Шість лікарів проковтнули голови чоловічків із Lego заради науки

Енді та п'ять інших педіатрів запитали, чи є спосіб масово передати повідомлення про те, що конструктор Lego безпечний у разі проковтування, за допомогою науки?

Коли доктор Енді Тагг був дитиною, він проковтнув деталь Lego, а точніше одну з двох з'єднаних разом.

"Я подумав: ну просто поклади її в рот і спробуй втиснути зуби між шматочками, щоб роз'єднати їх", – каже він. Наступне, що усвідомив лікар Тагг, це те, що деталь відмовилася залишатися в нього в роті й вирушила дослідити його травний тракт далі, пише NPR.

Працюючи лікарем швидкої допомоги в Мельбурні, що в Австралії, Енді каже, що зустрічає багато стривожених батьків, діти яких піддалися цьому імпульсу. Переважна більшість дітей, таких, як Енді, просто позбавляються проковтнутого предмета через кал протягом дня або близько того. Тим не менш, Енді ставив питання, чи є спосіб позбавити батьків від непотрібного занепокоєння.

Звичайно, ви можете переконати батьків одного за іншим, що їм, імовірно, не потрібно приходити у відділення невідкладної допомоги або, що ще гірше, порпатися у фекаліях своєї дитини в пошуках заднього лівого кріплення коліщатка з набору "збери машинку". Але Енді й п'ять інших педіатрів запитали, чи є спосіб масово передати це повідомлення за допомогою науки?

Шість лікарів-ентузіастів розробили експеримент і опублікували результати.

"Кожен із них проковтнув голову чоловічка з набору Lego, – каже наукова журналістка Сабріна Імбер. – Вони хотіли, по суті, подивитися, скільки часу потрібно пластмасовому досліднику їхнього внутрішнього світу, щоб удосталь вивчити все та залишити їхнє тіло".

Нещодавно Сабріна зустрілася зі вченим-короткохвильовиком, щоб намітити початок подорожі шести голівок лего-чоловічків і засікти її завершення, що б не очікувало її на "кінцевій межі" експерименту.

У дослідженні було виключено три критерії:

• Попередня операція на шлунково-кишковому тракті
• Нездатність ковтати сторонні предмети
• "Відраза до порпання у фекаліях" (переможець команди дослідників)

Потім учені виміряли час, який знадобився, щоб проковтнути голови нещасних лего-чоловічків. Тимчасовий інтервал оцінювався за шкалою Потрапляння та Засвоєння Компонента (ПЗК).

Енді Тагг і його співробітники також хотіли привернути увагу до кількох типів предметів, які насправді небезпечні для дітей під час ковтання. Ними є "кнопкові батареї" – маленькі круглі батареї у формі пластин, що часто зустрічаються в електронних іграшках.

"Кнопкові батарейки можуть пропалити стравохід за пару годин, – говорить Імблер. – Так що вони дуже, дуже небезпечні – це зовсім не те ж саме, що проковтнути монету або відправити у свій травний тракт голову лего-чоловічка».

Сам експеримент показав результати, які не здивували нікого з присутніх. Голови лего-чоловічків, маючи округлу форму та невеликі розміри, безперешкодно залишили тіла дослідників, у результаті опинившись у туалеті, поряд із усім іншим, що не піддається перетравленню нашим травним трактом. Так дослідники зробили висновок, що не варто сильно побоюватися проблем, які може викликати в шлунку випадково проковтнутий маленький округлий предмет, що не включає токсичні хімікати. Головне, щоб він не застряг у районі дихальних шляхів, інакше нещасному, з ким це сталося, знадобиться максимально невідкладна медична допомога й інші рятувальні заходи.