Волинська трагедія: знати, щоб не програти

Мені соромно.

Сьогодні, 11 липня, відзначають сумну дату – 75-річчя Волинської трагедії, яку, як прийнято вважати, бере свій початок від 1943 року з подій у Павлівці, яка до 1951 року називалася Порицьком.

Два президенти і віце-прем'єр: такий щедрий врожай візитів зібрала Волинь напередодні цієї дати.

Спочатку вшанувати загиблих приїхав віце-прем'єр-мінстр України Павло Розенко, а за декілька днів власними маршрутами рухалися Президент України Петро Порошенко та Президент Польщі Анджей Дуда. Як не прикро констатувати, але їхні шляхи так і не перетнулися.

І якщо Президент України спочатку відкрив меморіальний комплекс загиблим українцям в польському Сагрині, а потім відвідав місця на Волині, де вбивали українців, і закликав до взаєморозуміння, то Анджей Дуда – могили загиблих поляків і наполягав, що Волинська трагедія, яка сталася 75 років тому, – геноцид українців проти поляків.

"То не була війна між Україною та Польщею. Це була звичайна етнічна чистка, аби усунути поляків з цієї території. Були польські акції відплати, в яких гинули прості люди, звичайні українці. Вражає лише диспропорція: приблизно 100 тисяч поляків і приблизно 5 тисяч українців. Це справляє величезне враження, і це є історична правда", – заявив на Українській землі президент Польщі Анджей Дуда.

Ви уявляєте, що трапилося би, якби Порошенко сказав якісь інші слова? Згадав би політику пацифікації та події на Галичині, Підляшші та Холмщині, які мозаїкою викладали дорогу тим подіям, які вже потім поляки назвали Волинською різнею. Натомість він поступає мудро, продовжуючи закликати до примирення.

Натомість слова Дуди на Волині були спрямовані не українцям. Він говорив до своїх виборців. Говорив те, що вони хотіли почути.

Більше того, з польської сторони звучать дедалі більші й більші цифри загиблих поляків у цьому конфлікті. Починали з 20 тисяч, а декілька років тому в польському сеймі звучала цифра в півмільйона закатованих поляків. Зрозуміло, що точної цифри ніхто зараз назвати не зможе, тим більше, що є різні методи обрахунку жертв. Адже кого вважати жертвою: тільки вбитого чи й вигнаного? Кому цікаво, може ознайомитися зі статтею дослідниці цих подій Оксани Каліщук.

Але мене вразило не це. Мене вразило опитування, яке проводив Конкурент з приводу того, що лучани знають про Волинську трагедію. За великим рахунком нічого.

Недостатньо орієнтуються в цьому питанні й державні мужі на різних рівнях.

До свого сорому мушу визнати, що я теж, корінний лучанин, вперше почув про ці події лише коли мені стукнуло за тридцять. А все тому, що для українців ці події не настільки в'їлися в пам'ять, як радянські репресії.

Зараз проблематика Волинської трагедії настільки актуальна, адже це є вагомою частиною зовнішньої (та й внутрішньої) політики Польщі, а ми про неї нічого не знаємо. Якщо не знаємо ми, то про ці події нам розказуватимуть поляки. В своїй інтерпретації. А це вже питання національної безпеки.

Тому державі потрібно звернути особливу увагу цьому питанню в гуманітарній сфері. Ось неповний перелік заходів, які можна організувати, принаймні в межах Волинської області, а вже потім поширювати їх на територію Великої Волині і всієї країни.

• Шкільний факультатив з історії.

Два-три-п'ять уроків дадуть змогу учням принаймні почути, що така віха в історії була. Ще декілька уроків і учні навіть зможуть "плавати" в цій проблематиці.

• Курс по Волинській трагедії для держслужбовців.

Державні службовці постійно проходять курси підвищення кваліфікації. Тому введення короткої історичної довідки про Волинську трагедію дозволить їм краще орієнтуватися і в державній політиці з цього питання.

• Обласний семінар для вчителів історії.

Вчителі також проходять підвищення кваліфікації та збираються на різноманітні конференції, семінари та колоквіуми. І для того, щоб самі ж вчителі могли грамотно розказати дітям про події 1943-1944 років, їм теж потрібно дати професійні знання.

• Тема про Волинську трагедію в курсі історії України для вишів.

На міжфаці на першому курсі читають предмет "Історія України". Сподіваюся, що 1-2 години про Волинську трагедію не стануть проблемою в програмному курсі.

• Конкурси для журналістів на тему Волинської трагедії.

Питанням повинні зацікавитись пересічні українці. Журналісти ж повинні пояснити, чому знання про Волинську трагедію є важливими і як вони стосуються кожного.

• Гранти для журналістів та науковців та дослідження та висвітлення проблематики.

При цьому залучати можна як державний сектор до фінансування, так і українські приватні фонди.

• Фінансування книг і монографій українських дослідників про Волинську трагедію.

Повинні бути авторитетні і достовірні джерела професійної інформації по темі.

Це невичерпний перелік заходів, які можна реалізувати за порівняно невеликі ресурси.

***

Мені ще раз соромно, що так пізно дізнався про ці події. А тому сподіваюся, що цей допис наштовхне когось з можновладців та правильні думки і я реабілітуюся перед самим собою.

Читайте також:

• ФЕТИШ ВОЛИНСЬКОЇ РІЗНІ
• ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ: ГЕНОЦИД ЧИ ПОЛЬСЬКА ПРОВОКАЦІЯ