Коли осінь пахне весною

Моя осінь пахне весною. Солодким цвітом, коханням, турботою, щастям. І солодким медом.

Не тицяй мені, будь ласка, календарем, мовляв, на дворі ще літо. Знаю. Але що тобі до моєї осені? Вона у тебе з холодом, дощем і депресією. Моя – з книгою, чаєм і пледом.

Що я п’ю і читаю? Не дивись у мою чашку, прошу тебе. Ну і що, якщо там трохи вина? Так, трохи змерзла. Вечорами ж таки холодно. А книга – ні, не про кохання. Сьогодні читаю фантастику. Тобі не подобається, що я не дочитала книгу, яку недавно купила? Дивуєшся, що даремно витратила гроші? Не хочу її читати, інколи я так роблю. Навіщо марнувати життя на речі, які тобі не подобаються?

Подай, будь ласка, плед. Почитаю. Книга цікава.

Ну чому ж так на мене дивишся? Ну що тобі до мого життя? Ліпше своїм займися. 

У нас з тобою – різна осінь.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.