Поділитись:

#Сім_сорок: жити-(не)смітити

Понеділок, 12 листопада 2018, 07:40

Маленький песиміст в мені каже, що не скоро ідея з сортуванням сміття увінчається успіхом і вкоріниться буденною звичкою у наших людей. Здавалося б хороша ініціатива – окультуритись, трохи подумати за природу та екологію. 

Я вже не буду розписувати про те, що мови було більше ніж чітких справ, про недостатню кількість контейнерів, про сміттєвози, які згрібають в одну купу всі так-сяк, але посортовані людьми, відходи.  Може дійсно перший млинець завжди не ідеальний...

Мова піде про тих, хто взагалі, наче з’являється з дикого середньовіччя, лишає сміття на узбіччі, чи в кущах, або ж в річці, і йде далі в своє буденне й сіре життя назбирувати нову купу відходів. Найчастіше такі стихійні сміттєзвалища можна побачити в Старому місті або на периферії. Люди ніби не знають, що є така штука, як сміттєвий бак, або ж думають, що він коштує шалені гроші тому легше кинути сусіду під паркан. А ми тут розпинаємось за сортування сміття, для чого це треба і як це важливо,  а поруч стихійні сміттєзвалища, і є люди, які не те, що не сортують, вони навіть не доносять сміття до контейнеру.

Чомусь одні можуть бути порядними громадянами своєї держави, а інші, наче дикуни, для яких начхати на всіх і все. Цікаво, що може змінити свідомість дикунів? Напевно це щось радикальне, бо, як показує практика, на прості слова-зауваження реакція одна – нецензурщина і демонстративне зхаркування слини на асфальт.

Надрукувати
мітки:
коментарів