Кульчик у вусі, толерантність і «Беркут»

Вухо я собі пробив, коли вчився на першому курсі унівєра, у дев’яносто п’ятому році. Одна тисяча дев’ятсот. Коли значна кількість людей з мого нинішнього кола спілкування або пішки під стіл ходила, або ще й не народилася.

Щоб ви розуміли, носити у ті роки в провінційному Луцьку сережку у вусі було настільки ж незвично, як зараз, наприклад, ходити з татуюванням на обличчі. Радянські стереотипи тоді ще були живі, і кульчик у вусі, на думку більшості, носили лише пірати і всякі бармалеї у фільмах. Навіть моя рідна бабуся, царство їй небесне, посварилася тоді зі мною і ми майже не спілкувалися майже рік. Потім помирилися, звісно, адже не може бабуся довго сердитися на онука, а онук – на бабусю.

Звичними були ситуації, коли до мене на вулиці чи у транспорті підходили дядьки і питали: «А чьо в тебе сєрьга? Ти що, цьой во – підар?». Зазвичай я ввічливо питав у відповідь: «А ви?». Бо ж наглий був і спортивний.

А одного разу в «Шайбі» (це такий нічний клуб) зі мною через ту сережку вирішили поспілкуватися «беркутівці», які там приглядали за порядком. Уявіть, це була перша зустріч шкільних випускників: сидимо ми за столом, випиваємо і спілкуємось. До мене підходить двометровий озброєний хлопак у броніку і каже: «Підем-но, вийдемо, поспілкуємось…». Ну, я і пішов. У фоє – ще один такий «бєркутьонок». Питають, доброзичливо так: «А чьо сєрьга?». І я  починаю розповідати про козацькі традиції. А вони мені – що чули таке і про лицарські. Коротше, поспілкувалися, потиснули руки і розійшлися. Нормальні хлопці. Але уявіть, з якою радістю мене, цілого і неушкодженого, зустріли за столом дівчата!

Кстаті, ще я тоді ходив у качалку, в «Динамо». А контингент був такий тоді: студенти і бандити. Якось ми з одним з тих бандитів посперечалися через штангу. І він сказав щось за мій кульчик. Очевидно, я залишився живий – ось, пишу. Надивніше,  що я навіть не пам'ятаю точно, хто це був. Такі справи.

Так ось, вийшло так, що сережку з вуха за весь цей час я виймав з вуха аж двічі: на «срочку» в армію і на збори в ту саму армію: навіщо шокувати командирів ще й таким страшним порушенням Статуту?

***

Минули роки. Я вже лисий сивобородий дядько з оттакенним пузом. Але дівчатам все ще подобається той кульчик.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією