Мінімалка 3 200: думки луцьких експертів

Анонсоване урядом підвищення мінімальної заробітної плати до 3 200 гривень викликало неоднозначну реакцію у суспільстві. З одного боку, збільшення зарплати удвічі не може не тішити, але з іншого – виникає чимало питань: звідки візьмуться ці гроші? як це вплине на ціни? чи не буде негативних наслідків для економіки вцілому?

Урядовці таке стрімке підвищення мінімальної зарплати пояснюють намірами покращити добробут працівників і знизити рівень тіньових зарплат. Але чи дійсно це покращить життя українців, чи не приховані тут небезпечні наслідки? Про це у коментарі Діловому інтернет-виданню Волині Конкурент розповіли луцькі експерти у сфері економіки.

Регіональний консультант з бюджетних питань Офісу реформ у Волинській області Василь Гром:

Якщо розглядати з точки зору економіки, соціального становища України, то питання підвищення заробітної плати у нас давно вже перезріло. Ви ж подивіться, що робиться в нас в економіці країни? Ціни у нас вищі, ніж в Європі, заробітна плата – найнижча в Європі.

У мене питання: а куди ж воно дівається? Ми платим, а де різниця, куди вона дівається? І сьогодні говорити про те, що там 1000 з чимось – це є якийсь мінімум, то, вибачте, то по-моєму взагалі...

Але тут треба розглядати інше питання. Непродуманість проведення такого важливого заходу знецінює важливість праці конкретних людей. Адже в нас в бюджетній сфері діє тарифна сітка. Якщо ми сьогодні говорим, що 3 200 ми піднімаєм до 11 розряду – туди входять прибиральниці, кочегари і т.д.. Як кажуть в уряді, ніхто менше 3 200 получати не буде. Напевно, найдеться і директор якоїсь початкової школи, який отримує 3 600? То буде 400 гривень різниця між прибиральницею, яка прийде на 2 години попрацювати... Знецінення. Має бути пропорція.

Друге питання. Верховна Рада розглядала бюджет першого читання. Проголосувала все. Питання про 3 200 не було. Тобто воно, виходить, що не пророблялось до проекту бюджету, а визріло між першим і другим читанням? Це мені навіює думку про те, що, напевно, якісь події потрібно було випередити і вкинули 3 200. Ще треба говорити про інше – які джерела її фінансування? Чи це не порушить інфляційні процеси, тому що треба ж буде їх платить.

Ще одне. Територіальним громадам, які об'єдналися, і містам обласного значення, які фінансують заклади освіти і охорони здоров'я, в минулому році були встановлені певні рівні забезпечення їх витрат. Цінами ми їх обмежуєм, причому це обмеження було зроблене при першому читанні. Сказано, що тільки педагогічна заробітна плата, а в медицині – крім енергоносіїв і госпвитрат. Але там ще є додаткова дотація, вона обраховується, але на скільки її вистачить, для того щоб підняти на 3 200? Все має бути якось прозоро обраховано і покладено на стіл народним депутатам, і мати доступ для громадян, щоб ми бачили, наскільки реально ми це робимо.

В нас була унікальна можливість, коли похитнулась ситуація з доларом і т.д., – ми ж мали додаткове надходження податку на додану вартість у зв'язку з підвищенням цін, з ростом інфляції. Чому інфляційні гроші не пішли на заробітну плату. Це перше потрібно було б зробити! Ні, дочекались кінця року. А тепер за рахунок чого буде в наступному році?

От такі речі мене дивують. Але я ще раз хочу сказати, що питання заробітної плати – це найважливіше питання, тому що це – купівельна спроможність. По-перше, це рівень життя людей. Всі, коли йдуть на вибори, щоб за них проголосували, кричать, що вони будуть захищати і т.д. Як же це захист, коли найнижча в Європі заробітна плата? Це катастрофа.

Ще потрібно сказати, що заробітна плата – це еквівалент вартості робочої сили. А ми повинні чітко і ясно пам'ятати, що тільки робоча сила здатна створювати додану вартість. А якщо вона у нас зненцінена, то яку якість доданої вартості створить ця робоча сила? Дешева робоча сила створить дешеву додану вартість. Але чомусь ця додана вартість буде продана по рівню європейських цін.

Таке моє бачення. Однозначно, потрібно піднімати зарплати і, напевно, таке підняття потрібно вирівняти... Я так думаю: якщо підняли на 3 200, то наступить той час, коли буде вирівняна тарифна сітка, на що потрібно буде знайти гроші. Поставити не в рівні умови низькокваліфіковану і висококваліфіковану працю, а поставити в різні умови. Дати пропорцію тому всьому. І піднімати все інше: піднімати мінімальну пенсію, вона ж також залишалась на межі сьогодні 1 200 чи 1 300 грн. Що за них сьогодні можна купити.

Можливо, це підняття тарифів, ці субсидії, можливо, їх спрямувати людям, хай вони самі розрахуються? Дайте їм гроші, вони розрахуються. Вони половину зекономлять. Ато починаєм "гуляти": то з лічильниками – норма така, то без лічильників – норма така. То така, то така. То почекайте, давайте наведем порядок. Я пам'ятаю, що по електроенергії в нас колись також був відпуск без лічильників. Але це були 60-ті роки, коли потрібно було платити за лампочку і розетку окрему плату, не залежно від того, скільки ти нею користуєшся. Але ж то були 60-ті роки... Сьогодні такий енергоресурс, як газ, ми можемо, бачиш, продавати і з лічильником, і без лічильника. Все одно, що на продовольчому ринку немає ваги.

Багато є проблем, але загалом це добре, що підняли заробітну плату. Ще буде ліпше, коли вирівняють пропорції заробітних плат. Піднімуть пенсії, і ще з один такий етап, 3 200, тоді можна щось говорити. На кінець року ще раз 3 200 підняти, але з пропорцією в тарифній сітці, це були б ті дії, які треба робити.

І доходи. Ми ж сьогодні піднімаєм заробітну плату, люди будуть платити податки з цієї суми. Чим більша заробітна плата, тим більше платять.

Читайте також: ЧОМУ ЗАЯВА ГРОЙСМАНА ПРО ПІДВИЩЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРПЛАТИ ДО 3200 ГРИВЕНЬ ЗРОБИТЬ УКРАЇНЦІВ ЩЕ БІДНІШИМИ

Завідувач кафедри фінансів ЛНТУ, доктор економічних наук, професор Ірина Вахович:

Стрімке знецінення національної грошової одиниці, що розпочалось у 2014 році, спричинило значні фінансові труднощі для населення України. Фактично, кожна працевлаштована в Україні людина, яка отримувала заробітну плату у гривнях, різко стала у 3 рази біднішою. Підвищення цін на товари, тарифів на послуги, в т.ч. комунальні, ще більше ускладнило фінансове становище українців. У структурі доходів підприємств витрати на персонал зменшились до 6 %, у структурі загальних витрат – до 4 % (у розвинутих країнах становлять від 15 до 40 %), темпи зростання заробітної плати відстають від темпів зростання доходів більш як на 30 %.

На цьому фоні, підняття мінімальної заробітної плати, звісно, слід розглядати не просто, як потребу, а як необхідність. По-перше, створюються, хоча і незначні, але все ж матеріальні стимули для працівників. По-друге, створюються додаткові стимули для підприємців, адже потенційно зростає купівельна спроможність населення на придбання їх товарів і послуг, що і забезпечує розвиток економіки. По-третє, збільшуються надходження у бюджети (в першу чергу, місцеві – за рахунок зростання податку на доходи фізичних осіб), Пенсійний та інші соціальні фонди. По-четверте, зменшується обсяг субсидій населенню, що економить бюджетні кошти.

Здавалося б, якщо такі позитиви від зростання мінімальної заробітної плати, то чому ж настороженою є реакція населення? Це пояснюється декількома загрозами. Першою є загроза нестачі ресурсів для забезпечення потреб на заробітну плату бюджетникам. Особливо це відчується у перші місяці запровадження даної норми, поки у бюджеті ще не з'являться очікувані збільшені надходження від податку на доходи фізичних осіб. Зростають і інфляційні ризики. Хоча у цьому питанні, на моє переконання, багато залежить від стратегії НБУ та дій виконавчої гілки влади. Є приклади розвинутих країн, становлення яких відбувалось саме завдяки зростанню мінімальної заробітної плати, що давало поштовх стимулюванню внутрішнього ринку без значних інфляційних втрат.

Наступною є загроза зростання кількості безробітних, або ж поширення явища неповної зайнятості працівників на приватних підприємствах, адже частина підприємців не в змозі або не в бажанні буде утримувати попередню кількість найманих працівників. Наслідки від цього будуть відчутними у наступних місяцях року.

І останнє, про що слід сказати, це те, що в основу ЄТС (єдиної тарифної сітки) закладається прожитковий мінімум у розмірі 1600 грн/місяць, а не у розмірі мінімальної заробітної плати у 3200 грн/місяць, що зробить певну "зрівняйлівку" у заробітках різної за складністю роботи, тобто знівелюється різниця між тарифними розрядами (працівникам нижчого розряду буде збільшено заробіток до мінімального рівня у 3200 грн, а працівникам вищого розряду відлік буде іти від 1600 грн). Крім загроз скорочення (в першу чергу, для некваліфікованої робочої сили), це ще й суперечить одному із принципів оплати праці – справедливої оплати, залежно від внеску кожного працівника у результати роботи.

Варто тут згадати і про те, що для окремих категорій населення відлік заробітків буде йти таки від 3200 грн (якщо не буде перегляду), це – судді, народні депутати, працівники Рахункової палати, державні службовці та інші. Тобто полярність у заробітках українців не зменшиться, адже місячний заробіток у 96 тис грн для голови Верховної ради у 30 разів перевищуватиме місячний заробіток некваліфікованого працівника.

Однак загалом я підтримую підвищення мінімальної заробітної плати, розуміючи низку позитивних моментів від такого кроку. Сподіваюсь, підприємницьке середовище його витримає і працюватиме за принципами соціальної відповідальності, а владні структури знівелюють існуючі погрішності.

Читайте також: 7 НЕЗРУЧНИХ ПИТАНЬ ПРО ПІДВИЩЕННЯ "МІНІМАЛКИ"