоловік каже, що про День донора навіть і не знав би, якби його не привітали з цим святом на роботі, згодом отримав вітання і від однокласників. Однак Юрій скаржиться на те, що його «на**г вигнали з роботи через донорство», також, зі слів чоловіка, йому з 2017 року гальмують найвищу нагороду України.

«Бог дав мені таку можливість – я й здаю. Комусь допоможу. Коли ще починав здавати, то норма була 225 мілілітрів. Мене на руках носили, коли такий вихід плазми був, а сьогодні треба здавати 600 мілілітрів. Але хтось будує, хтось робить інші справи, сьогодні кожен робить те, що може. Мені образливо, чому з Дніпра чоловік отримав звання «Герой України», а я не можу. Хто здав кров більш як п’ятсот разів, має право отримати це звання. Я вже й сам документи зібрав і подав, а мене футболять», – каже Юрій Деркач.

 

Вислухавши донора та заповнивши картку, ідемо до терапевта Вадима Шепшелея. Він наголошує, що здавання крові – це доволі серйозна процедура, яка не може відбутися за кілька хвилин, як це уявляють люди.

«Насправді ми маємо переконатися, що це буде безпечно для донора, а кров буде безпечною для реципієнтів, тобто для тих людей, яким вона призначена. В цьому і полягає моя робота. Коли донор заповнює анкету, я її перевіряю та запитую моменти, які потребують уточнення. Є певні протипоказання для донорства, ці речі люди зазвичай знають, а є речі широкому загалу невідомі, які ми і з’ясовуємо. Зокрема чи хворіла людина на певні захворювання, чи приймала певні ліки, адже навіть продукти харчування, які людина вживала за день-два до здавання крові, впливають на її якість та саму процедуру. Після з’ясування усіх моментів я ухвалюю рішення, чи може людина здавати кров, яка буде форма здавання та який буде об’єм. Адже також пацієнти здають плазму та тромбоцити, тобто компоненти крові», – каже лікар.

 

Після опитування Вадим Шепшелей вимірює тиск та слухає серцебиття. Наголошує: якщо під час здавання крові погано почуватиметесь, то терпіти не потрібно, варто одразу ж повідомити про це медсестер. Також у цей день не варто давати організму серйозні навантаження, зокрема іти в спортзал.

Давши рекомендації, лікар відправив нас в клініко-імунологічну лабораторію. Тут запитують про групу та резус крові. Відповідаємо: 3+. Однак на слово не вірять, просять якісь документи. Оскільки таких документів не виявилося, взяли кров з пальця та підтвердили групу та резус крові 3+.

Нарешті піднімаємося у донорський центр, віддаємо картку та очікуємо черги на забір крові. Згодом до кабінету кличуть медсестри, ви розміщуєтеся у зручному кріслі, вам перетискають руку та шукають вену, даючи тримати у руці гумовий м’яч. Після цього вставляють голку з трубкою, через яку й відбувається забір крові. Процес триває не надто довго, а медсестри постійно питають про самопочуття. Якщо ви думаєте, що голка у вені – це боляче, то абсолютно помиляєтеся. Адже місце перетискання руки вас турбуватиме більше.

 

 

 

 

Після здавання крові вкотре запитують про самопочуття, пропонують трішки посидіти та відправляють у касу, де дають 50 гривень і довідку, яка дозволяє офіційно оформленій людині не працювати у день здавання крові. До того ж, ця довідка дає донору право на ще один вихідний, який можна використати протягом року з моменту здавання крові.

«Це не є якась особлива історія», або Як люди стають донорами крові

Також ми поспілкувалися з донорами, які вже мають досвід здавання крові та її компонентів. Артур Косюр зазначив, що його історія не є якоюсь особливою:«Першого разу просто пішов, здав і якось воно пішло. Після кількох разів мені вже телефонували батьки дітей, яким потрібна була кров, і моя група підходила. У нас була громадська ініціатива «Одна кров», то ми вже організовували здавання крові від цієї організації. Зараз мене просить здавати кров один з благодійних фондів. Також я є в групі у Telegram, де часто шукають донорів».

Артур має кілька татуювань, однак вони не є перешкодою для того, щоб здавати кров. У активі він має вже 23 донації.

«У мене є тату, але вони вже загоїлися більш як рік тому, тож це зовсім не заважає тому, аби здавати кров. Після такої кількості здавань крові я почуваюся добре. Вважаю, що здавання крові – це більше користі, аніж шкоди», – розповідає донор.

Зінаїда Казалюк працює у Волинському обласному центрі служби крові операційною медсестрою, кров вона почала здавати, коли прийшла на роботу. Зараз жінка у декреті, але й досі приходить у центр крові, але не на роботу, а як донор.

«Я прийшла на роботу якраз у 2014 році, тоді розпочиналася АТО і була потрібна кров для бійців. Тоді вперше здала кров. Після цього в мене якось саме собою виникло бажання здавати кров дітям, усім, хто її потребував. У деяких ситуаціях донорів просто не вистачало. Нині у моїй донорській книжці записано вже 47 донацій крові та плазми», – каже Зінаїда Казалюк.

 

Відзначимо, що до святкування Всесвітнього дня донора долучилося товариство Червоного Хреста у Волинській області, яке передало Волинському обласному центру служби крові набори гігієни, які центр, своєю чергою, роздає донорам.

«Дякуємо за врятоване життя», – кажуть донорам при виході з центру крові.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Українські військові хірурги провели операцію, яка не має аналогів у світі
• Україна виготовлятиме 3D імпланти кісток для допомоги постраждалим у війні
• Дослідники стверджують, що винайшли методику омолодження шкіри на 30 років