Поділитись:

11 пласких питань священнику

Неділя, 18 серпня 2019, 20:00

Протягом життя у людини постійно виникає багато запитань, які стосуються релігії і віри.

ІА «Конкурент» запитав у священника про необхідність носити хрест, про піст, дітей, тварин у домі та багато іншого.

На наші запитання відповів протоієрей Михайло Бучак – настоятель Свято-Покровського храму с. Княгининок.

Михайло Бучак><span class=Михайло Бучак

1. Це правда, що не можна одягати на себе знайдений хрестик? І взагалі – навіщо потрібен людині хрестик?

Підняти хрестик чи іконку, які лежить на землі, безумовно, потрібно. Ми ж не боїмося підняти стодоларову купюру і не думаємо, що вона принесе нам проблеми. Любов до Спасителя, якого ми бачимо на хрестику, має бути більшою за любов до грошової купюри або страх перед якимись магічними діями, якщо ми правдиві християни. Хоча ніхто не змушує нас носити знайдений хрестик. Якщо ми не знаємо, що робити із знахідкою, достатньо піти до священника і отримати його пораду, або залишити в церкві. Носити знайдений хрестик можна. Хочу запитати у людей: якщо ви знаходите простий обдертий хрестик, його ж не дуже хочеться носити? А коли знаходите, наприклад, золотий? Ви хочете носити хрест, як символ любові Божої і захист, чи як прикрасу?

Для християнина натільний хрестик є нагадуванням про ціну Божої любові до нас, нагадуванням про необхідність постійного молитовного звернення до Бога на своєму життєвому шляху.

Коли ми носимо фотографію своєї мами з собою, це не означає, що ми любимо фотографію – ми любимо маму. Так і з хрестиком.

2. Чому не можна плакати, коли поховаєш близьку людину?

Навіть Спаситель  не стримав своїх почуттів біля місця поховання Лазаря. А ми – люди, а не камінь. Питання  не у тому – плачемо ми чи не плачемо, –  а наскільки в ту хвилину ми переживаємо за душу людини, а не за втрачене тіло. Згадую такий приклад, коли дружина священника, матушка, на похороні своєї 16-річної дочки зовсім не плакала. Всі подумали, що вона психічно неадекватна стала. А коли в неї запитали про це, то вона сказала: «А чого я маю плакати? У мене була дуже хороша дитина і я віддаю її в руки Божі –  значно кращі, ніж мої і руки мого чоловіка. Я – щаслива». Знаєте, для того, щоб осягнути такий стан, потрібно бути глибоко віруючою людиною і розуміти, куди йде душа. Я би скоріше сказав так: плакати треба тоді, коли помирає людина, яка, на жаль, не готова до зустрічі з Богом і Вічністю. Страх – не в смерті, а в неготовності до неї. Ми – люди, і це природно, що ми плачемо. Я думаю, що важко зупинити сльози біля могили матері чи близької нам людини. Але молитва потрібна душі спочилої людини більше, ніж наші сльози, –  пам'ятаймо про це.

3. Де знаходиться душа 40 днів після смерті?

Вимір часу у земному житті і у Вічності різняться. Святе Письмо говорить, що для Бога один день, як тисяча років і тисяча років, як один день.

Згідно з християнською традицією, похорон має відбуватися на третій день після смерті. Це символізує триденне перебування Господа в гробу після його смерті. До третього дня душа в супроводі ангелів відвідує рідні для неї місця. На третій день поховання – перше поклоніння Богу. З 3-го по 9-ий день душа перебуває у райських оселях і бачить блаженство тих, хто осягнув спасіння  і сподобився перебувати у Царстві Божому. На 9-ий день також друге поклоніння Богу. З 9-ий по 40-ий – бачить пекельні муки грішників. На 40-ий день душа стає на третій  поклін Богу і визначається її участь. Ще душа проходить митарства, тобто Суд Божий. У храмі ми посиленно молимось за упокій душі спочилих на 9-ий та 40-ий день. Але молитися потрібно постійно. Чим більше щирих молитов, панахид ми звершуємо, тим легше душі. Бо душа вже не може сама цього зробити, вона чекає нашої допомоги.

4. Чи не забороняє церква утримувати в будинку домашніх тварин?

Не дозволяється перебування собак в церкві і в домашній оселі. Кішки, навпаки, – схвалюються. Хоча це питання дискусійне. Тварин у нашій оселі –  це, насамперед, питання любові до улюбленців, а не престижу, показовості: в мене кішка за тисячу доларів, а в мене – собака за десять тисяч. Що це? Це та тваринка, яку ми любимо? Чи  з такою самою любов’ю ми взяли б собі, наприклад, котика, який замерзає біля наших воріт? Домашні тварини  на Страшному Суді будуть або свідками любові нашої до усього живого, або нашої жорстокості. Ми достатньо часто сьогодні викидаємо домашніх тварин з оселі, як немодні речі, застарілий сервант чи просто зламаний телевізор. Особисто я не проти перебування тварин в оселі, якщо ми їх любимо. І якщо наша любов не є надмірною, коли стільки навколо біди. Любов має бути виваженою  – як до тварин, так і до людей.

5. Які, як і де мають висіти ікони в будинку?

Ікони повинні займати належне місце  у нашій оселі. Часто вони у нас стають додатком до того інтер’єру, який ми оформляємо. І часто батьківські старі ікони не вписуються в той інтер’єр. Ікони мають бути на східній стороні нашої оселі. Але, якщо немає такої можливості, то просто вибираємо гарне місце або робимо так званий молитовний куточок. Весільні ікони повинні висіти в спальні. Бажано, щоб в будинку були і ікони святих, імена яких ми носимо. У старі добрі часи ікони і хрест висіли на стіні при вході. Коли людина заходила у нашу оселю, то хрестилася до них, а чоловіки знімали головні убори. Віталися «Слава Ісусу Христу». Це означало, що вони приходили у дім, несучи християнський мир.

6. У якому випадку церква  дозволяє розірвання шлюбу?

Тут є кілька моментів. Один з них –  подружня зрада. Розірвання шлюбу можливе, коли один з тих, хто перебуває у шлюбі, має психічні вади і не попередив про це людину, з якою брав шлюб. Або один із них свідомо приховав те, що не має можливості мати дітей. Зараз дозволяється розірвання шлюбу по причині того, що перебування в шлюбі може призвести до фатальних наслідків. Алкоголізм не відноситься до цього. Є таке поняття, як церковне розслідування причин розлучення. Щоб було менше розлучень, насамперед, потрібно молитися за ту людину, з якою ви зустрічаєтеся. Потрібно знати усе один про одного, нічого не приховуючи. Бо зазвичай дівчина спочатку видає себе за принцесу, а потім виявляється, що вона зовсім не принцеса. А хлопець – не принц. А якщо обоє приймають один одного такими, якими вони є, тоді вони будуть щасливими.

Зараз священника повідомляють  про вінчання у кращому випадку за 3-4 місяці. А за скільки часу замовляють ресторан на весілля? За півроку. Коли до мене приходять і кажуть, щоб я розвінчав, мовляв, ми розходимося, то я кажу, що всі питання до власника ресторану – ви його значно раніше повідомили і для вас це мало значно більше значення, ніж молитва в храмі і Таїнство Вінчання.

7. Чи бувають сни віщими?

На думку багатьох людей –  бувають, бо книжкові полиці переповненні сонниками. Знаєте, для того, щоб сон був віщим, треба бути біблійним Йосипом. Тобто, щоб людина могла толкувати сни, треба бути глибо віруючою людиною. Сни бувають різні, наприклад, психологічно-побутові. Вони виникають на основі думок, які, можливо, переслідували нас цілий день.

Сон від Бога – це сон, від якого не буває страху. Такий сон, що направляє нас в храм, кличе до молитви. Коли нам сняться наші спочилі близькі і просять їсти, це не означає, що потрібно нести харчі на кладовище, бо їжа для душі –  молитва ,а отже потрібно іти в храм. А є демонічні сни, коли ми прокидаємося з жахом, не знаємо, що робити. Сни, котрі штовхають нас в "руки" ворожок, знахарів, екстрасенсів. Після будь-якого сну ,перш ніж діяти,просто щиро помоліться і заспокойтеся. "Прийдіть до мене всі струдженні в обтяжені, і Я заспокою вас", – промовляє Господь.

8. Що робити, якщо дитина у храмі постійно кричить, плаче і заважає іншим?

Я колись читав про одного єврейського раввіна. Коли  у нього були гості, діти повинні були ходити по струнці, щоб не заважати спілкуванню. А коли він молився, то діти перевертали дім вверх ногами. У нього запитали, чому так. Він відповів: «Коли я молюся, то нічого не може відволікти мене від Бога".

Якщо дитина кричить у храмі –  це випробування для батьків їхньої віри і наполегливості на шляху до Бога.  Тільки біля Бога вони можуть заспокоїтися. Цей крик не пройде, якщо ми заберемо їх з храму. Не треба боятися крику наших дітей. Це – не страшно. Нехай вони будуть у храмі. Будуть приходити частіше – швидше адаптуються до духовного світу.

Святий Іоанн Шанхайський говорив священикам, котрі робили зауваження дітям, які сміялися і гралися у храмі: "Не заважайте їм, вони граються з ангелами, а ви цього не можете зробити".

В одному храмі вивісили правила поведінки дітей у храмі: не бігати ,не розмовляти, не сміятися тощо. Діти не почали їх виконувати, а батьки просто перестали брати дітей у храм. "Не забороняйте дітям приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне ", –  говорить Господь.

9. З якого віку дитина повинна дотримуватися посту?

Мені важко визначити цю межу. Та й піст для дітей має відрізнятися. Піст –це  стримання від гріха, від речей, що стають причиною залежностей наших дітей, наприклад, гаджетів, комп'ютерних ігор тощо. Часи змінилися, гріхи –також.Діти стали  "споживачами" нашої надмірної любові. Обмеження забаганок наших дітей – це також їхній піст.   Можна пояснити дитині, що зараз піст, час добрих справ.

10. Чому раніше для хворих піст не послаблювався, а зараз скасовується?

Піст перекладається як стримання від гріха. Тому ключовим стає питання наближення до Бога, який і допомагає нам стриматися від гріха. Питання посту – то не питання зовнішнього театралізму, який сьогодні є. Коли йдеш ринком і чуєш, як спілкуються люди: «Марійка, ти постиш?». «Так, пощу. Я навіть олії не їм». Скажіть: кому потрібен такий піст? Піст – то ваші стосунки з Богом, про які ніхто не знає. Це –  сокровенне, містичне, неповторне, як мистецтво, як сам Бог. Коли запитують про піст, якщо я відповім, що пощу, похвалюся, –  він втратить своє значення. Коли я скажу, що не пощу, –  введу людину в спокусу. Коли запитують у мене про піст, я відповідаю, що то моя особиста справа між мною і Богом. Піст повинен бути пов'язаний  з любов’ю. Безумовно, краще не пити кров ближнього, а їсти скоромну їжу. Згадую такий приклад, коли злочинці зловили подорожуючого, вбили його. І, розібравши його речі, зрозуміли, що там немає нічого, окрім хліба і одного яйця. Хліб вони з’їли, а яйце –  ні, бо був великий піст. Сьогодні є "набожні"люди, які йдуть в шикарні ресторани, замовляють шикарні пісні блюда, а потім знущаються із своїх підлеглих, заробляють гроші на сльозах і крові, але вони їдять пісне. Стіл цей коштує, як кілька пенсій бабусь. Не треба хизуватися постом, треба просити в Бога вміти поститися. Порадитися з священником, з чого починати, яким має бути наш піст. Я колись запитав одну людину, яка мені розказувала, що вона постить, чи вона молиться перед тим, як спожити їжу. Людина відповіла, що не робить цього. Тоді який же це піст? Це людина просто сіла на дієту чи голодує.

11. Які професії вважаються гріховними?

Я не вважаю, що є професії гріховні. Перукар, який робить зачіску і читає молитву «Отче наш», –  більш віруючий, аніж священник, який проклинає. Часом щира  молитва блудної жінки може допомогти значно більше, аніж молитва байдужого пастиря. Та й професії інколи люди вибирають такі, тому що так складаються обставини. Не суди і судимий не будеш. Тому для мене питання не в професії, а питання людини, яка, або оскверняє Бога у цій професії, або приводить Бога в неї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів